за все треба платити
все ж таки скажу свої 5 копійок за подію, яка збаламутила українську „інтелектуальну та богемну громадськість”, простихоспади
колись молодий американський розбишака Хантер Томпсон ака доктор Гонзо (ще не ставши „культовим” та „визначним”) написав свою першу помітну книгу „Янголи Пекла” - про байкерів
для цього він влився в байкерське середовище... байкери придивилися до нього і почали поважати... за їхніми словами „це єдина правдива книжка з тих, що були про нас написані”... але врешті решт байкери його побили. Дуже сильно. Могли і взагалі вбити, як зазначає сам Гонзо. Але Хантер не мав до них особистих претензій. Як він сам писав: будь-який „цивіл”, що тусується з байкерами, має знати, що рано чи пізно отримає по обличчю... я ще відносно легко відбувся...
Гонзо був чесним перед своїми читачами - і, передусім, перед самим собою. Він не кокетував, а тверезо оцінював ризик - і свідомо на нього йшов заради своєї творчості, яка в нього дійсно на спосіб життя перетворилася.
Він не був ніяким „качком” - такий собі худорлявий дивак, що постійно зловживає алкоголем та різними психоактивними речовинами. До того ж Хантер постійно лаяв фашистів - а серед байкерів дуже багато ультраправих, які люблять повихвалятися татухами зі свастиками та порозмірковувати вголос, що Гітлер був не такий вже неправий. Але він свідомо та спокійно до них пішов - не приховуючи свої думки і готовий прийняти і терпіти думки інших. Він не встав в позицію „інтіліхєнта у вежі зі слонової кістки, що звисока позирає на нікчемне рагульське бидло”. Тому його книги читають люди всього світу всіма мовами - і будуть читати ще дуже довго, певен. А от про існування більшості нашої „української культурної тусовки” ніхто ніколи не дізнається й у нас - я вже не кажу за світові масштаби.
Колись я вперше побачив в мережі банер „це Інтернет, дитинко, тут можуть і нахуй послати!” як застереження деяким „особливо цнотливим”.
Я хочу нагадати всім, що ми живемо в Україні, а не в „мирній хіпі-комуні”... особливо я це хочу нагадати тим, хто свідомо робить зі свого життя провокацію. Я поважаю їхню позицію - але, якщо ти цілеспрямовано провокуєш по різних делікатних питаннях, не важливо, гендерних, національних, політичних, релігійних - треба бути готовим до того, що у когось до тебе „виникнуть серйозні питання”. Вважати на це і не казати, що „не знав”.
„Це Україна, дитинко, тут і пизди можуть ввалити!”
P.S. і от чого вже він точно не робив - так це не вимагав "захисту у прогресивної громадскості творчої"
чоловік пішов на ризик - чоловік отримав своє
"ітс фєер плей, гайз!"
от за це я сша поважаю. Дух Свободи, йоптить - кажи свою думку, але будь готовий, як піонер
колись молодий американський розбишака Хантер Томпсон ака доктор Гонзо (ще не ставши „культовим” та „визначним”) написав свою першу помітну книгу „Янголи Пекла” - про байкерів
для цього він влився в байкерське середовище... байкери придивилися до нього і почали поважати... за їхніми словами „це єдина правдива книжка з тих, що були про нас написані”... але врешті решт байкери його побили. Дуже сильно. Могли і взагалі вбити, як зазначає сам Гонзо. Але Хантер не мав до них особистих претензій. Як він сам писав: будь-який „цивіл”, що тусується з байкерами, має знати, що рано чи пізно отримає по обличчю... я ще відносно легко відбувся...
Гонзо був чесним перед своїми читачами - і, передусім, перед самим собою. Він не кокетував, а тверезо оцінював ризик - і свідомо на нього йшов заради своєї творчості, яка в нього дійсно на спосіб життя перетворилася.
Він не був ніяким „качком” - такий собі худорлявий дивак, що постійно зловживає алкоголем та різними психоактивними речовинами. До того ж Хантер постійно лаяв фашистів - а серед байкерів дуже багато ультраправих, які люблять повихвалятися татухами зі свастиками та порозмірковувати вголос, що Гітлер був не такий вже неправий. Але він свідомо та спокійно до них пішов - не приховуючи свої думки і готовий прийняти і терпіти думки інших. Він не встав в позицію „інтіліхєнта у вежі зі слонової кістки, що звисока позирає на нікчемне рагульське бидло”. Тому його книги читають люди всього світу всіма мовами - і будуть читати ще дуже довго, певен. А от про існування більшості нашої „української культурної тусовки” ніхто ніколи не дізнається й у нас - я вже не кажу за світові масштаби.
Колись я вперше побачив в мережі банер „це Інтернет, дитинко, тут можуть і нахуй послати!” як застереження деяким „особливо цнотливим”.
Я хочу нагадати всім, що ми живемо в Україні, а не в „мирній хіпі-комуні”... особливо я це хочу нагадати тим, хто свідомо робить зі свого життя провокацію. Я поважаю їхню позицію - але, якщо ти цілеспрямовано провокуєш по різних делікатних питаннях, не важливо, гендерних, національних, політичних, релігійних - треба бути готовим до того, що у когось до тебе „виникнуть серйозні питання”. Вважати на це і не казати, що „не знав”.
„Це Україна, дитинко, тут і пизди можуть ввалити!”
P.S. і от чого вже він точно не робив - так це не вимагав "захисту у прогресивної громадскості творчої"
чоловік пішов на ризик - чоловік отримав своє
"ітс фєер плей, гайз!"
от за це я сша поважаю. Дух Свободи, йоптить - кажи свою думку, але будь готовий, як піонер