Холод холоду, тиша тиш...

[sam_ta_claus]

Це було чотири з половиною роки тому. Я прокинувся у ліжку в квартирі однієї дівчини. Дівчина лежала на сусідній канапі, бо ввечері напередодні ми посварилися і розійшлися. Я дивився у холодні ранкові вікна і, здавалося, відчував холод кожною клітиною. То мене пік не лютневий холод, а самотність. Мені було недобре і навіть випростатися було боляче

Comments

[giant_vision]

А смска так і не прийшла?

[sam_ta_claus]

прийшла, але пізніше. і не того змісту, якого б хотілося

[giant_vision]

Прочитав вірш, вражає, не знав раніше.

[katya_klu]

Очень в тему. Спасибо за со-чувствие

[sam_ta_claus]

все буде добре!

[xvire_o_rama]

Зачепило. Почитав і вірш, і есе.

До речі, це твій співробітник, Андрій. Давай дружити :)

[sam_ta_claus]

дружим))

кілька рядків до теми твоїх спостережень

[sam_ta_claus]

Страшні слова,
коли вони мовчать,
коли вони зненацька
причаїлись,
коли не знаєш,
з чого їх почать,
бо всі слова
були уже чиїмись.
Хтось ними плакав,
мучився, болів,
із них почав
і ними ж і завершив.
Людей мільярди,
і мільярди слів,
а ти їх маєш
вимовити вперше!
Все повторялось:
і краса, й потворність.
Усе було: асфальти
й спориші.
Поезія - це завжди
неповторність,
якийсь безсмертний
дотик до душі.