Відвідини "ESHAK"
Якийсь час назад у спільноті terra_trattoria з'явилось повідомлення про те,що чайхона «ESHAK» пропонує завітати до них на тест-драйв. Недовго думаючи вирішила я спробувати)
І ось нещодавно зірки склались сприятливо і я таки дібралась туди.
Перше враження, яке складає чайхона- вона велика. Друге-велетенське дзеркало біля гардеробної в дуже гарній різній дерев'яній рамі(люблю такі деталі!)і,нарешті третє-заклад високого класу. Після знайомства із адміністрацією ресторану мене одразу ж повели на екскурсію.
Власником закладу є Светлаков і помітно,що своє «детище» вилизувалось до останнього камінчика у кладці). Найбільш мені сподобавсь віп-зал, де простір поділений на окремі кімнатки із стилізованими столиками-дастарханами. І я була б не я,якби пройшла мимо скатертин із прекрасною вишивкою. Вишивки,до речі, бачила багато-як на скатертинах, так і на подушках і різних пуфиках.
Що ще запам'яталось досить яскраво- це вбиральня). Її там називають- «піти за гаражі». Оригінально: заходиш у довгий-довгий коридор,попереду білий фаянсовий друг, по бокам ніби «стінки» гаражів,а над головою голубе небо.
І нарешті меню. Цінова категорія ресторану- вище середнього. Салати від 70 грн, гарячі страви від 100 грн, десерти від 40 грн.
Кухня представлена узбекськими стравами та суші (куди ж без них). Широкий вибір вин, чаю(до речі,я вперше почула про те,що існує спеціальний чай,який подають до плову),також є кальянна. Останні як звичайні, так є й новомодна «медуза», а ще однією з «фішок» чайхони є фруктовий кальян. Абсолютно всі частини кальяну виконані із фруктів і смак,як мене запевнили,надзвичайно легкий та фруктовий.
Зважаючи на час посту - також є і вегетеріанське меню, однак я надто люблю м'ясо, щоб проміняти його на якусь «траву»;).
Від вибору очі розбігались, і я ніяк не могла визначитись. Однак коли мені запропонували спробувати «Кузичек тили по-Ташкентски» і я побачила в складових страви гриби та вершковий соус- пропала) Все ж складно відмовитись від улюблених страв. Також замовила гранатовий домашній лимонад і на десерт пахлаву.
В очікуванні замовлених страв - полистала газетку,яку видає ресторан. В ній як і розважальна частина (анекдоти, кумедні історії),так і культурно-просвітницькі статті. Наприклад,пояснюють що таке дастархан чи особливості прийому їжі у узбеків.
Якщо не хочеться читати газету- скрізь висять екрани. На момент моїх відвідин вони транслювали новини(без звуку) щодо теперішньої політ.ситуації,але в спокійні часи там показують саме узбецькі новини. Музика- звучали відомі поп-хіти,однак узбецькою мовою. Було дещо голосно,як на мене,але я взагалі не люблю великої гучності,тож це вже ІМХО.
Нарешті мою страву принесли. І- оооо-шалений захват від тарілки. Там такі узори! Я б її могла годинами розглядати).
Але все ж щодо страви. Вона «розшифровується» як лапша домашнього приготування із телячим язиком та все це під вершковим соусом з грибами. Дуже-дуже смачно. Єдиний мінус- дещо гірчила цибуля,але на неї іще не сезон,то можна вважати,що це я вже придиралась). Лимонад- на висоті. Принесли його у цілий літр у скляному графині. Порадувала спеціальна кришка- насадка,завдяки якій лід не вивалювася у бокал. Наче і дрібниця,а приємно-зручно).
І ось переді мною пахлава. Лиш тоді, коли переді мною поставили тарілку(інакшу,але не менш гарну)з художньо розкиданим ізюмом я зрозуміла.що дещо «пролетіла». Особисто у мене пахлава асоціється із морем та пляжем, коли ходять продавці та кричать «Пааахлава медоооовая!»,яка,само собою,була безо всякого ізюму,який я не люблю. Тим не менш, десерт мені всеодно сподобавсь. Чи там спеціальний ізюм,чи ще які секрети від мастер-шефа- не знаю. Але він не особливо відчувавсь і пахлава з'їлась дуже швидко)
А на останок я залишу саме запитання,яке найчастіш задають,напевно усі, хто хоч раз чув про цей заклад) Чому саме «Ішак»? Відповідь проста і не варто шукати жодних підводних каменів: тому що це оригінально і,з власного досвіду,дуже смачно ;)
Всі фото надані адміністрацією «ESHAK».
