(no subject)
Перекладаю все кубіки свого життя, в надії викласти правдиву картину. Радісно, коли виходить щиріше
Хто такий Стьопа?
(навіть не «службовець звичайний, заробляв собі на щастя, ш-ш-шматриці не відая», ну це з твору ))
Підліток з заносом на письмеництво (почнемо з фентезі), упоєнний вічно ненависним коханням, яке, втім, всюди в усіх образах переживає і гідно ставиться до цієї автобіографічної ланки у своєму життя. Епохально - епохальність почалася, разом із першою «зміною реальності у своєму житті». Спочатку - все поплило, життя ніби у сні, потім не помітив як закохався і не пам’ятає достаменно ці дні. Ми ще до цього повернемося - у 2011-ому, коли втрачав голову і, власне, кохання це і було суцільна втрата голову. Ач тоді, уперше, це так сильно дратувало (вічний конфуз і негідне представлення свого образу на аудиторію). Хоча і приємно. Переживалось, романтично і філософськи переживалась реальність, знаючи що все попереду. Сьогодні, з 23-ти, знаю що попереду нічого не було, крім відлюдницького сталкерства та іноді (загалом, тільки) виключно самопожертви. Жертвувати собою, розпинатися (і - дивні інтуїтивні співпадіння, тоді не помічав що це чудо але відчував що треба гнати і повністю віддатися цьому почуттю - внутрішньому відчуттю ПРАВИЛЬНОЇ дороги, вчасно досекундно із маршрутом - тоді щось чи когось зустрінеш, відчуття гону і інтуїтичної дії потім знадобилося при зоорятівництві, громадське життя із дівчиною все припинило і попертило, натомість відкрилися знання з езотерики і - УВАГА, - знаки!), одним словом, як назвала Рам-Оля - «служити різним голодним егрегорам», не кохатися (я вже казав - тимчасове соквартирне життя все попортило!).
Далі.
Хто такий СтеПан?
Парубок, який вчиться на юр-фаці, славетного відомого червоного корпусу Тараса Шевченка. Однокурсники - бидло, суцільні хами і мажори, а втім, є багато старанних людей. Атмосфера суцільна неприємна - здати сесію з хворобливого предмету, непривітнй логічці, історику з заскоками. Така вже традиція. Ще дехто з лекторів має свою власну книгу - по ній і вчимося, хоч яка там дурня написана у історика.
У Шеві згадав, що він родом з Троєщини, зустрічався зі знайомим однокласниками Новий год (тоді була суцільна «темрява» у своєму житті, ніщо не проймало, все тільки поглиблювалась - холод і нажаханість життям, снилися дурні сни про четверту частину Гаррі Поттера, яка вразила своєю жахливістю і нестерпними умовами життя, радше - виживання!). Бігав по прадавню історію-символізм у філософську бібліотеку, радий що такі «перли» знайшов у древнє-персидських хроніках, історії Асирії, шумеро-вавилонських сказаннях захопився інопланетянами, точніше - темним боком історії, бо думав що то наявні докази переміщень у часі. Про потужних авторів духовності і філософської думки не знав, в Махабхараті-Рамаяні цікавили тільки докази літаючих тарілок, а в древнє-скандинавському епосі - незрозумілі події і магія. Певно, все було таке жорстоке і сумирне, як його враз споганіле з університетом Шевченка життя. Знав би, що життя ще засіяє! Навіть твори РФ (реальність фантастики) більше не радували, зпустились в архів старі ком’ютерні журнали. Було темно і страшно. Занявся танцями Востаннє життя помітно погіршилось, як поняв, що розлюбив. Привітав - кинув сердечко (блискуче, червоне, з котиком, мініатюрне) з днем святого валентина (чи що там були за коробочки з факультетами, незрозуміло чи дійшло) і більше на тих орбітах не з’являвся, бо відвідувати той університет і розпитувати про щось лекторів - було страшно! Знав би, що через 2 роки носитиме тварин у клініку поряд, доки всі вчились, собак рятував. І слухав Мікаелу. Епохальні зміни от-от мали прийти у житті - їй вірив, від неї перейняв, від неї вперше почув про 2012.Доки не заразився (і сам її заразив) ідеєю революційно-суспільно організації, ні про яку обраність не було й мови, бо змирився що письмеництво відкладається у довгий стіл, а поря і негайно рятувати тварин. Він був щирим і скромним, коли спілкувався на форумі. Потім знахабнів. Бо вихвалявся своєю поспішністю і всюдисущності - всюди побувати-поклеїсти-поголодувати-побігати зумів. Це було у час рятівництва тварин на пташиному ринку, віршніше - агітації, реальність особливо похмурою задалася тоді як вперше прийшов - все було у жаху і всі урожи, точнісінько як волонтери-зоозахисники на форумі описали (у страшної зубастої тітки, торгували з грузовичка, купив страшних курячих голов - щоб підгодувати на пустирі щенят, а потім їхав у трамваї по незнайомій похмурій Оболоні і вчитувався-не міг роздуплитись у правила якихось тварин і місцеві збори - розуміння що таке Бородянка і хто така Кільчицька в КМДА прийшло вже потім. Реальність так мінилися із новими знаннями).
