"Рок за правду", 2001
Ось тут dity_mahno нагадав, що я теж колись брав інтерв*ю в Міська Барбари. Найсумніше, що більшість тем, піднятих у цьому інтерв*ю, досі лишаються абсолютно актуальні.
Отже, "Рок за правду", акція музична та політична. Нам не звикати до таких. Тільки в тому році ми всі бачили "Обирай майбутнє", трохи більше минуло часу з травня 99-го, коли в Києві чи не до кожної події, хіба за винятком напівзабутого свята піонерів, відбувався концерт -- і всі знали, що чули то ми завдяки виборам мера міста.
Чому ми завдячуємо цього разу? Невелике інтерв*ю з паном Барбарою перед концертом:
-Це пов*язано з акцію "Україна без Кучми"?
-- Це пов*язано з Форумом Національного Порятунку , формально це пов*язано з тим листом, який з*явився від недобитків української інтелігенції. Іде мова про музикантів, артистів, взагалі молодих людей, студентів особливо. 9-го березня студенти отримали пару разів по писку, я трохи то всьо вкурив знову. Оскільки ми самі недавно були студентами, ми залишаємося десь в душі студентами, ми з ними і студенти разом з нами. І власне мова йде про цю правду, яку хочеться дізнатися, з якою хочеться жити. Як хочеться жити в якомусь українському інформаційному просторі, як хочеться бути самим собою і нормально себе почувати в своїй країні.
- То все таки, акція більш музична чи більш політична?
-- Музична акція, але фактично вона і політична. По моєму, зараз співати українською мовою в Україні, можливо в Києві,в столиці Україні -- це вже по-своєму політична акція. Тому що я дивлюся на афіші в Києві -- я не бачу жодного, фактично, артиста українського який виступає в Києві, я бачу ... невідомо кого. Ну, відомо кого, але ... всіх окрім українських артистів. Це фактично і є політика.
- Хто Вам допоміг, хто це організував, хто дав апарат?
-- Це був громадський комітет.
- Громадський комітет, але він певно давав якісь гроші?
-- Я не знаю, ми та жоден з музикантів не беруть грошей. Це абсолютний вияв доброї волі і все.
- В наступному: це буде разова акція чи це буде ще?
-- Вже була така у Львові минулого тижня, ми були позаминулого тижня у Харкові , тобто такі акції проводяться.
- Ну, то що проводиться у Львові -- про то не завше чути в Києві. Я Вам скажу що інформаційна, рекламна підтримка -- вона майже відсутня.
-- Ну, власне, про що йде мова -- йде мова про нормальну інформацію. Якщо я буду говорити як музикант -- для киянина невідомо, що робиться в музиці харківській, що робиться в музиці херсонській, львівській. Тобто є якісь пара тих, умовно кажучи, кланів, музичних навіть, які розбили собі там потенційних спонсорів і "пользуются".
- Два найбільш відомих -- то "Територія А" та "Таврійські ігри".
-- "Територія А" не знаю де собі поділася, ну, є там кілька.
- Вони порівняно недавно, біля Нового Року робили акцію нагородження своїх, називалося то "Українська хвиля".
-- Я був там, ну це смішно, для мене це все смішно. То має бути все повноцінно і кольорово, я не хочу бачити все чорно-біле. Не йде мова про політику зараз, так? Має бути нормальна і повноцінна країна, 50 мільйонів, ну нехай, плюс-мінус, мені байдуже. Але це є такий, навіть якщо говорити про бізнес, такий ринок музичний! В Польщі якщо я заходжу в магазин, я бачу парканадцять метрів тільки польскої музики, яка існує, живе, концертує і продається. Тобто я хочу щоб в Києві, в сто-о-олиці (сміється) виступали українські групи, виступали артисти українські , це було нормально і повноцінно. Це йде мова про пов-но-цін-ність, я за 10 років тої повноціності не побачив.
- Фактично ніхто її не побачив, були часи , на жаль, вони були якраз саме 10 років тому, коли в нас все грало більш-менш наше.
