мандрівка у задзеркалля дитинства
http://img154.imageshack.us/img154/9472/p6298569.jpg
http://img154.imageshack.us/img154/4984/p6298572.jpg
Якщо поєднати ці два фото зліва направо - вийде панорама краєвиду. Справа, ген далеко, видніється край лісу. Сама я в нього ніколи не ходила - надто похмурий, але з бабусею по малинку ходила якось.
***
Отже, потихеньку спускаємося в яр.
Одразу ж біля стежки справа лежать ось такі нестрижені ще овечки - мала частина великого тваринницького господарства того сімейства, що живе понад самим яром.
В яру є каскад із трьох ставочків: перша - болотяна калюжка для качок і гусей, другий - мілкий ставочок, в якому ще за моєї пам'яті ловилися карасики, а нині замулився, змілів.. І третій - великий став на самій глибині яру.
Спускаємося нижче. Ось і той другий ставочок.
http://img154.imageshack.us/img154/8510/p6298577.jpg
Гребля на ставочку.
Переходим через поле, що зветься "футбольним", виходимо до великого ставка
звертаємо вправо і заглиблюємося у грабові хащі..
http://img58.imageshack.us/img58/2814/p6298582.jpg
Стежечка виводить на простір.
http://img268.imageshack.us/img268/5053/p6298583.jpg
Про цей простір, про цю галявину - окрема історія..
Колись тут по краям природної "чаші" росли черешні, груші і граби - на одному горбі, і великі сосни - на другому. А в самій «чаші» були насаджені стрункими рядами з широкими міжряддями маленькі пухнасті сосонки. (силами учнів шкіл? місцевої влади? колгоспу?) Під час дощу під їхньою лапатою глицею буквально на очах наростали маленькі липкі маслята у неймовірних кількостях. Коли пасла корів, то назбирувала їх і від нічого робити чистила (чіпляючи липучі шкірки на халяви гумових чобіт до колін :))), щоб за короткий час обіду вдома бабуся їх посмажила.
І от у 80-х роках з'явилися дядьки з електропилами і почали з виском ,від якого шаліли корови, вирубувати сосни, черешні.. у мене просто серце краялося, а на питання "для чого?" не було відповіді. Ходили чутки що на тому місці хочуть будувати "якісь склади", потім - що планують зробити полігон для раллі.. Сумною втіхою було те, що з упавших могутніх черешень (збивалися з рахунку при спробі полічити кільця на зрізі) можна було зривати дрібні але неймовірно солодкі чорні черешні і жменями класти до рота.
А потім почалося.. грунт там був - чиста глина. Тракторами розорали ту очищену територію.. але після першого ж сильного дощу утворилося страшне засмоктуюче місиво з жовто-коричневої глини. Там грузли корови, туди не можна було ступити ногою.
Після цього ще поставили кілька бетонних колодязів, щоб збирали ґрунтову воду та побудували криту будівлю-склад.. який так і стояв порожнім.
Он вона там бовваніє, та порожня споруда без дверей, у якій пізніш переховувалися місцеві діти-пастушки від дощу.
http://img404.imageshack.us/img404/4845/p6298605q.jpg
На цьому і вся діяльність припинилася. Чи то перебудова зашкодила планам чи що..
А відкрита рана землі зяяла глиною ще рік.. а потім почала заростати різнотрав’ям: дикою м’ятою, хвощем, ромашками і дзвониками, цикорієм, вербами, лозами..
Сосни на високих пагорбах, що оточували галявину, залишилися неторканими, я їх страшенно люблю.
http://img268.imageshack.us/img268/21/p6298586.jpg
А нижче сосен збереглося в гарному стані одне з трьох джерелець.
http://img404.imageshack.us/img404/7407/p6298599.jpg
Ах, яка там вода.. Її можна пити, нею можна вмиватися. В ній можна скупати зібраний чебрець.
http://img258.imageshack.us/img258/4999/p6298598.jpg
Або просто довго дивитися як вирує прибуваюча вода, крізь яку видно дно..
http://img407.imageshack.us/img407/8485/p6298601n.jpg
Витікає вода з таємничої розщелинки у глинистому ґрунті. Ось звідси.
http://img269.imageshack.us/img269/6648/p6298604.jpg
Ось так званий "гладишник", цвіте жовтеньким.
Ним випарювали в давнину гладИшки, гладУщики - глиняні глеки для молока, щоб не заводилися молочні грибки. Звідси і назва.
Рослина лікарська, корисна при лікуванні органів травлення.
А ось чебрець.
http://img248.imageshack.us/img248/5430/p6298621.jpg
***
Ще хотіла зафотати свого любого Барсика. Кажу йому: дивися в об"єктив.. так той - уявіть, засоромився геть, чесно - просто засоромився. Ховався-відвертався.. як підмінили ласкавого і контактного пса.. врешті взагалі втік від нас із сестричкою в буду. :)
От всі ті мужчини однакові: не люблять позувати. :)))
http://img154.imageshack.us/img154/4984/p6298572.jpg
Якщо поєднати ці два фото зліва направо - вийде панорама краєвиду. Справа, ген далеко, видніється край лісу. Сама я в нього ніколи не ходила - надто похмурий, але з бабусею по малинку ходила якось.
