Вечернее солнце, спасибо за день!
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти
Очень красиво-певучее мудро-житейское стихотворение современного украинского поэта Лины Костенко (см. под кат). Я не знаю, где было написано оно, но меня подобные мысли посещают именно здесь, на Южном берегу Крыма. Море, горы и небо - смешать, не взбалтывать.
Встать на краю, вглядеться в горизонт и поблагодарить за прожитый день...
Небеса тебя услышат, не беспокойся
***
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви
Лина Костенко
PS Если кому-то непонятно, обращайтесь, напишу русский перевод, но в нем, увы, теряется мелодичность.