-- Тобто, власне, про що йде мова. Я хочу, щоб було радіо, в якому грала українська музика. Я , будучи редактором львівського радіо "Ініціатива", роблю 50% лишень української музики. В ідеалі, я думаю, за рік-два можна зробити майже 100% українську музику. Українську, з України та україновмовну. Я знаю групи із Харкова, із Херсона, з Миколаєва, із Західної України, очевидно, з Києва які грають суперову музику, на суперовому рівні, які є дуже добрі. От я хочу, щоб вони були просто в Україні. От тут зараз на концерті будуть групи з Херсона , з Харкова, з Києва, зі Львова, з Хмельницького -- тобто це є нормально. От тут є нормальний варіант. Так має бути.
- Ну а для того, щоб мало бути , треба , певно, такі акції робити трохи частіше.
-- Треба, треба! А до кого це питання? До мене? Я готовий!
Нумо ж до акції. Місце проведення -- двір 4-го корпусу КМА (Києво-могилянської академії) -- оточений з усіх чотрьох боків кількаповерховими корпусами-будинками. Такий-собі напівпідвал із небом замість стелі. Під ногами -- порепаний сірий асфальт, нерівний та розмічений під шось на кшалт шкільного спортмайданчика. Давно знайомі всім, хто відвідує концерти на повітрі , сірі грати огорожі. За огорожею -- маленька сцена, усього 5 метрів завширшки та певно 4 в довжину, на якій примудряються якось поміщатися музиканти та їх інструменти. На шляху біля сцени декілька невеликих колодязів у асфальті , що перекриті дерев*янимі щитами. Труби , що тримають сцену вкрай іржаві, та відверто контрастують з сріблястими металевими башточками освітлення. Роковий колорит, легка та іронічна посмішка долі.
З другого поверху корпусу за сценою визирають знайомі та незнайомі обличя музикантів та журналістів, помічників. Там вони спочивають, дивляться. Апарату небагато -- тривога -- як то воно все буде? Неспішно починається саундчек, що його, на жаль, пройшли не всі команди. Під то поступово збирається натовп -- він не дуже великий (хоча на зал більш би як вистачило і то ще раз добре що акція була просто неба -- року мало місця в залах), але дуже гарний, чомусь чи не вперше я бачу гарний натовп. Багато добрих та розумних обличь, багато гарних дівчат, багато посмішок на обличчях, не чути і не бачити тих хто напилися чи обкурилися. Чи то вже не диво?
Саундчек закінчується молодою групою "Пуля" з Херсону , і ,не розмикаючи контактів, група залишається на ній, до неї приєднуються Роман Чайка та Мисько Барбара. Як і на протязі всього концерту вони бесподобно вміло виголошуюь музик, і дуже файно розважали публіку львівським гумором поки ті налаштовують інструменти.
З першими звуками з динаміків тривога за апарат зникає. Настає питання, кому маємо подякувати -- для такого місця концерту якість звуку відмінна, а його потужності більш як вистачає (дехто навіть часом мусив прикладати руки до вух).
Херсонська "Пуля" влучила сильним гарним голосом вокалістки що співала гарні, проте -- і то ознака всього концерту -- часто сумні слова та вмілою грою. Що ще треба для молодої рок-команди? І хоч співалося про "Там де нікого нема" -- люди заперечили то схвальною реакцією.
Наступними були "Калєкція" (так у рекламці!) з Харкова. То відразу було видно вже більш зрілих, професійних музик, що грали рок з до-о-о-обрячим присмаком панку. Вони розігріли швидкою та різнобарвною музикою, звеселили текстами, було видно як заворушилися глядачі. Гадаю, аби вони знали ту команду раніше -- то багато хто й підспівував. Ну, а що люди, хто танцював чи принаймі пританцьовував-- так для того були всі умови: ніхто не ломився очманіло на огорожу,а простору і звуку у цьому колодязі під небом вистачало на всіх.
Молода україно-грузинська команда "Чорний вересень" зі Львова показали себе більш як старанні початківці. Оплесків та схвальних криків вони збирали менше, але на закінчення вони заспівали пісню грузинською -- і най ніхто крім них не знав слів, від одного ритму тих слів, від ритму музики, на яку то звучало проняло добряче.
