Стилістика дійсно місцями кульгає, бо писався роман давно і тоді я робив значно більше помилок, ніж зараз.
Щодо уваги до Ірене й Аеніль під час читання, то, мені здається, це залежить від віку. Зрештою, проблеми Ірене ближчі дорослому читачеві.
Фінал таки своєрідний) Мені хотілося написати роман, який був би шматочком із великого контексту. Тому там немає ані вступу із поясненнями що тут до чого, ані фіналу, де б усі крапки над і були розставлені. Це просто епізод, він загалом завершений, настільки це можна було зробити у такому обсязі, однак лише фрагмент великого річища тамтешніх подій.
Можуть бути і продовження, і передісторії, однак все залежатиме від того як продаватиметься книга і чи не втрачу я інтерес до цієї тематики. Багато ліній не розкриті саме тому, що вони б просто не помістилися - їхнє розкриття вимагає окремих творів.
Щодо фіналу, то все одно він має вирішувати локальний конфлікт твору і, відповідно, мати локальну кульмінацію. Якщо взяти, наприклад, «Поттера» (єдиний роман у семи книгах) чи то «Ойкумену» або «Місту й Світу» Олді (обидва романи у трьох книгах), то кожна окрема книга має задачу і її вирішення в межах книги. Фінал «Аеніль» більше схожий на фінал аніме-серіалу, якось так: отут арку ми звели, чекайте наступний сезон! ;)
Зараз я грамотний і все це знаю, але "Аеніль" я писав більше інтуїтивно, не сильно думаючи де там конфлікт, де кульмінація, а де розв'язка. Мені здавалося, що так буде краще, а вже як вийшло - вирішувати читачам)
І в мене було бажання, аби у читача лишилося побільше запитань після закінчення. Не тільки "що буде далі", а й про те, що відбувалося одночасно з описаними подіями чи передувало їм, однак лишилося за кадром.
Comments 7
Стилістика дійсно місцями кульгає, бо писався роман давно і тоді я робив значно більше помилок, ніж зараз.
Щодо уваги до Ірене й Аеніль під час читання, то, мені здається, це залежить від віку. Зрештою, проблеми Ірене ближчі дорослому читачеві.
Фінал таки своєрідний) Мені хотілося написати роман, який був би шматочком із великого контексту. Тому там немає ані вступу із поясненнями що тут до чого, ані фіналу, де б усі крапки над і були розставлені. Це просто епізод, він загалом завершений, настільки це можна було зробити у такому обсязі, однак лише фрагмент великого річища тамтешніх подій.
Можуть бути і продовження, і передісторії, однак все залежатиме від того як продаватиметься книга і чи не втрачу я інтерес до цієї тематики. Багато ліній не розкриті саме тому, що вони б просто не помістилися - їхнє розкриття вимагає окремих творів.
Reply
Фінал «Аеніль» більше схожий на фінал аніме-серіалу, якось так: отут арку ми звели, чекайте наступний сезон! ;)
Reply
І в мене було бажання, аби у читача лишилося побільше запитань після закінчення. Не тільки "що буде далі", а й про те, що відбувалося одночасно з описаними подіями чи передувало їм, однак лишилося за кадром.
Reply
Reply
Leave a comment