Тільки коли я сам став батьком, я це зрозумів. Вони вважали, що не можна примушувати і чинити насильства, а дитина сама зорієнтується, що таке добре і що таке погано. В результаті мені дозволялося все, а реакцією на погані дії були виключно нотації - щоденні і тривалі, яких я не слухав. У мене не виникло відчуття причинно-наслідкового зв'язку між поганими вчинками і поганими наслідками. Щось типу того, що зламану ногу не гіпсувати, природа сама знає, як кістці зростися. На жаль, "ногу" довелося "ламати" і зрощувати знову в дорослому віці, а деякі наслідки зіпсованості відчуваю й дотепер. Стараюсь не повторити цієї помилки, хоча, звісно, в дитинстві мені було порівняно комфортніше, ніж іншим дітям.
це коли сама заводиш діток то помічаєш шо було не так ну я розумію - криза, на роботу тре було ходити не до дітей було, але ж хоч сісти і поговорити зі мною можна було б
Учили всегда быть правильным, добрым, всегда и всем помогать, уступать, если даже это тебе в ущерб. Быть тихим, не спорить, не вести себя вызывающе и т.д. В общем растили с любовью и хотели только лучшего... но было несколько сложно перестраиваться на взрослую жизнь :)
Comments 16
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
ну я розумію - криза, на роботу тре було ходити не до дітей було, але ж хоч сісти і поговорити зі мною можна було б
Reply
Reply
Reply
Reply
а що у вихованні батьки не так робили?
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment