Квітневі походеньки
- А куди ви йдете?
- Пішу одиничку, на Мармароси, - я трохи задумався, розгрібаючи лекцію про різновиди вірьовки і назви ключових точок походу, - і Чорногори.
- А скільки днів ідете? - уточнив продавець туристичного спорядження.
- Шість.
Він трохи замислився, підбираючи слова і нарешті промовив:
- По-дорослому... Я б навіть сказав дуже по-дорослому..
А в мене в голові згадується шматок нашого лозунга, котрий залишився ще після першого травневого походу і вираз обличчя "касирів" на вході у долину привидів. "Сонце сідає через годину" - мовили вони тоді, на що почули відповідь - "ми встигнемо". Вони заглянули нам за спини, оцінюючи рюкзаки, потім перевели погляд на наші змучені, але щасливі обличчя і мовили - "ми б нікого не пустили на підйом, але вас припустимо" і ми пішли, а точніше поїбошили.
Тоді я був сповнений тільки позитивних сподівань на запланований похід, адже від нього залежали наступні плани.