а оскільки попса -це в якійсь мірі душа народ,мав діло я до цеї душі у справах тварин
заради культурного свідомісного (фактично - волонтерського!) відродження,як мало би бути при справжній революції 2004. Бо такий я був нещасний, що все навколо "безнатхнене"
"вот, скажімо, що "нетипового", у 2006 працюючи кур'єром посеред робочих поїздок на індустріальному мосту перестрів сліпу жінку-бомжичку без двох очей, яку лікарі після смерті родича/чоловіка вигрузили прямо тут, на Індустріалці, а мешкає вона десь в парку на Фучіка (потім у 2007 працююючи з 6.30 по 23.00-02.00 волонтером, тобто, камікадзе, дізнався що з цею жінкою наче все гаразд , тусується з бомжами, дізнався від перестрітої там же у зимовому парку 2007 жінки в якою син Степан(чи онук?), просто через неї при можливості передав вітання...що поробиш. ВІДКРИТЕ СЕРЦЕ -. Так от, долаючи НЕПРИЙНЯТТЯ оточуючого що я з цією напівонючою тіткою їжджу в транспорті по незнайомому маршруті з Індустріалки по Космонатвів до Фучіка (а вона, нагадаю, сліпа) - довіз її таки "до своїх", вже передавши їм на руки,таким же непевним мешканцям. А все тому що лікарі не довезли, і саме Я0я трапився і ВІДГУКНУВСЯ, точніше, випадково на неї натрапив, бо допомагати, бачте, ніхто не спішив )
"..цікаво інше - чому так мало доказів під міжнародні очі вдалося зібрати і пред'явити раз уж трофеїв і полонених з російської сторони було достатньо? Може і геть невдале порівняння, але коли в 2007 собачнічав (чому https://vid.me/8cKZ присвячено більших сиислових флешбеків у добірці вітчизняної музики на анімешне відео) на місцях відлову напряму домовляючись з замовниками і гицелями про залишення чотирилапих життів-практично ніколи фото і відео тих навіжених ремеслеників не робив,боячись зіпсувати стосунки,унеможлививши рятувальні діалоги,а стояти осторонь і "знімати потаємно" не міг,бо лише моєю присутністю з рідкими погрозами взятою з дому відеотехнікою я добивався сяких-таких "законних рамок",наприклад не чіпати собаку з нашийником і медальйоном на території замовника,який явно інших собак замовляв на вилов до "притулку",щодо якoгo більшість до останнього хотіли вірити пропаганді що там чудове місце згідно одноразово заплачених на "перемелення" грошей".
художник Сергій Якутович: "бісить наша українська цнотливість. Треба вміти і любити, і трахатися. Якщо все це буде гармонійно, то перетвориться у велику любов. А та - в родину, вона - у країну".
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1374799319240392&id=100001310120841&refid=52&ref=m_notif¬if_t=feed_comment http://stefan-blog.livejournal.com/1171672.html
картинку как раз нашёл в тот день, когда сделал закладку на вышеприведённый текст y stefan_blog at Під Іловайськом фактично створили тир для росіян
с "Илловайского дневника" (2016) : " Не могу не остановится на одном удивительном моменте. Тогда возле школы я впервые заметил одну поразительную особенность в поведении некоторых местных жителей. Впоследствии я не раз наблюдал подобную картину, но тогда это случилось впервые и я был просто потрясён. В самый разгар боя, когда между школой и подступающими через дворы частного сектора боевиками шла нешуточная перестрелка, можно было наблюдать, как не далее как в соседнем квартале от школы некоторые местные жители, как ни в чём не бывало, ковырялись в своих дворах и огородах. Кто-то ехал по улицам на велосипедах, навещая знакомых. Было такое ощущение, что люди находятся в каком-то другом измерении. Будто здесь расположен павильон с декорациями и идёт съемка какого-то боевика, а местное население с интересом наблюдает за игрой актёров. Для них будто бы не существовало взрывов и разрушений, и эти люди абсолютно не ощущали реальной опасности. Две противоборствующие силы ведут бой не на жизнь, а на смерть, а обыватель едет себе на велосипеде и думает, что всё происходящее его абсолютно не касается. Он не является участником конфликта и считает, что ему ничего не угрожает. Много позже видел подобное поведение у жителей Чермалыка. Во время обстрелов люди выходили из домов и с любопытством наблюдали, как в соседний двор прилетает 82-мм миномётная мина. Причём сразу же после прилёта все дружно шли к соседу и осматривали воронки и следы разрушений, а местные мальчишки наперегонки бежали к местам разрывов, чтобы первым выкопать хвостовик от мины и пополнить им свою коллекцию. Не удивительно, что, возвращаясь домой, мы видим абсолютно равнодушное отношение большинства наших сограждан к этой войне. Если люди, которые живут между молотом и наковальней, не понимают что идёт война, то что тогда говорить о тех, кто живёт в нескольких сотнях километров от зоны конфликта? "
