Нарешті закінчила ще одну роботу, з волинськими строями.
Дерево, акварель, лакування.
(прохання в музикантів не стріляти, грають як уміють :) якщо що, кажуть, існує такий стиль - примітивізм )
Стільничка їде в Луцьк, одній дуже хорошій людині і мамі трьох діток. :)
(
Read more... )
Comments 35
Reply
ще буду думати. :) люблю коли є мрії і задуми в загашнику. :)
у мене специфічні "акварелі".. через те що це дерево, я беру їх дуже густими, фактично це як гуаш виходить.. або як олійні. Справді акварелями досить важко малювати.. один рух - і все, не виправиш, не замалюєш..
А твої спроби де? покажи! :)
Reply
Reply
але якби компанія вчителя-інструктора, мабуть би спробувала.
о так.. перемикає мозок і дає сили "жити далі".)
Reply
А як ті квіточки двокольорові називаються і що вони означають? Я такі з дитинства пам'ятаю, вони мені чомусь мою маму пригадують і дитинство.
Reply
Вони мені теж викликають емоції "дитинні", просто тому що такі вони і є - як дітки навесні.. :)
( ... )
Reply
Reply
добре що є інтернет, скайпи і мобільні
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
І акварель... Як це ти робиш? Такі тоненькі смужки. Вона ж розтікається
Reply
у мене акварель ще "радянська": трошки ленінградської (подружка батькові акварелі віддала), трошки київської фабрики, я накупила штук 10 коли дізналася у 90-х що вона закривається..
Якщо взяти трошки води і багато фарби - вони по консистенції стають як гуаш чи олійні фарби.. ну і тоненький пензлик, і по дереву фарба дуже цікаво лягає, не як по паперу. страшенно люблю по дереву.. :)
а от обличчя, особливо губи - це щось.. я часом переробляю по тижню і більше - поки не вийде.. бо розмір як 10 копійок, ну може трохи більше.. і доля міліметра рисочки спотворює весь вираз обличчя
лише цього разу додумалася взяти лупу - зовсім інша справа! а то очей не вистачає :) але все одно обличчя важко даються..
Reply
Reply
Leave a comment