Дорогою на роботу...
Щоранку, проходячи Міклухи-Маклая, поринаю у спогади чи просто засинаю 5 секундним цілющим сном і потрапляю у дитинство. Тут пряно пахне скошена трава і свіжий хліб, здається літо і на сінокосі дають обід - хрумкі скоринки Хліба і Молоко з пінкою...
На пам*єтнику Просвіті хлопчик і далі вперто друняє. Йому кайфово - тиша, бузки й модрини, здавалось зарослі таіландсіями...
Російський клюб знов підфарбовують два сторожі у купі з будуном, у церкві шось волає піп, бабуськи клянчать в Бога прощення за скверну думку.
Сьогодні, для різноманітності, не вивезли сміття - на розі Короленка жахлива купа старих дверей (певно з забуття у наш світ) і гори органічних решток у поліетилені.
Я думала сьогодні про те, що останніх кілька тижнів упиваюсь своїми друзями - до останньої краплі хочеться висотати ці спогади, миттєвості, посмішки, погляди, слова, цілунки в щоку на прощання чи потиск теплих рук, заховати в глибину серця і лише тоді їхати до нового життя. Бо там цього не буде, чи буде, але уже зовсім не так.
На пам*єтнику Просвіті хлопчик і далі вперто друняє. Йому кайфово - тиша, бузки й модрини, здавалось зарослі таіландсіями...
Російський клюб знов підфарбовують два сторожі у купі з будуном, у церкві шось волає піп, бабуськи клянчать в Бога прощення за скверну думку.
Сьогодні, для різноманітності, не вивезли сміття - на розі Короленка жахлива купа старих дверей (певно з забуття у наш світ) і гори органічних решток у поліетилені.
Я думала сьогодні про те, що останніх кілька тижнів упиваюсь своїми друзями - до останньої краплі хочеться висотати ці спогади, миттєвості, посмішки, погляди, слова, цілунки в щоку на прощання чи потиск теплих рук, заховати в глибину серця і лише тоді їхати до нового життя. Бо там цього не буде, чи буде, але уже зовсім не так.