Хто такий СтЕЕЕЕЕПААААААН! ?
(нік був просто - Stepan, Степан, в усьому спрямовував на щирість, мінімум непотрібних діл і самовіддачу. Авалив форум doggy купою діл, якими ніхто не займався і сам не мав часу переглянути. Підозрювати стали, що аферист, бо бере гроші, «вішає» на інших тварин, а сам ні разу плідно не поспілкувався з потенційними хазями по телефону, бо звик з вулиці, прямо в той же день, прилаштовувати кошенят, бо іншого шансу на де-небудь їх утримання не було. Один раз віддав, провівши агітацію прямо на вулиці, один раз постояв і віддав в метро, один раз віддав дівчинці на Оболоні - повернула, батьки не допустили, здається, ітого, кошеня жило у дворі. Познайомився з божевільним дідом у офісі РУХу - ходив і тоді, музей Чорновола якось відвідав з могилянськими одногрупниками,- там все застигло від часу жовто-блакитних уявлень 90-их, максимум - помаранчевої революції. Божевільного діда направив в правничу клініку Могилянки, звідти діда направили йому, марно намагався написати-набрати юридчну справу - дід весь час повторював одну й ту ж історію з маршруточником, який його образив, ззрештою, Степан не зтерпів сидіти на кухні з ноутбуком і більше до діда не з’являвся. З тих пір збереглася (вже пропала) зелена футболка, яка настільки заасоціювалася з тим 5-годинним скаженисвтом і марним набиранням тексту - що від аосціативного негативу (напевно, він липне від матеріалізованих думок) вже не хотілось більше її носити. У футболці сфоткали його з важким поглядом «чо надо? Ви шо, не відіте?» могилянці, повісили це потім на створений ними акаунт Вконтакті - перше його відображення у соціальних системах який всі зафрендили. Потім розказуй, що це був клон. Так от, у час рятівництва собак з бородянки, ходіння на вибухонебезпечний для нього Пташиний ринок }- бо вже дістав, марних допомог діду а потім і пошуків загубленої боксерині провіренному життям дядьку Євгенію - він всюди возив, платив гроші за розклеєні листівки і навіть допомогав у відлові «будок» - привозив у 5-ій ранку на ті місця, де мав бути відлов тварин. Боксериню (чи іншу породу), так і не знайшли (казав називати Злата, в неї було інше ім’я, приємніше, яке не хотів розголошувати... А познайомились на пташиному ринку і навіть погодився був допомогти «відловити» Мальвіну - машину з перекупницею кошенят - була така мрія прослідити її маршрут де вона і що робить з непроданими тваринами - що цим займеться молодіжна Ліга і почне «громити» Пташиний ринок мріяв від часу приходу у зоотвариний світ - саме з цієї мети і почалося. Замість того, щоб переслідувати перекупку, врятували одне знайдене на ринку кошеня - звезли у клініку. Зоозахисниця Тетяна, зрештою, розплатилась, як і потім за підібрних Степаном чумних кошенят - тоді вже всі його не любили, а він ще дарма подзвонив одній заляканій історіями про нього молодиці, щоб почути як вона попросила (начеб-то гордо) більше їй не дзвонити - чи хотів повріити як вона на нього зреагує, після того що писала на форумі? Так от, у час всього цього шаленства і постійних думок як відрегують на нього на форумі і про що думає про нього зоотвариний світ - а він вже тоді переключився на романтичність, тобто, знову почав себе жаліти, ще й нанервував усіх і «завалив» - як-попало виконав кілька зоорятівних акцій, навіть трохи деяких зоозахисників між собою посварив і весь час натрапляв на трохи неадекватних (гординя ж яка у них була!). Так от, в цей час танцював, ходив в університет, мріяв під час танців про розгромні статті в ЗН (Зеркало Тижня), а заряджався так взагалі негативом, що просто все у ньому кипіло у бурлило праведним гнівом - цю занепекоєність він передавав іншим, і сам взагалі привчився швидко говорити і всіх будь-де не був знаходити кого прилучити до своїх рятівних справ - повезло же якось у дворі на Борщагівці натрапити на людей, що залікували