можливо, колись я поголю голову. буду носити важкі вйязані сірі светри й кашляти у рукав. сідатиму взимку біля вікна, вкритого біло-сріблястими крихкими візерунками, сьорбатиму васильковий солодкий чай з великого синього горнятка, ні, а ще краще - закусюватиму його рафінадом - як у дитинстві - щоб він хрустів на зубах й ніяк не хотів танути. а ще,
(
Read more... )
Comments 22
Reply
Reply
Reply
квартира залилась слиною)
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment