Знаючи любов моєї дружини до мюзиклів, та поєднуючи її з моєю любов’ю до історій про милість та революцію - як тільки я побачив, що «Знедолені» в кінотеатрах міста - одразу запросив дружину на побачення.
Не буду писати про гру акторів, роботу режисерів та операторів. Поділюсь деякими думками, щодо сюжету, які надихнули мене після перегляду.
1. МИЛІСТЬ.
Хто головний Герой «Знедолених»? Жан Вальжан? Молоді революціонери? Фантіна? Для мене справжній герой - це священик, який прощає Жана Вальжана, запускаючи в дію ланцюг ще багатьох геройських вчинків та приємних подій, які були б просто неможливі, без цього виявлення любові та прощення. Вчинок милості священика перевертає життя біглого каторжника, а через нього торкається ще багатьох життів.
2. РЕВОЛЮЦІЯ
Особисті історії відбуваються на тлі суспільних громадських подій Французької революції. Паризькі барикади з купи меблів та червоно-біло-синіх полотен прапорів, надихають дух до бою! Драматизм пасивності переважної кількості населення та мужності гинучих революціонерів показує, що Франція 19 сторіччя не набагато відрізняється від України 21 сторіччя - «моя хата так само з краю».
3. КОХАННЯ
Дяка сценаристам та режисерам, що не споганили історію для більш касового успіху ніякими еротичними сценами, чи ще якимось попсовими викрутасами. Через історії кохання - головним лейтмотивом проходить думка - «Там де любов - там Бог!»
Дуже приємно, що всі ці «не модні» цінності - милість, революцію та кохання - показуються на великому екрані!
Наостанок ще одна приємність: фільм з субтитрами, що дає змогу почути справжні голоси акторів (які до речі були записані новаторським способом, абсолютно вживу, без використання фонограми, на які потім записали фонограму симфонічного оркестру, підлаштовуючись під ритм і характер кожної пісні).