9.03.2015 - 201-ша річниця від дня народження великого Кобзаря
Позвольте ещё раз представить уважаемой публике интересные исследования об истоках и сути украинского национализма:
- Тарас Шевченко - крестный отец украинского национализма
- Евромайдан и погибельная актуальность Кобзаря
Как сейчас помню со школьной скамьи стихи классика украинской советской поэзии Максима Рильського:
СЛОВО ПРО РIДНУ МАТIР
Благословен той день i час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тараc
Малими босими ногами,
Земля, яку скропив Тарас
Дрiбними росами-сльозами.
Благословенна в болях ран
Степiв широчина бездонна,
Що, як зелений океан,
Тече круг бiлого Херсона,
Що свiй дiвочий гнучий стан
До днiпрового тулить лона.
Благословенна ти в вiках,
Як сонце наше благовiсне,
Як вiщий бiлокрилий птах,
Печаль i радiсть наша, пiсне,
Що мужнiсть будиш у серцях,
Коли над краєм хмара висне.
Благословеннi ви, слiди,
Не змитi вiчностi дощами,
Мандрiвника Сковороди
З припорошiлими саквами,
Що до цiлющоï води
Простує, занедбавши храми;
Благословен мечiв ясних
Огонь, отчизни охорона,
Iржання коней бойових,
Морських походiв даль солона,
I Енеïди владний смiх,
Полтави тихоï корона,
Гаряча дума Кобзаря,
Що i в огнi не спопелiє,
I молоток Каменяра,
I струни Лисенка живiï,
I слави золота зоря
Круг Заньковецькоï Марiï!
I труд, i пiт благословен,
Життя рясного виногради,
I при дорозi зелен клен,
I свiтло мудроï лампади,
I майво збратаних знамен
Навкруг Кремлiвськоï огради.
Благословенна синь озер,
I Псло, i повiв рути-м'яти,
Народу генiй, що не вмер,
Не вмре вiд жодноï гармати,
У гронi свiтлому сестер
Благословенна наша мати.
Благословеннi ви, брати,
Що в сяйвi дружби i свободи
Йдете до спiльноï мети,
На яснi зорi й тихi води,
Благословен i славен ти,
Росiйський смiливий народе!
Хто може випити Днiпро,
Хто властен виплескати море,
Хто наше злото-серебро
Плугами кривди переоре,
Хто серця чистого добро
Злобою чорною поборе?
Настане день, настане час -
I розiллється знов медами.
Земля, що освятив Тарас
Своïми муками-дiлами,
Земля, що окрилив Тарас
Громовозвукими словами.
Хiба умерти можна ïй,
В гарячiй захлинутись кровi,
Коли на справедливий бiй
Зовуть i дерева в дiбровi,
Коли живе вона в мiцнiй
Сiм i великiй, вольнiй, новiй?
Хiба ïй можна одцвiсти,
Коли зоря горить рожева,
Коли шумлять-дзвенять свiти
Вiд рику раненого лева,
Лисицi брешуть на щити
I кличе див поверху древа!
Хто золоту порве струну,
Коли у гуслях - дух Боянiв,
Хто димний запах полину
Роздавить мороком туманiв,
Хто чорну витеше труну
На красний Киïв наш i Канiв?
Нi! Сили на землi нема
I сили на землi не буде,
Щоб потягти нас до ярма,
Щоб потоптати нашi груди,
Бо Партiя бiля керма
Стоïть, радянськi, вiльнi люди.
Гримить Днiпро, шумить Сула,
Озвались голосом Карпати,
I клич подiльського села
В Путивлi, сивому чувати.
Чи совам зборкати орла?
Чи правду кривдi подолати?
О земле рiдна! Знаєш ти
Свiй шлях у бурi, у негодi!
Встає народ, гудуть мости,
Рокочуть рiки ясноводi!..
Лисицi брешуть на щити,
Та сонце устає - на Сходi!
1941 p.
Кстати, Максы́м Тад́эйовыч (так по-украински) сделал прекрасный перевод "Орлеанской Девственницы" Вольтера на украинский язык. Вот ЗДЕСЬ (кликабельно) пдф текст. А на русский язык пдекаптно и даже полностью ее так и не перевели.
Но вернёмся к украинскому национализму и его крёстным отца, к Великому Кобзарю прежде всего. А ведь все на Украине, и прежде всего художественная элита, всё прекрасно о Шевченко и о себе знали и понимали, и маскировали. И вешали старшему брату москалю лапшу на уши про дружбу, про Сковороду, про Кремль и родную партию...
Про два кольори - основные цвета бандеровского флага...
Вот в советское время на ура пел прославленный Дмытро́ Гнатю́к (г читать как латинское h в известной фразе homo homini lupus est. Эст, эсто, не верьте сладкоголосым гуманистам!):
Click to viewА вот ее "Правый сектор" слегка подкорректировал, как и должно было петься:
И многие ждали своего часа...
Тот же Дмитро Павличко, автор слов "Два кольори", написал ещё много чего. Например:
ВУЛИЦЯ ДЖОХАРА ДУДАЄВА У ЛЬВОВІ
Зайди в цю вуличку, зайди
І поклонися низько.
Це так далеко від біди,
Та ні - це дуже близько.
Не чути гуркоту гармат,
Що б’ють в чеченські мури,
Та чути, як московський кат
Стріляє в скронь Петлюри.
Не чуть, як тисне на курок
Той, що не має пальця,
Та чути знов останній зойк
Євгена Коновальця.
Не чути, як горить Бамут,
Як стогнуть бетеери,
Та чути, як в землі десь тут
Пульсує кров Бандери.
А братский русский народ до сих пор верит идеологическим бредням продажных замполитов, так и не вникнув в суть духовного завещания светочей украинской нации своему народу.
Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори -
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Кров ворожа - это наша кров, товарищи москали! А вы на чью подумали?
Не думать, а знать надо! Знать ВСЁ! И действовать.
Угу.
© salatau :( 2015