І ось нещодавно зірки склались сприятливо і я таки дібралась туди.
Перше враження, яке складає чайхона- вона велика. Друге-велетенське дзеркало біля гардеробної в дуже гарній різній дерев'яній рамі(люблю такі деталі!)і,нарешті третє-заклад високого класу. Після знайомства із адміністрацією ресторану мене одразу ж повели на екскурсію.
Власником закладу є Светлаков і помітно,що своє «детище» вилизувалось до останнього камінчика у кладці). Найбільш мені сподобавсь віп-зал, де простір поділений на окремі кімнатки із стилізованими столиками-дастарханами. І я була б не я,якби пройшла мимо скатертин із прекрасною вишивкою. Вишивки,до речі, бачила багато-як на скатертинах, так і на подушках і різних пуфиках.
Що ще запам'яталось досить яскраво- це вбиральня). Її там називають- «піти за гаражі». Оригінально: заходиш у довгий-довгий коридор,попереду білий фаянсовий друг, по бокам ніби «стінки» гаражів,а над головою голубе небо.
І нарешті меню. Цінова категорія ресторану- вище середнього. Салати від 70 грн, гарячі страви від 100 грн, десерти від 40 грн.
Кухня представлена узбекськими стравами та суші (куди ж без них). Широкий вибір вин, чаю(до речі,я вперше почула про те,що існує спеціальний чай,який подають до плову),також є кальянна. Останні як звичайні, так є й новомодна «медуза», а ще однією з «фішок» чайхони є фруктовий кальян. Абсолютно всі частини кальяну виконані із фруктів і смак,як мене запевнили,надзвичайно легкий та фруктовий.
Зважаючи на час посту - також є і вегетеріанське меню, однак я надто люблю м'ясо, щоб проміняти його на якусь «траву»;).
Від вибору очі розбігались, і я ніяк не могла визначитись. Однак коли мені запропонували спробувати «Кузичек тили по-Ташкентски» і я побачила в складових страви гриби та вершковий соус- пропала) Все ж складно відмовитись від улюблених страв. Також замовила гранатовий домашній лимонад і на десерт пахлаву.
В очікуванні замовлених страв - полистала газетку,яку видає ресторан. В ній як і розважальна частина (анекдоти, кумедні історії),так і культурно-просвітницькі статті. Наприклад,пояснюють що таке дастархан чи особливості прийому їжі у узбеків.
Якщо не хочеться читати газету- скрізь висять екрани. На момент моїх відвідин вони транслювали новини(без звуку) щодо теперішньої політ.ситуації,але в спокійні часи там показують саме узбецькі новини. Музика- звучали відомі поп-хіти,однак узбецькою мовою. Було дещо голосно,як на мене,але я взагалі не люблю великої гучності,тож це вже ІМХО.
Нарешті мою страву принесли. І- оооо-шалений захват від тарілки. Там такі узори! Я б її могла годинами розглядати).
Але все ж щодо страви. Вона «розшифровується» як лапша домашнього приготування із телячим язиком та все це під вершковим соусом з грибами. Дуже-дуже смачно. Єдиний мінус- дещо гірчила цибуля,але на неї іще не сезон,то можна вважати,що це я вже придиралась). Лимонад- на висоті. Принесли його у цілий літр у скляному графині. Порадувала спеціальна кришка- насадка,завдяки якій лід не вивалювася у бокал. Наче і дрібниця,а приємно-зручно).
І ось переді мною пахлава. Лиш тоді, коли переді мною поставили тарілку(інакшу,але не менш гарну)з художньо розкиданим ізюмом я зрозуміла.що дещо «пролетіла». Особисто у мене пахлава асоціється із морем та пляжем, коли ходять продавці та кричать «Пааахлава медоооовая!»,яка,само собою,була безо всякого ізюму,який я не люблю. Тим не менш, десерт мені всеодно сподобавсь. Чи там спеціальний ізюм,чи ще які секрети від мастер-шефа- не знаю. Але він не особливо відчувавсь і пахлава з'їлась дуже швидко)
А на останок я залишу саме запитання,яке найчастіш задають,напевно усі, хто хоч раз чув про цей заклад) Чому саме «Ішак»? Відповідь проста і не варто шукати жодних підводних каменів: тому що це оригінально і,з власного досвіду,дуже смачно ;)
Всі фото надані адміністрацією «ESHAK».