Оригинал взят у promonaut в Під Іловайськом фактично створили тир для росіян<
Click to view"вот, скажімо, що "нетипового", у 2006 працюючи кур'єром посеред робочих поїздок на індустріальному мосту перестрів сліпу жінку-бомжичку без двох очей, яку лікарі після смерті родича/чоловіка вигрузили прямо тут, на Індустріалці, а мешкає вона десь в парку на Фучіка (потім у 2007 працююючи з 6.30 по 23.00-02.00 волонтером, тобто, камікадзе, дізнався що з цею жінкою наче все гаразд , тусується з бомжами, дізнався від перестрітої там же у зимовому парку 2007 жінки в якою син Степан(чи онук?), просто через неї при можливості передав вітання...що поробиш. ВІДКРИТЕ СЕРЦЕ -. Так от, долаючи НЕПРИЙНЯТТЯ оточуючого що я з цією напівонючою тіткою їжджу в транспорті по незнайомому маршруті з Індустріалки по Космонатвів до Фучіка (а вона, нагадаю, сліпа) - довіз її таки "до своїх", вже передавши їм на руки,таким же непевним мешканцям. А все тому що лікарі не довезли, і саме Я0я трапився і ВІДГУКНУВСЯ, точніше, випадково на неї натрапив, бо допомагати, бачте, ніхто не спішив )
"..цікаво інше - чому так мало доказів під міжнародні очі вдалося зібрати і пред'явити раз уж трофеїв і полонених з російської сторони було достатньо? Може і геть невдале порівняння, але коли в 2007 собачнічав (чому https://vid.me/8cKZ присвячено більших сиислових флешбеків у добірці вітчизняної музики на анімешне відео) на місцях відлову напряму домовляючись з замовниками і гицелями про залишення чотирилапих життів-практично ніколи фото і відео тих навіжених ремеслеників не робив,боячись зіпсувати стосунки,унеможлививши рятувальні діалоги,а стояти осторонь і "знімати потаємно" не міг,бо лише моєю присутністю з рідкими погрозами взятою з дому відеотехнікою я добивався сяких-таких "законних рамок",наприклад не чіпати собаку з нашийником і медальйоном на території замовника,який явно інших собак замовляв на вилов до "притулку",щодо якoгo більшість до останнього хотіли вірити пропаганді що там чудове місце згідно одноразово заплачених на "перемелення" грошей".
художник Сергій Якутович: "бісить наша українська цнотливість. Треба вміти і любити, і трахатися. Якщо все це буде гармонійно, то перетвориться у велику любов. А та - в родину, вона - у країну".
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=1374799319240392&id=100001310120841&refid=52&ref=m_notif¬if_t=feed_comment http://stefan-blog.livejournal.com/1171672.html
картинку как раз нашёл в тот день, когда сделал закладку на вышеприведённый текст y stefan_blog at Під Іловайськом фактично створили тир для росіян
с "Илловайского дневника" (2016) : " Не могу не остановится на одном удивительном моменте. Тогда возле школы я впервые заметил одну поразительную особенность в поведении некоторых местных жителей. Впоследствии я не раз наблюдал подобную картину, но тогда это случилось впервые и я был просто потрясён. В самый разгар боя, когда между школой и подступающими через дворы частного сектора боевиками шла нешуточная перестрелка, можно было наблюдать, как не далее как в соседнем квартале от школы некоторые местные жители, как ни в чём не бывало, ковырялись в своих дворах и огородах. Кто-то ехал по улицам на велосипедах, навещая знакомых. Было такое ощущение, что люди находятся в каком-то другом измерении. Будто здесь расположен павильон с декорациями и идёт съемка какого-то боевика, а местное население с интересом наблюдает за игрой актёров. Для них будто бы не существовало взрывов и разрушений, и эти люди абсолютно не ощущали реальной опасности. Две противоборствующие силы ведут бой не на жизнь, а на смерть, а обыватель едет себе на велосипеде и думает, что всё происходящее его абсолютно не касается. Он не является участником конфликта и считает, что ему ничего не угрожает. Много позже видел подобное поведение у жителей Чермалыка. Во время обстрелов люди выходили из домов и с любопытством наблюдали, как в соседний двор прилетает 82-мм миномётная мина. Причём сразу же после прилёта все дружно шли к соседу и осматривали воронки и следы разрушений, а местные мальчишки наперегонки бежали к местам разрывов, чтобы первым выкопать хвостовик от мины и пополнить им свою коллекцию. Не удивительно, что, возвращаясь домой, мы видим абсолютно равнодушное отношение большинства наших сограждан к этой войне. Если люди, которые живут между молотом и наковальней, не понимают что идёт война, то что тогда говорить о тех, кто живёт в нескольких сотнях километров от зоны конфликта? "
Оригинал взят у promonaut в Під Іловайськом фактично створили тир для росіян<