За тим "глобус України" розширився до Торонто, із якого приїхали підтримати акцію Віктор Морозов, та його група "Четвертий кут". Професіонали. На жаль, їх було не чуто раніше, але під їх пісню на вірш відомого Костя Москальця ("Лиш вона ... ") "Треба встати і вийти" -- дійсно не можна було сидіти. Це був (які і весь концерт) український рок, його пророки та його Слово. Рок був далеко, але він встав і прийшов до нас -- і так само треба було вийти та зустріти його, цього бажаного таки багато кому гостя. Під кінець свого виступу пан Віктор потішив такою-собі пісенною іронічною казочкою "про принцесу Юлю".
За ними вийшов "Вій" -- а то вже відомі в Києві люди. Спокійні та розважливі, неквапливі, як кожен, хто робить своє діло та добре знає як його робити. "Вій" змінився, він став не такий темний та похмурий зачаровно-чорний. Одною з пісень свідомо підтримали політичну тему. А що ви хтіли, панове? То ж рок, він бунтував завжди! І в нас і не в нас. Ну а для прихильників та шанувальників була виконана "стара і добра" "Змія".
А осьдечки і "Моторролл а" ,і тут всьо вибухнуло. Навіть журналісти, ці ніби-то звичні , ті, що бачили певно і не таке, вони не могли хоч би якось не рухатися та не притопувати. -- а то чи не показник? Слова сумні , теми важкі -- але енергія позитивно-пронизуюча. Супер!
"Крихітка Цахес". Команда молода , відома в Києві , ну а тепер буде не тільки -- як і всі учасники не з нашого міста будуть тепер знані у нас -- хіба то недобре? Їх відрекомендували як "наш Portishead" -- але то був таки більше рок. Гарний рок з жіночим вокалом -- вже другий -- тенденція? Дуже сподіваюся, що і на великій українській сцені в нас скоро буде, і не одна , рок-співачка.
Київська група "Щастя", здивувала тим, що нарядилася в такі-собі платтячка ... і більш , на жаль, нічим. Потужна музика -- але мало слів, сильний звук-- але одноманітний ... То панк? Може бути. Якось на них всі трохи притихли -- може, були такі щасливі?
А от, нарешті, "Мандри". Фома ще до концерту заявив , що "будемо грати своє , автентичне" -- і дотримав обіцянки. Без політики, то були просто наші романтично-автентичні "Мандри", ті самі, яких знають та люблять, як завжди мелодійні та гарні їх відомі пісні. Проблема, що на сцені не було де витанцьовувати була вирішена просто -- Фома зістрибнув зі сцени і пробігся туди-сюди вздовж огорожі. Під давно вже стемнілим небом ставало трохи зимно -- але "Мандри" знову розігріли притихший було натовп. І ті навіть ноги, що притомилися, вже знову затанцювали.
У проміжку між піснями кілька хлопців перескочили огорожу, пробігли на сцену та почали скандувати політичні гасла. Охорона, дуже невелика (та вона була і не треба майже -- ніхто ж доти не ломився), спершу розгубилася -- але потім "зреагувала адекватно", і хулігани були затримані, а потім виведені та забрані кудись. При цьому сталася невеличка бійка -- то був чи не єдиний прикрий момент. Другим не стільки прикрим , але докучливим був міліціянт "на дверях" сцени мав якесь патологічне відчуття "порядку" -- він не пускав інколи навіть тих , хто мав виступати і то йому переконливо доводив, ну, а під огорожею, за його переконаннями, мали стояти тільки охоронці-дружинники, інакше певно він не ганяв би з-під неї журналістів. Якось до нього не доходило , що журналіст теж хоче подивитися концерт:"Ты журналист, интервью берешь? Иди за сцену!" Але то більше дивувало, аніж засмучувало.
