К китам я бы еще добавил европейский эпос - Старшая, Младшая Эдды, Нибелунги, Бовульф.
Во второй список добавил бы Хулио Кортасара "Игру в классики" и "62.Модель для сборки". Если упоминаем Кафку, то можно добавить и Оруэлла. Ремарк "Три товарища"?
Американское - Вашингтон Ирвинг, Эдгар ПО, Марк Твен, Джек Лондон, Марк Твен.
Из русских убрал бы Толстого, добавил бы Александра Пушкина, Николая Лескова, Алексей Ремизова, Юрия Коваля.
А почему Марк Твен, как Вы считаете? Я очень люблю этого писателя, но я не включила его в список, я не смогла для себя аргументировать его важность и знаковость для развития литературы.
По поводу русского списка, я уточню, что украинских авторов я писала исключительно как влиявших на украинскую культуру (то есть и мою), русских писала тех, кто влиял на мировую, по-этому убирать Толстого было бы странно, ведь он зримо и не зримо присутствует мало ли не во всей американской литературе. В то же время как Пушкин, хоть и сделал большов вклад в становление русского литературного языка, но никак не повлиял на мир во вне. Если я ошибаюсь, докажите мне обратное. Так же и с остальними русскими писателями, где они опападают в общеевропейский интертекст?
"Вся современная американская литература вышла из одной книги Марка Твена, которая называется "Гекльберри Финн". Это лучшая наша книга. Ничего подобного до нее не было. Ничего равного не написано до сих пор" - так говорил Хэмингуэй. Если про "Евгения Онегина" называют "энциклопедией русской жизни", то я бы назвал "Тома Сойера" и "Гекльберри Финна" энциклопедией американской жизни. Очень многие писатели Америки рассказывали о том, как влиял на их творчество Марк Твен. Если интересно кто, я могу, наверно, не залениться погуглить.
Про Толстого и американскую литературу я вообще ничего не знаю, именно поэтому и предположил, что его можно убрать из списка.
А Пушкин.. Он гениальный стилист, он создал современный русский язык, и сейчас сложно представить современных писателей, говорящих языком Тредиаковского и Державина. Литература подобна живому организму - меняется стиль, сразу меняется все остальное, форма влияет на содержание. Возможно, эта цепочка не очень очевидна, но на мой взгляд, логична.
Спасибо, о Марке Твене действительно не знала, есть что искать :)
О Пушкине не спорю, но еще раз скажу, что меня интересует не отдельно русская культура, а европейская и американская литература в целом. Я интересовалась этим вопросом и знаю огромное влияния языка Пушкина на развитие русского литературного языка вообще, но это не дает ответа на вопрос в посте.
Я б додала до американської Стейнбека. У Хема не певна у виборі твору, хоча свято і люблю, але мабуть же ж все таки "Колокол" чи "Старий та море". Ну і ще ж туди ж "Декамерон". До англійської я б додала Теккерея. Не бачу у світовій - поезії. А там список довжелезний буде. Бо туди і По, і Байрона (Дон Жуана точно), і Бодлера, і Петрарку, і Гейне, і Міцкевіча, т.д. треба додавати. До китів ще неодмінно Махабхарату, ну і Еди, так. До української я б додала "Тигроловів" Багряного та "Жовтого князя" Барку. А ще в російську "Доктора Живаго", хоч і не люблю. І у Булгакова інший твір, але це суб'єктивно :)
Дякую! Точно, Старий і море! А який твір Булгакова? Щодо поезії, я була не певна, бо от як я вимірювала значимість літератури? Я думала про інстертекст, і в прозовий інтертекст переважно потрапляє інша проза, хоча Петрарка теж... Маєш якісь ідеї щодо того, як з’сувати важливість поезії для літератури? Махатбарата, як на мене, не дуже до європейської на лежить
Булгакова "Біла гвардія". Махабхарата - це для світової літератури :) Про поезію не скажу, як вимірювати, але мені здається, що без цих поетів картина літератури була б неповною)
Спробую пояснити нащо це мені. Для глибшого розуміння твору, адже література це безперервний процес. Для прикладу, є Леся Українка, вона написала "Камінний господар". Цю поетичну драму можна прочитати і отримати насолоду, можна навіть взяти щось для себе. Але її неможливо зрозуміти повністю, якщо перед цим не прочитати "Дон Жуанів" Байрона, Гофмана, а також "Каменного гостя" Пушкіна. І так з усім, врешті, того ж Есхіла ми можемо зрозуміти повністю порівнюючи його з традиційним міфом, а Шевченка, порівнюючи його метафори з традиційними народно-пісенними. Умберто Еко можна прочитати і насолодитись сюжетом, а можна зрозуміти підтекст. Того ж Семенка, футуриста, що заперечував все що колись було створене в літературі, без цього заперечення зрозуміти неможливо. Твори не пишуться в вакуумі, в них є багато інтертекстуальності, багато перегуків. Це не заперечує те, що можна текст сприйняти і насолодитись ним без усіх цих нюансів., але з ними повніше :)
Все згадане - підтримую. Пересмішника прочитала тільки но цього року. І так собі відчуваю, що дуже вчасно )) З греками завжди складалося погано. Але якщо зважити, що з них вийшла Європа - то треба читати )
Мені колись дуже сподобалося пару речей Воннегута в перекладі Рити Райт-Ковальової (не знаю, чи є інші). А навколо Пруста грузинський філософ Мамардашвілі колись дуже гарно розмірковував - було цікаво читати, не так, як сам оригінал...