собаці здертий у під’їзді кимось (живодером) бік, хоч навіть ці «зоозахисники» у дворі конкурували з іншими сусідніми чуйними до тварин «зоозахисниками». Єднайтесь всі! (всі організації між собою воювали) Гуртуйтесь всі! (зустрічайвся з журналісткою-зоозахисницею і її подругою-вчителькою дитсадку, що була у давні часи у Бородянці - розказував про свої плани) А я вас зоорганізую! (якщо зможу, тобто - встигну, розпиленний на сотні діл. Не відпускали ні вдома, ні на вулиці на таксофоні, забіганий і геть виснажений був. А знайдених у дворі зоозахисників ще прилучив до рятівної з Бородяник операції - щоб переписали на себе тварин. Він часто просив долучитися щоб когось рятували при можливості з «камери смертників» - і люди йому вірили, і одна працівниця заводу чужу собачку врятувала (бо одну свою не знайшла, взяла худущю виснажену інші), навіть її дочурка на мобільник фотки цих собак у червоних ошийниках (для хлопців - синіх) Центру Ідентифікації знімала - потім переписала на мобільник племінниці іншої заагітованої ним зоозахисниці-журналістки, куди ці фотки потім поділися - непонятно. Слухав історії, як гарно потім жилося цим собачкам на новій території, назвали, здається, Жук). Так от, все пориваюсь сказати, що{Степан був діловито-з гординею (бо молодець, всюди бігає, контролює і контроль впускає) заклопотаний, а на голові можна сказати був чорний ураган - інферно (з «Нічного Дозору», хоча тоді він ще його не бачив), бо пекло було у душі. І, можна сказати, недарма всі операції останнім часом зривались - на нього кричали - він все частіше з недекватними спілкувався, від них получав гроші, і до них же потрапляв в услуєеніє, бо заради продовження піклування врятованих ним тварин. Ще одна психована - теж зоорятівниця - Наташа причепилися. У якої завжди складалось все трагічно - негатив (карма, можна сказати бо сьогоднішнім міркам), були сльози - він їй допоміг, але за взяті у неї гроші вона виставила йому рахунок який потім докотив до неабиякої суми - йому впевнено нарахували згодом проценти.
Так от, хто такий стефан?
(службовець нещасний, служить все добру, та тільки не собі, іншого життя без рятівництва не уявляє).
Сильно тоді була відмінна реальність, сильна була матриця і егрегори у цих полів.
(а особливо - Бородянка - і запах! І особливий, пропахлий 90-стю і корупцією - від слова «розвал» - світ! )
Хлопець, який бігав спочатку на Пташиний ринок, мріючи щоб його розгромили-навідались за нього інші (і волонтери туди молоді навідувались! З листівками, якось одна молода пані врятувала підкинутих щенят, а його там вже не було - хоча сфоткав їх по телефону - якось умудрився не рятуючи їх запечатлити. Стільки мороки було з щенятами у тої молодої пані - і поряд у торгівців, що Степан потім закидали, де він був, чого там не було. Багато було фоток з тих пір тварин, але більшість не збереглось, як і рятівних епохальних операцій Мікаели - та й Степанові не подобалось що він так епохально (можна зараз сказати - на її гординю) трудиться, сумінваючись чи стане це надбанням майбутьої організації, яка все відпливала у даль), зретшою, на Пташиний ринок по татовоому знайомству навідалась з камерою журналістка (трохи крейзі - як згодом виявилось), розпитувала бічними питаннями про вік Мікаели і кількість тварин (тоді - 12), вдізняті матеріали попали в якусь іншу передачу, а все виглядало так, наче тато замовив побільше дізнатись про Стьопину дівичну-героїню (все одразу так гарно відзняли, взяли інтерв’ю у неї, у нього, у присутньої колись загітованої зоозахисниці-майбтньої Амстафокоманди. Відзняли Мальфіну, і ще щеня у закритій машині. А було якось, що Степа камеру відзняв вигружених з джипа (чи там якоїсь дорогої машини) у коробках, цей матеріал пішов у змонтований мікаелою і її другом в НАУ кліп K-maro “Let’s go!” на музику - вдалы кадри на вдалу музику). Так от...
