драгобратне

Aug 05, 2014 00:54

Ця ніжність розлита в тумані,
Ця мряка лікує душу.
Ці крила - нові і незнані
Винесли з моря на сушу.

Немовлям упірнаю в купіль.
Дощ не знає ким я була.
Там де вчора підтяв мене біль -
Золотиться міцна смола.

Ця радість вплелася в тривогу,
Та серце шукає вітер.
Це щастя - побачити знову
На згарищі мрії - квіти.


Read more... )

-інь, поезія, моє

Leave a comment

Comments 9

filosoftka August 5 2014, 11:46:54 UTC
Твоя поезія, як завжди, бере за серце. Дякую.

Reply

smijana August 6 2014, 17:59:56 UTC
дякую за сприйняття)

Reply


anoushe August 5 2014, 17:42:14 UTC
Яка краса! И спокiй...

Reply

smijana August 6 2014, 17:59:39 UTC
так, саме спокій був величезною емоцією того часу коли вірш писався.
дякую, Аню.)

Reply


vivagor August 6 2014, 03:51:18 UTC
Усе гарно, але друга строфа ламає ритм. Вибачаюся, звісно, але з наголосами треба попрацювати.

Reply

smijana August 6 2014, 17:56:43 UTC
я здогадувалася друга строфа може збивати..
але вона якраз посередині, симетричний візерунок. :)

а де саме, в якому слові виходить наголос неправильний?.
чи мається на увазі наголос ритму?

Reply

vivagor August 6 2014, 17:59:52 UTC
Перше ж слово у другій строфі ламає увесь ритм вірша.

Reply

smijana August 6 2014, 18:06:15 UTC
це зрозуміло. але в межах самої строфи наголоси ніби нормальні - всі на останній склад.
але у решті строф - на передостанній, і тому "ламає", так

Reply


petro_o August 6 2014, 08:39:16 UTC
:-)

Reply


Leave a comment

Up