Обмила велосипед
Дочекалася п’ятиці, все хотіла спробувати новий велосипед.
План був: просто доїхати до села/містечка Нанляо неподалік від нашого міста Хінджу, просто проїхатися вздовж річки, глянути як швидко вийде. Це у мене зайняло 25 хвилин, і я чесно думала, що погуляю і повернуся назад.
Приїхала в Нанляо і згадала, що там десь був 17-км-вий велосипедний шлях. Вирішила розвідати, де він починається, щоб якогось наступного разу прийти з Йоганною і покататися. Знайшла. Подумала, ну, я проїдуся пару кілометрів, подивлюся, чи там цікаво, а то приїдемо потім, а там нудно. Ну добре, проїду ще трохи далі, а то велодоріжка все ще не виїхала до берега. Ну, ще трошки... Так всі 17 км і проїхала.
Кумедний символ цього велосипедного шляху.
А от назад було не дуже приємно... Я потім подивилася, вперед у мене середня швидкість була 20-21 км/год, а назад 16! Постійний рівномірний вітер в обличчя, особливо, якщо на відкритому березі. Я такого стабільного вітру ніколи не бачила раніше. Зупинятися при такому не хотілося зовсім, навіть дивитися на краєвиди. Тим більше, вже починало сідати сонце. Тому всі 29 км назад я проїхала нон-стоп аж до першого світлофору... Здається мені, не поїду я туди з Йоганною ще раз.
Але відчуття залишилося просто чудове. Сумарно я проколесила три години, разом із зупинками, бродінням і фотографуванням вийшло всього чотири години, з 2 дня до 6 вечора, але це було в повній тиші, з вітром і природою. Тому ще о 9 вечора того ж дня мені вже здавалося, що це в мене зайняло цілий день і було вчора, так наче я з’їздила в інший світ.
14.11.2014
План був: просто доїхати до села/містечка Нанляо неподалік від нашого міста Хінджу, просто проїхатися вздовж річки, глянути як швидко вийде. Це у мене зайняло 25 хвилин, і я чесно думала, що погуляю і повернуся назад.
Приїхала в Нанляо і згадала, що там десь був 17-км-вий велосипедний шлях. Вирішила розвідати, де він починається, щоб якогось наступного разу прийти з Йоганною і покататися. Знайшла. Подумала, ну, я проїдуся пару кілометрів, подивлюся, чи там цікаво, а то приїдемо потім, а там нудно. Ну добре, проїду ще трохи далі, а то велодоріжка все ще не виїхала до берега. Ну, ще трошки... Так всі 17 км і проїхала.
Кумедний символ цього велосипедного шляху.
А от назад було не дуже приємно... Я потім подивилася, вперед у мене середня швидкість була 20-21 км/год, а назад 16! Постійний рівномірний вітер в обличчя, особливо, якщо на відкритому березі. Я такого стабільного вітру ніколи не бачила раніше. Зупинятися при такому не хотілося зовсім, навіть дивитися на краєвиди. Тим більше, вже починало сідати сонце. Тому всі 29 км назад я проїхала нон-стоп аж до першого світлофору... Здається мені, не поїду я туди з Йоганною ще раз.
Але відчуття залишилося просто чудове. Сумарно я проколесила три години, разом із зупинками, бродінням і фотографуванням вийшло всього чотири години, з 2 дня до 6 вечора, але це було в повній тиші, з вітром і природою. Тому ще о 9 вечора того ж дня мені вже здавалося, що це в мене зайняло цілий день і було вчора, так наче я з’їздила в інший світ.
14.11.2014