Click to view(тільки там був більший кліп з фотками з форумів..видалився кудись)
З дівчиною як познайомились (вона працювала в офісі SOSі), так одразу її два долісні хлопці кудись «полетіли» - співпало так що «взаємознищились», а лишились вони тільки на майдані самі, і Степан уперше поцілувався (сам почав, бо пожалів, заслухався про її особистість).
Реальність змінилась. Почалося...
(ні, цноту він втратив, як щойно йому виповнилось 19. Ще мав вибір - посварились що він часно не захотів, не пішов у аптеку по противозачаточні, але ж побіг вже серед ночі - і повернувся. Мікаела часто з тих пір влаштовувала скандали, маніпулюючи. Пропав паспорт),
Хто такий Степан? (мікаела згодом дала імено - стефан, бо голоси чи там з ким вона радиться у внутрішньому світі підказали що з цим іменем він стане славетним. Якщо рахувати «славетний» Стефан_блог - у жж, який він завів пілся першої не-сесії (бо не вчився) у Литві, виключно щоб тогрувати. І прилаштувати, по можливості, одне щеня, надибане на зоорятівній діяльності, залишеній у надибаній випадковим знайомством, - прямо з вулиці агітував під’їзди де можна знайти чуних людей,- це знайомство у його житті досі «кармічне», і таке було з Мікаелою...і без неї (пропав паспорт, другий, оформлений вже при мікаелі з гарною фоткою, трохи відфотошопленою - Стефана-«фотомоделі»). Уже підбираємося до самого цікавого...
Посилювався конфлікт з батьками. Вони не розуміли такої Мікаели (мініатюрної, на вигляд - молодої, красивої, але на 19 літ від нього старше. Вік приховували, хай думають що їй 26. Але помічали - що щось не те, особливо як приходив з її дому вонючий після собак).
Отже степана на той час ненавидів і чорно-піарив весь форум, хоча він там залишався (доки завдяки наїздам - нагадування боргу- племінниці журналістки-зоозахисниці врешті не відбили охоту щось там постити - вже пізніше з Мікаелою. А говорив, що якось сфоткали на стадіоні вуглини - а воно дало зображення «вогнянного бога» - фейса юнака з веселим обличчям, кучервим волоссям, типу - Ярило. Мікаела подумала що це знак їм обом. А що, вони тільки що познайомились. Хоч з тих пір майже рік жили разом, пізнавав цей невеселий світ слухання вказівок від дівки, а потім ще 3 роки носив їй воду, гуляв собак, і був, якби, у «волонтерському підданстві», хоча вона вже «зраджувала» - сесу довго в них не було, він поїхав на нездану і кинуту остаточно сесію в Литву, гроші замість плати пішли Мікаелиному альфонсу - бо втратив гроші, що належать його роботі (вкрав. А степану з Мікаелою, значить, віддуватися, якщо це тільки це не було задумано наперед альфонсом разом з мікаелою, сподіваюсь, ні, вона на той час часто рятувала психологічний депресивний стан свого «тодівшнього кармічного парубка», Так от, на другу сесію в Литву поїхав вже з романтичними мріями про жж - познайомився з Ramolкою - власне, з пропозиції передати одну книгу у Литву і розпочалось їхнє знайомство, а потім кохання, яке проте у сексуально майже не реалізувалось (йому було не до того, вірив що з сексом буде гірше, втартить надії і віру в кохання, були такі у цій темі навколо-сукубічні уявлення-сили, ха-ха): більше ходив-мріяв-страждав - і фоткав на тоді ще недоламаний фотоапарат усі місця, що зустрічав. Але це було вже потім. Мікаела навіть згодом познайомилася з хлопцем з колонії - він якось на виході з храму їй подзвонив на телефон (хтось там її телефон йому дав), вони розговорились, а після того як в колонії впала стіна - Мікаела вже не сумнівалась що їхнє знайомство кармічне. А він не вірив, в тому числі у її надзвичайні сили (і «контактерство з вищими силами», - чи вона про знаки-співпадіння йому не розказувала? Степан цю звичку згодом таки сильно перейняв).
