Сніг і весна

[smijana]

Зима вибілює полотна,
І стелить, стелить на поля...
Вершить обнулення холодне
В чернече вдягнена земля.

За нею йду у вир весняний,
І вимерзаю як стерня.
У вимір біло-полотняний
Почнусь спочатку, як зерня,

Як цибулинка, гілка, корінь,
Пташиномовна іпостась.
Ще сипле сніг, але вже повінь
В моєму серці почалась.

Comments

[marimarfa]

Так гарно, Сміяночко! Люблю твої вірші :)

[smijana]

:)дякую. приємно.)

[vivagor]

Гарний вірш. Дуже романтичний. Зачіпає. Дякую!

[smijana]

дякую.
..насправді писала в поїзді ще взимку, про те що відчувалося.. але дописався перед самою весною. і так буває. :)

[mala_murashka]

Останні строфи-найкращі! Хочеться побажати хай холод в твоєму житті минає, а серце зігріває кохання.

[smijana]

дай боже. ) дякую, Лесю. :)

[v_vakula]

Гарно! Подобається якась невловима жіночність. Якби не знав хто автор, навряд би подумав, що ці стрічки чоловіком написані.

[smijana]

:) спасибі.