На самом деле для акклиматизации есть центры ветеранов. Созданные ветеранами при поддержке властей города. Это помогает пережить непризнание и непонимание со стороны общества. Вообще это большая проблема, т.к. психологическая реабилитация у нас не проводится. Зачастую мужики читают специальную литературу, а потом идут в центр и там за кофейком или в тренажерном зале обсуждают и делятся мнениями.
Насправді центри рабілітації є, але не скрізь. Більша частина учасників бойових дій проживають за межами великих міст і тому надіються лише на себе, родину та побратимів. Все, що стосується чиновництва, як правило впирається в такі фактори як байдужість, "денег нет" або "ви щось придумайте а ми підтримаємо".(не скажу що скрізь але явище досить часте). З мого досвіду(а це вже третя війна) бійців неможна зразу ж "відпускати" у цивільне життя. Потрібен період певної адаптації у межах соціальних груп таких само учасників бойових дій. Іншими словами Пів року на війні-пів року в тилових частинах, але в армії зі своїми співслужбовцями. Цей термін дасть змогу дещо "притупити" емоції та зменшити шок розриву між "тут" і "там" а також бажання поміритись "хвостами" . Взагалі з війни "виходять" три основних психотипи. Перший "вовки війни"-це ті у кого "зірвало башту" як правило молоді люди які мали слабкі соціальні "якорі" або пережили надто велике психо-емоційне перенапруження і війна стає справою особистою(незалежно від віку). Другий(
( ... )
Что ещё раз доказывает, что война портит психику человека. Люди возвращаются с войны, по сути, душевнобольными. Кто-то просто в большей степени, а кто-то в меньшей.
Comments 4
Вообще это большая проблема, т.к. психологическая реабилитация у нас не проводится. Зачастую мужики читают специальную литературу, а потом идут в центр и там за кофейком или в тренажерном зале обсуждают и делятся мнениями.
Reply
Reply
Тут любой из всех трех будет в ярости.
Reply
Reply
Leave a comment