Comments 21
Во второй список добавил бы Хулио Кортасара "Игру в классики" и "62.Модель для сборки". Если упоминаем Кафку, то можно добавить и Оруэлла. Ремарк "Три товарища"?
Американское - Вашингтон Ирвинг, Эдгар ПО, Марк Твен, Джек Лондон, Марк Твен.
Из русских убрал бы Толстого, добавил бы Александра Пушкина, Николая Лескова, Алексей Ремизова, Юрия Коваля.
Reply
По поводу русского списка, я уточню, что украинских авторов я писала исключительно как влиявших на украинскую культуру (то есть и мою), русских писала тех, кто влиял на мировую, по-этому убирать Толстого было бы странно, ведь он зримо и не зримо присутствует мало ли не во всей американской литературе. В то же время как Пушкин, хоть и сделал большов вклад в становление русского литературного языка, но никак не повлиял на мир во вне. Если я ошибаюсь, докажите мне обратное. Так же и с остальними русскими писателями, где они опападают в общеевропейский интертекст?
Спасибо за Ваш ответ :)
Reply
Про Толстого и американскую литературу я вообще ничего не знаю, именно поэтому и предположил, что его можно убрать из списка.
А Пушкин.. Он гениальный стилист, он создал современный русский язык, и сейчас сложно представить современных писателей, говорящих языком Тредиаковского и Державина. Литература подобна живому организму - меняется стиль, сразу меняется все остальное, форма влияет на содержание. Возможно, эта цепочка не очень очевидна, но на мой взгляд, логична.
Reply
О Пушкине не спорю, но еще раз скажу, что меня интересует не отдельно русская культура, а европейская и американская литература в целом. Я интересовалась этим вопросом и знаю огромное влияния языка Пушкина на развитие русского литературного языка вообще, но это не дает ответа на вопрос в посте.
Еще раз спасибо за ответы :)
Reply
Ну і ще ж туди ж "Декамерон".
До англійської я б додала Теккерея.
Не бачу у світовій - поезії. А там список довжелезний буде. Бо туди і По, і Байрона (Дон Жуана точно), і Бодлера, і Петрарку, і Гейне, і Міцкевіча, т.д. треба додавати.
До китів ще неодмінно Махабхарату, ну і Еди, так.
До української я б додала "Тигроловів" Багряного та "Жовтого князя" Барку.
А ще в російську "Доктора Живаго", хоч і не люблю. І у Булгакова інший твір, але це суб'єктивно :)
Reply
Точно, Старий і море!
А який твір Булгакова?
Щодо поезії, я була не певна, бо от як я вимірювала значимість літератури? Я думала про інстертекст, і в прозовий інтертекст переважно потрапляє інша проза, хоча Петрарка теж...
Маєш якісь ідеї щодо того, як з’сувати важливість поезії для літератури?
Махатбарата, як на мене, не дуже до європейської на лежить
Reply
Махабхарата - це для світової літератури :)
Про поезію не скажу, як вимірювати, але мені здається, що без цих поетів картина літератури була б неповною)
Reply
Reply
Reply
(The comment has been removed)
Для глибшого розуміння твору, адже література це безперервний процес.
Для прикладу, є Леся Українка, вона написала "Камінний господар". Цю поетичну драму можна прочитати і отримати насолоду, можна навіть взяти щось для себе. Але її неможливо зрозуміти повністю, якщо перед цим не прочитати "Дон Жуанів" Байрона, Гофмана, а також "Каменного гостя" Пушкіна.
І так з усім, врешті, того ж Есхіла ми можемо зрозуміти повністю порівнюючи його з традиційним міфом, а Шевченка, порівнюючи його метафори з традиційними народно-пісенними.
Умберто Еко можна прочитати і насолодитись сюжетом, а можна зрозуміти підтекст.
Того ж Семенка, футуриста, що заперечував все що колись було створене в літературі, без цього заперечення зрозуміти неможливо.
Твори не пишуться в вакуумі, в них є багато інтертекстуальності, багато перегуків. Це не заперечує те, що можна текст сприйняти і насолодитись ним без усіх цих нюансів., але з ними повніше :)
Reply
З греками завжди складалося погано. Але якщо зважити, що з них вийшла Європа - то треба читати )
Мені колись дуже сподобалося пару речей Воннегута в перекладі Рити Райт-Ковальової (не знаю, чи є інші). А навколо Пруста грузинський філософ Мамардашвілі колись дуже гарно розмірковував - було цікаво читати, не так, як сам оригінал...
Reply
Leave a comment