Але це було потім-потім, а поки вони тільки що познайомились і займались півроку сексом (з тих пір...а що, було тільки служіння і підданство - він-то вірив що вона мудріша, та й потреби тварин терба виконувати, яких у неї завдяки... - не останню роль тут зіграв він! - збільшилось. Ходили всю весну після І зимової сесії у Литві до прихожанки Сандея Аделаджи - яка теж активно молилась і вірила і з тих пір сильно зайнялась зоорятівництвом, доки остаточно навколорятівні грошовидубувні афери не прийняла у своєму житті - таке про неї розказувала Мікаела. А що, не однією стерилізацією живе зоозахисник! А літом Стефанко вже після 20-ого дня народження відкрив для себе чарівний сенсеїчний (завдяки Мікелі познайомився з книгою Сенсей, хоч добряче спочатку її не сприйняв - сприйняв «Алхіміка» Павла Куельо і «Воїн Света») світ жж... це вже було після війни у Грузії, правильно - грузино-осетинський конфлікт, бо війною з Росією не вважається .Дати дивні - 08.08.2008, прямо масонство якесь (та хто там про Саакашвілі сумнівався, що він з ким-не-треба - з америкосами зв’язався? Неправильно казати «піндоси», бо це старовинна назва греків). Так от.
Дівка була з зацикленістю на геніальність, часто розказувала про себе *спочатку він слухав її у себе вдома вечорами, дивилися «Константин-Еквілібріум» і займалися сексом, взагалі, у нього вдома - і як на це реагували батьки?*, інколи повторювалась, а розкати про свій досвід можна було багато, тілкьи слово-фразо-конструкції, - він це помітив, - потім часто повторювались, напрімер «вела дело в Донецьке» (в неї достатньо було хлопців і звіданого досвіду - кожен, як окреме життя. А як він жив усі ці роки доки жила вона, особливо, коли йому було 14, особливо коли вона на помаранчевій революції жила поряд з його домом. А ще в неї було по-справжньому романтичне закарпатське кохання....)
Ще не набрид?
Трохи зкоротимо, як планувалось спочатку з двох боків на одному листку А4, а я, бач, тут розписався - є що згадувати! Доки холодне повітря віє з вікна, нагадує про свої екстремальні молоді роки, коли було 18-19...(з Мікаелою чи без неї - все було наскрізь просякнуто самовідданим служінням..чому? Життю, ясна річ! І зоозахистизм - і картинки-журнали які вона набрала офісу СОС - тому тільки це підтвердження. Вона ще сама була вегетаріанкою, Степан став ним, а втім вона згодом дещо це покинула, наприміром заради сольоної ковбаси - вкус дитинства, як вона це пояснила...).
І все шарудів по полицям, оповитим тараканами, витирав за тараканами сміття, хата була (пробачте на слові) як помийна яма - тобто, 10-20 тварин в однокімнатній квартирі (звісно, ссять! )
Повернімось...
З батьками завдяки Мікаелиним настановам посилювалась «самостійність», могилянку покинув - бо несила дивитися на місця «боєвої слави», таксофони особливо(ще спав на лекціях, через що не здав цивільне право), танці покинув, бо нічим платити, зконцетрувався на вислуховуванні ЇЇ реальності (і, звісно, її просчотам - якимось крамічним магічним квадратам, які вирахували що Степан дещо «ангельский»), ходив по магазинах, насилу вилазили у центр (наприклад - купити якусь потрібну річ - але завжди довго збирались, що одного разу запізнились - прибули вже не закриття магазину), мікаела завжди повільно йшла, а йому було несила її терпіти, особливо, коли сварились, а вона демонстративно зупинялась і пялила здивовані очі - несила вже згадувати про неї, скільки можна????? Тут є інші дівчата, напевне, зараз читають ;) )))))
Однієї темною ночі (це було весною, коли саме ходили до прихожанки - «кармічний круг» навколо Березняків) гостювали у мами прийомної сироти-циганчатки (сама вона буда мала, теж за рятівництво - але трохи безвідповідальна; познайомились з дочкою на ниві рятівництва тварин - Біма, який вже у недалеко наші часи помер, укушений іншою собакою а давня його травма дала про себе знати ускладенням - а раніше водили його на Березняки, возили до ветлікаря в машині гуманноо лавця, що працює на волонтерів...з Бібом познайомилися з Березняками, без нього остаточно обірвались контакти (розсварились, корупція, що значить - псування), похоронили на кручі...чи то хотілось грати, чи то трохи співали пісень - настрій під час похорону навпроти Дніпра був піднесений, вночі..). Пили чай, Стьопа в цей час в навколо-езотеричній бібліотеці дому дістав книгу про всяких там тамплієрів-масонів-розенкрейцерів і суфіїв, потім мама виявилася неврівноваженою і стільки було проблем і інтригз нею і тою дитиною (особливо що історію частково паралельно запостили на собачий форум, де які-попало відгуки поналишали, а Мікаела дала умудрено-горделиву відповідь, «в такий день...» всіх зі св’ятом! Здається, Пасхи).