***
Отже, потихеньку спускаємося в яр.
Одразу ж біля стежки справа лежать ось такі нестрижені ще овечки - мала частина великого тваринницького господарства того сімейства, що живе понад самим яром.
В яру є каскад із трьох ставочків: перша - болотяна калюжка для качок і гусей, другий - мілкий ставочок, в якому ще за моєї пам'яті ловилися карасики, а нині замулився, змілів.. І третій - великий став на самій глибині яру.
Спускаємося нижче. Ось і той другий ставочок.
http://img154.imageshack.us/img154/8510/p6298577.jpg
Гребля на ставочку.
Переходим через поле, що зветься "футбольним", виходимо до великого ставка
звертаємо вправо і заглиблюємося у грабові хащі..
http://img58.imageshack.us/img58/2814/p6298582.jpg
Стежечка виводить на простір.
http://img268.imageshack.us/img268/5053/p6298583.jpg
Про цей простір, про цю галявину - окрема історія..
Колись тут по краям природної "чаші" росли черешні, груші і граби - на одному горбі, і великі сосни - на другому. А в самій «чаші» були насаджені стрункими рядами з широкими міжряддями маленькі пухнасті сосонки. (силами учнів шкіл? місцевої влади? колгоспу?) Під час дощу під їхньою лапатою глицею буквально на очах наростали маленькі липкі маслята у неймовірних кількостях. Коли пасла корів, то назбирувала їх і від нічого робити чистила (чіпляючи липучі шкірки на халяви гумових чобіт до колін :))), щоб за короткий час обіду вдома бабуся їх посмажила.
І от у 80-х роках з'явилися дядьки з електропилами і почали з виском ,від якого шаліли корови, вирубувати сосни, черешні.. у мене просто серце краялося, а на питання "для чого?" не було відповіді. Ходили чутки що на тому місці хочуть будувати "якісь склади", потім - що планують зробити полігон для раллі.. Сумною втіхою було те, що з упавших могутніх черешень (збивалися з рахунку при спробі полічити кільця на зрізі) можна було зривати дрібні але неймовірно солодкі чорні черешні і жменями класти до рота.
А потім почалося.. грунт там був - чиста глина. Тракторами розорали ту очищену територію.. але після першого ж сильного дощу утворилося страшне засмоктуюче місиво з жовто-коричневої глини. Там грузли корови, туди не можна було ступити ногою.
Після цього ще поставили кілька бетонних колодязів, щоб збирали ґрунтову воду та побудували криту будівлю-склад.. який так і стояв порожнім.
Он вона там бовваніє, та порожня споруда без дверей, у якій пізніш переховувалися місцеві діти-пастушки від дощу.
http://img404.imageshack.us/img404/4845/p6298605q.jpg
На цьому і вся діяльність припинилася. Чи то перебудова зашкодила планам чи що..
А відкрита рана землі зяяла глиною ще рік.. а потім почала заростати різнотрав’ям: дикою м’ятою, хвощем, ромашками і дзвониками, цикорієм, вербами, лозами..
Сосни на високих пагорбах, що оточували галявину, залишилися неторканими, я їх страшенно люблю.
http://img268.imageshack.us/img268/21/p6298586.jpg
А нижче сосен збереглося в гарному стані одне з трьох джерелець.
http://img404.imageshack.us/img404/7407/p6298599.jpg
Ах, яка там вода.. Її можна пити, нею можна вмиватися. В ній можна скупати зібраний чебрець.
http://img258.imageshack.us/img258/4999/p6298598.jpg
Або просто довго дивитися як вирує прибуваюча вода, крізь яку видно дно..
http://img407.imageshack.us/img407/8485/p6298601n.jpg
Витікає вода з таємничої розщелинки у глинистому ґрунті. Ось звідси.
http://img269.imageshack.us/img269/6648/p6298604.jpg
Ось так званий "гладишник", цвіте жовтеньким.
Ним випарювали в давнину гладИшки, гладУщики - глиняні глеки для молока, щоб не заводилися молочні грибки. Звідси і назва.
Рослина лікарська, корисна при лікуванні органів травлення.
А ось чебрець.
http://img248.imageshack.us/img248/5430/p6298621.jpg
***
Ще хотіла зафотати свого любого Барсика. Кажу йому: дивися в об"єктив.. так той - уявіть, засоромився геть, чесно - просто засоромився. Ховався-відвертався.. як підмінили ласкавого і контактного пса.. врешті взагалі втік від нас із сестричкою в буду. :)
От всі ті мужчини однакові: не люблять позувати. :)))