філософ у спідниці..

[smijana]

..катастрофічно не вмію реагувати на компліменти, і фліртувати якось не вмію, ну так хіба пожартувати - і то..  І вчитися вже пізно мабуть: це як дано так саме собою

Comments

[luminitsa]

Найважче образити гідність (включаючи жіночу) тієї людини, у якої вона є. І не має значення, як вона реагує на навколишні подразники. За наявності гідності важко зробити щось не так.

[smijana]

гм.. який цікавий висновок, глибока думка.
Згодна, так воно і є. і навпаки.

p.s. дуже приємно тебе бачити після тривалої перерви! :))

[alla_g]

я в таких випадках менш за все думаю про чиюсь вразливу натуру чи правила гарного тону. зазвичай той, хто зважуэться на склизькі "компліменти" сам потім бажає хутко зникнуть )

[smijana]

У мене якось навпаки: з таких ситуацій Я бажаю хутко зникнути першим ділом... :))

..от бачите, Ви для себе це питання значить якось внутрішньо визначили чи визначаєте в момент несподіванки, а я завжди спочатку гублюся, потім думаю, аналізую, зважую "за" і "проти" - і тільки потім "знаю" більш-менш що я про це думаю, як ставлюся.
До мене і найважчі в житті образи повільно "доходили", вже потім..
надто приголомшуюся і гублюся, хоч все-таки навчилася з роками думати і реагувати швидше. Але ще не зовсім. :)

[soul_v]

як я Вас розумію! коли мені кажуть щось на кшталт "персик", №які форми" і т.п., я тушуюся, бо це занадто.
і фліртувати не вмію. бо якщо мені подобається людина- сприймаю загравання надто серйозно і потім болісно переживаю, якщо бачу, що це лише гра.

[smijana]

..та власне що коли занадто чи по-солдафонськи, губишся у "правильній" реакції.. чи достатньо ігнорування, чи якось поставити на місце чи просто посміятися з того і не звертати особливої уваги..
Хоч в принципі - а яка різниця, головне в суті: що подібні "компліменти" радше відштовхують ніж "располагают" і грають в мінус першого враження а не в плюс.

[soul_v]

погоджуюся

[viktina]

Сміяно, рідна моя, а вже, здається стала останнім часом настільки "грубою" (себто "неліричною"), що:
1. прагматично сприймаю ако комплімет (що ж, куди правду діти, у своєму віці сприймаю і це в мені навіть живить якісь такі підземні темні струмки "сатісфакшн" чи що) - і навіть зловтішаюся собі, колишній наївній, наперекір.
2. Залежить від контексту:
а) якщо він слизький - просто ігнорую, бо тут навіть ображатися немає на що;
б) якщо по-хлопськи дружній, то просто тішуся разом з довкіллям, бо на добросердечність та щирість є велике глупство ображатися;
в) ну, а якщо вловлюю недобросердечні нотки, то тоді навіть не бриджуся і можу навіть фізично стати активною - себто "випадково" завалити ляпаса, без врахування "усіх тонкощів натури" ображальника - якось так... ну, от, така якась з мене феміністка..
:)))

[smijana]

Цілком адекватні пункти і підпункти, жодного фемінізму не бачу :))

дуже дякую!
мені бракувало саме такої "класифікації" для більшої ясності. :)))

[filosoftka]

Ти просто забагато думаєш і надто штивно тримаєш себе в рамках. (І звідки я це знаю? ;)))

[smijana]

..ну, загалом мабуть так. :)

тільки щодо "рамок"..
то я вмію обурюватися і "гарчати", вже не шкодуючи того з ким розмовляю і "виходячи з рамок" (недалеко правда- на відстань нервозності і різкості в голосі при фактично тих самих словах), тільки тоді коли мені вичерпають всю чашу терпіння чи направду "дістануть до живого".
..а це вдається або занудам (про яких є жарт що легше поступитися і дати що просить аніж пояснити чому "ні" :) ), або як довго по краплі крапати. :)
Ну бо не ангельське терпіння у мене, хоч трохи і є. :))

[filosoftka]

А посміхнутися спустивши лукаво очі і тріпнувши волоссям? Невинно пофліртувати у відповідь? За такі рамки ти легко виходиш? ;)

[smijana]

..кажу ж - на жаль, не вмію.. :)) гублюся-усміхаюся і німію, не знаю що сказати і що можна вигадати у відповідь, для мене це не є природнім і легким.. не звикла якось - практики було мало в житті певно.. :)

Хоча якщо вже знайома, з друзями - можу і знайтися, взагалі люблю жартувати.