Стьопа завів блог, три роки говорив про себе, поринав у атмосферу молодості, знайомився з друзями по жж.
Від незмінного образу життя - дурів. Все носився за дорученнями по аптеках і по їжу-воду знайомої з Русанівки, гуляв собак, і в цей час - мріяв-хворів глобальними планами, хоча б взяти історію як на день Семаргла розразився вибухами ісландський вулкан, а він в той час закінчував «епохальну» статтю, і снилися химерно-знакові сни (хай це буде розвідка! - у світі астралу, що потрібно спізнати у цьому, здобути перемогу і облічающі відомості наяву!). Революційного перевороту свідомості зоозахисників в інтернеті не відбулося (чи це від нього приховали, все мріяв щоб про нього шушукались в приваті - він взагалі розглядав себе по відношенню до них як вдруге прішедший із вестією помудрівший за годи в жж, - і підозрював що його гмейл можуть читати спейслужби - раз одного разу видалений запис пропав із гуглового кешу!... А то, може й навіть одного разу міжнародні інтригани могли стежити) - один й той самий підозрілий чоловік попадався двічі, а може, здалоси, хе-хе, коли він особливо затятий своїми розслідуваннями був, а тому часто ходив пішки з Русанівки на Осокорки, щоб провітритись), поринув у словесні баталії у фейсбуці. Радий, що може більше розповісти про себе, зсилка: http://stefan-blog.livejournal.com/278737.html. Усі переживання, підкріплені слуханою під час роботи музикою, наприклад: http://www.youtube.com/watch?v=qtdsqUlPdCk (який приємний кліп і асоціюється з темрявою нічною і переживаннями у житті! Ага, ділитися-писати любив, як якась музичка надихала - одразу заряджався, можливо, «єпохально» в цей час думав про себе) , виливав у розподіл інформації, музики, картин по своїх кількох френдах-закордонних захисніків тварин у фб (мордокнижці), а потім до цього списку додалися ще українські френди і націоналіст Нідельський. Було приємно, йому весь час дякували, а він, щоразу на щось прегарне натрпаляючи, що відмічав (прямо таки інколи з небажанням) що цим треба поділитися у фб.
Епохальні зміни наближалися. А, дивився ще і слухав Сталевого Алхіміка, в чому ще більш був певен у Е.З. (епохальних змінах), завів звичку порівнювати життєві ситуації і свою долю до героїв твори, мультфільму, фільму, по списку (згодом це вилилося у «я - Роршарх!» (писав одному жжисту-кіноману, «ти - роршарх», і далі - чому), «Я - Комедіант!» (пов’язаний з вогнем і сміхом, а себе вважав смішним), Обидва героїв з «Хранителів», але були ще інші твори, особливо, Сталевий Алхімік (взяв собі аватарку гомункула Енві) - і любив надоїдати феноманально важливими роздумами на цю тему, що Енві - Світовий Змій, Зелений дракон, а хлопчик-Гординя-Прайд - той, з ким треба у собі боротись). В нього все було важливе і стосувалося насамперед переживання свого життя, яке все більш вважав визначним, бо - багато в інтернеті воював і щодня носить корм собакам, гуляє (на стадіоні Русанівки якраз відвідували такі горді й прикольні думки...).
У жж і по пошті все більше починає писати дурні, захоплються цим які подробиці про себе повідомляє, особливо з приходом в його житті аніме Хальсингу, спершу показувалось українською на QTV,- вже, згодом, порівнює себе з «вампіром проти бандерівців» і т.д.
