Про старий палац
Originally posted by falkoner at Про старий палац
Ты моя крепость, я камень в кирпичной стене,
У меня на боку написано гнусное слово,
Но это относится только ко мне,
Ты же надежна вполне и к новому штурму готова.
Маленьке село Дениші неподалік житомира, здається нічим не виділяється.
Але то тільки на перший погляд.
Покажу я сьогодні вам одну з його історичних пам'яток.
Руїни палацу Терещинків.
У XIX столітті Дениші належали дворянам Воронич, графу Августу Бєлінському. Після його смерті - графу Броніславу Дзялинскому і його родині, братам Дуриліна, купцеві Маврокордато. У 1903 році Терещенко купили близько 3000 дес. землі в Денішах. Палац, побудований в 1910-1911 роках (за іншою версією - наприкінці XIX століття) за проектом архітектора П.І. Голландського, належав дружині Федора Артемовича Терещенко - Надії Володимирівні. Федора Артемовича до того часу вже не було в живих.
У зв'язку з відміною кріпосного права, багато дворян розорилися.
І Терешенки за безцінь викуповували їхні цукрові заводи. Навіть не палаци. Палаци йшли просто як додаток.
Історія не про цей палац.
Палац не дожив до наших днів. Вперше він був розграбований ще в 1917-му році. Згодом, на протязі тривалого часу, руйнувався місцевими жителями, які розбирали будівлю на цеглу.
Про розкіш денишівського маєтку цукрозаводчиків ходить багато легенд та чуток. За однією з них підлога у палаці була викладена золотими монетами, покладеними на ребро. За іншою ж версією підлога виконувала функції верхньої частини величезного акваріуму. Дивишся униз, а під ногами плавають коропи. Такий собі витончено-жорстокий спосіб знущання над рибалками
Поруч з руїнами розташований дитячий будинок. Є історія про те, що ще при Союзі тут знайшли скарб. Вийшли на спадкоємців, і запитали, що зробити з грошима. Спадкоємці попросили відновити палац, в чому їм, звичайно, відмовили. Темна спадщина капіталізму, чого ж його відновлювати? І тоді вирішили побудувати дитячий будинок. Він працює до цих пір. Ось так Терещенко через своїх спадкоємців допоміг дітям вже сучасної України.
Ты моя крепость, я камень в кирпичной стене,
У меня на боку написано гнусное слово,
Но это относится только ко мне,
Ты же надежна вполне и к новому штурму готова.
Маленьке село Дениші неподалік житомира, здається нічим не виділяється.
Але то тільки на перший погляд.
Покажу я сьогодні вам одну з його історичних пам'яток.
Руїни палацу Терещинків.
У XIX столітті Дениші належали дворянам Воронич, графу Августу Бєлінському. Після його смерті - графу Броніславу Дзялинскому і його родині, братам Дуриліна, купцеві Маврокордато. У 1903 році Терещенко купили близько 3000 дес. землі в Денішах. Палац, побудований в 1910-1911 роках (за іншою версією - наприкінці XIX століття) за проектом архітектора П.І. Голландського, належав дружині Федора Артемовича Терещенко - Надії Володимирівні. Федора Артемовича до того часу вже не було в живих.
У зв'язку з відміною кріпосного права, багато дворян розорилися.
І Терешенки за безцінь викуповували їхні цукрові заводи. Навіть не палаци. Палаци йшли просто як додаток.
Історія не про цей палац.
Палац не дожив до наших днів. Вперше він був розграбований ще в 1917-му році. Згодом, на протязі тривалого часу, руйнувався місцевими жителями, які розбирали будівлю на цеглу.
Про розкіш денишівського маєтку цукрозаводчиків ходить багато легенд та чуток. За однією з них підлога у палаці була викладена золотими монетами, покладеними на ребро. За іншою ж версією підлога виконувала функції верхньої частини величезного акваріуму. Дивишся униз, а під ногами плавають коропи. Такий собі витончено-жорстокий спосіб знущання над рибалками
Поруч з руїнами розташований дитячий будинок. Є історія про те, що ще при Союзі тут знайшли скарб. Вийшли на спадкоємців, і запитали, що зробити з грошима. Спадкоємці попросили відновити палац, в чому їм, звичайно, відмовили. Темна спадщина капіталізму, чого ж його відновлювати? І тоді вирішили побудувати дитячий будинок. Він працює до цих пір. Ось так Терещенко через своїх спадкоємців допоміг дітям вже сучасної України.