Річкою, де танцювали Янголи
Зазвичай на Трійцю оселі прикрашають свіжою зеленню - пахучим зіллям. Та наша туристична група під проводом Ярка Козака зробила з точністю до навпаки. На Зелені свята ми поїхали туди, де росте незаймане зілля, і понад 6 год. плавали посеред нього, вдихаючи п’янкі аромати і милуючись чарівними краєвидами.
Добиратися, правда, далеченько - на Волинь до кордону з Білоруссю в національний парк «Прип’ять - Стохід». Стохід - права притока Прип'яті.Обидві річки розгалужуються тут на численні рукави, порослі очеретом, осокою, м’ятою та лататтям, між ними лежать мальовничі острови.
Старі та нові русла, звиваючись, несуть води в Прип'ять, вони сходяться та розходяться, вливаються одне в одне, утворюють великі плеса, з'являються та губляться в хащах.
Сподобалася легенда про назву Стохід. Створивши землю, Господь почав оглядати її. Кинувши погляд на Полісся, побачив заболочені землі та густі пущі. Тож послав Всевишній своїх янголів-помічників, щоб викопали путню річку та «припнули» до неї болота - може, хоч трохи стане сухіше. Люди на Поліссі живуть веселі, і пригостили вони янголів медовухою. Янголам частування сподобалося. Вони копали і пригощалися, копали і пригощалися, туди-сюди, туди-сюди. Так між озерами Люб'язь і Нобель річки переплелися сіткою. І назва виникла - Стохід, що сто ходів у цієї річки.
Вантажимось. Пан отаман нас веде (на фото праворуч).
Команда червоних жилетиків.
Чоловіча команда.
Жіноча команда.
Незворушні аборигени.
Мальовничі береги.
На привалі.
Манять незвідані далі.
Добиратися, правда, далеченько - на Волинь до кордону з Білоруссю в національний парк «Прип’ять - Стохід». Стохід - права притока Прип'яті.Обидві річки розгалужуються тут на численні рукави, порослі очеретом, осокою, м’ятою та лататтям, між ними лежать мальовничі острови.
Старі та нові русла, звиваючись, несуть води в Прип'ять, вони сходяться та розходяться, вливаються одне в одне, утворюють великі плеса, з'являються та губляться в хащах.
Сподобалася легенда про назву Стохід. Створивши землю, Господь почав оглядати її. Кинувши погляд на Полісся, побачив заболочені землі та густі пущі. Тож послав Всевишній своїх янголів-помічників, щоб викопали путню річку та «припнули» до неї болота - може, хоч трохи стане сухіше. Люди на Поліссі живуть веселі, і пригостили вони янголів медовухою. Янголам частування сподобалося. Вони копали і пригощалися, копали і пригощалися, туди-сюди, туди-сюди. Так між озерами Люб'язь і Нобель річки переплелися сіткою. І назва виникла - Стохід, що сто ходів у цієї річки.
Вантажимось. Пан отаман нас веде (на фото праворуч).
Команда червоних жилетиків.
Чоловіча команда.
Жіноча команда.
Незворушні аборигени.
Мальовничі береги.
На привалі.
Манять незвідані далі.