Про Брейвіка розносив егрегоріальні і спецслужбові теорії - спамив ними у фейсбуці іншим (вважав вже що роздуми ці важливі, щораз нові, і якось УЖЕ пов’язував Брейвика що це може мати відношення до себе). Леді Гагою вже заслуховувався, бо нагадувало кого кохання (хоча, це тільки алюзія на зовнішній вигляд).
Остаточно загравсь, змінив самосвідомість (мозок сам собі потроху скручувався від щоразу все сміливішої писаної дурні - про себе і про трикстерів, з яким вже одна знайома підказала порівняння, Дізнався що він же - трикстер! Це епохально в міфології! - Юнг підтвердить). Дійшло до того, що самовпевнив себе і якось прямо загіпнотизував своїми думками, що Епохальні Зміни таки прийшли - і всі це, здавалось, помічають (думав, пройшли підкилимні таємні зміни у світовій закулісні політиці, а ще запозитивилась енергетика як мінімум в Києві - про такий результат він навіть не мріяв!).
Цілком логічно, здурів геть(а деякі, «кармічні» зміни таки відбулись!)
Вірив довго ще, що світ преобразився, просто сталося це невідомо-як. Осінні мітинги, голодовки страйкуючі пенсіонерів ці переконання підпортили. Не все так чудово у своїй Країні, та й приколіста Каддафі (що мав відношення до підкилимної закулісної політики, мав непомітно еволюційно гордо боронячись передати владу повстанцям, щоб ніхто не помітив домовленності - повстанці ті щщі були приколісти, усміхненні, особливо коли грабували палац Кадаффі) вбили і не хотілось вірити, що це не фабрикація.
Е.З. не відбулось, про що довго жалівся що так повірив своїм френдам ностальгував за враженнями «чарівної реальності» своєї літньої «гри» і непоміченої гордині (адже хвалив себе що був таки славний, і зміни прийшли, через те, що він їх досягнув - ще був певен що потрібен спецслужбам, і, взагалі, Країні). Короч - роздуплився таки, замість того що писати всяку епохальну дурню в жж, сам з собою інтригуючи що ці записи можуть читати масони (були підтвердження - паралелі до його писанини у світовій політиці, принаймні з тими теоріями і співпадіннями-числами, які він тримав-асоціюував у голові: у Польші зійшов потяг, а він робив якісь алюзії з приводу значення кількості - числа загиблих жертв. І - може, це має якесь відношення до нього? - не хотілось, але він себе переконував. Тим більше життєвих вражень додало перегляд аніме «щоденник смерті», що розразило вже певні світовладні алюзії-порівняння на власний жж, аякже, він сам як «щоденник смерті»! - співпадіння, алюзії і паралелі з усім що відбувалося у цьому світі).
Зрештою, допомогла думка, що він насправді нікому не потрібен і нічого строїти фантазії. А що буде далі, в 23!
Одним словом, усі хто його зблизька знає, називають Стьопою.
Змирився, що він не володар інтриг, і навіть не завойовник (світових) егрегорів на містичному рівні.
Пише все сам про себе - а чого ще тільки було очікувати: смішне (героїчне!) життя, смішне (ностальгічне) каяття, а ще проступає гординя. І гордість - за те що таке пережив, і так яскраво захопити сам себе умудрився-зумів. Багато-манітний досвід. А все без кар’єри, не рахувати ж те, що він все понаписував - поналишав в інтернеті, а потім «сплюндрував» дурінням через відчуття іншої реальності і наслідуванню Е.З. Так дивовижно, епічно, історично, і геть не соромно тоді було.
Не скромно.
А скромність - це головне.
Приклавшись до мощів Агапіта, зрозумів, що все через що він хвилювався останнім часом - з приводу негайної зміни свого життя, написання книги і вишкрабання на найвищі рейтингові позиції - гординя, і дійшло сидячи на лавці перед танцями (а на танці від вруге через 5 років як покинув пішов, коли його життя вдруге як тоді було вже «у мороці», було темно, холодно і світили після танців морозні ліхтарі) що все що йому не вистачало - не виправдовуватись, не облагорожувати свої помилики. Адже помилки - це все, про що він може автобіографічно написати, звідси сам собою випливає досвід. І саме цим він може поділитися - не виправдовуючи, і не звеличуючи себе. Годі, вже достатньо було.