Закрили ж концерт після "Мандрів" його безпосередні організатори та ведучі -- "Мертвий півень". Вони також грали в основному старі, відомі хіти , з "10 років тому" -- "Ето", "Поцілунок" "Літо буде", під які вдало закликали публіку до хорових співів та знову давали людям під огорожею поспівати в мікрофона. Ще одна "пісня про Юлю" , суперовий "Франсуа" і "повний рок" "Старенький харлей". Вірні собі наостанок зімпровізували пісню про "до побачення", весь текст якої і складався з одних тих слів.
Не дочекалися анонсованих "ВВ" (зо слів організаторів акції Олег Скрипка був хворий) та "Кому вниз", також -- Марія Бурмака цього дня мала з*йомки кліпу, проте раніш підтримала аналогічну акцію в Харкові.Та навряд чи кому було мало. Дещо притомлені, виснажені , але певно що задоволені глядачі спокійно поволі розійшлися. Не слідкував за часом акції -- та наразі думаю, ніхто того не робив, бо щасливим, їм же годинника не треба?
То був рок, то був суперовий некомерційний рок. Просто неба для всіх хто прийшли, він був з нами, він був наживо, він був за правду. Чи він повернеться? Чи буде як у "Моторролли" : "То була тільки мить, наступної миті його вбили , але він прилетить, я знаю він прилетить"? Чи він ще прилетить?
Для www.musica.com.ua -- Роман ShaRP
Отже, "Рок за правду", акція музична та політична. Нам не звикати до таких. Тільки в тому році ми всі бачили "Обирай майбутнє", трохи більше минуло часу з травня 99-го, коли в Києві чи не до кожної події, хіба за винятком напівзабутого свята піонерів, відбувався концерт -- і всі знали, що чули то ми завдяки виборам мера міста.
Чому ми завдячуємо цього разу? Невелике інтерв*ю з паном Барбарою перед концертом:
-Це пов*язано з акцію "Україна без Кучми"?
-- Це пов*язано з Форумом Національного Порятунку , формально це пов*язано з тим листом, який з*явився від недобитків української інтелігенції. Іде мова про музикантів, артистів, взагалі молодих людей, студентів особливо. 9-го березня студенти отримали пару разів по писку, я трохи то всьо вкурив знову. Оскільки ми самі недавно були студентами, ми залишаємося десь в душі студентами, ми з ними і студенти разом з нами. І власне мова йде про цю правду, яку хочеться дізнатися, з якою хочеться жити. Як хочеться жити в якомусь українському інформаційному просторі, як хочеться бути самим собою і нормально себе почувати в своїй країні.
- То все таки, акція більш музична чи більш політична?
-- Музична акція, але фактично вона і політична. По моєму, зараз співати українською мовою в Україні, можливо в Києві,в столиці Україні -- це вже по-своєму політична акція. Тому що я дивлюся на афіші в Києві -- я не бачу жодного, фактично, артиста українського який виступає в Києві, я бачу ... невідомо кого. Ну, відомо кого, але ... всіх окрім українських артистів. Це фактично і є політика.
- Хто Вам допоміг, хто це організував, хто дав апарат?
-- Це був громадський комітет.
- Громадський комітет, але він певно давав якісь гроші?
-- Я не знаю, ми та жоден з музикантів не беруть грошей. Це абсолютний вияв доброї волі і все.
- В наступному: це буде разова акція чи це буде ще?
-- Вже була така у Львові минулого тижня, ми були позаминулого тижня у Харкові , тобто такі акції проводяться.
- Ну, то що проводиться у Львові -- про то не завше чути в Києві. Я Вам скажу що інформаційна, рекламна підтримка -- вона майже відсутня.
-- Ну, власне, про що йде мова -- йде мова про нормальну інформацію. Якщо я буду говорити як музикант -- для киянина невідомо, що робиться в музиці харківській, що робиться в музиці херсонській, львівській. Тобто є якісь пара тих, умовно кажучи, кланів, музичних навіть, які розбили собі там потенційних спонсорів і "пользуются".
- Два найбільш відомих -- то "Територія А" та "Таврійські ігри".
-- "Територія А" не знаю де собі поділася, ну, є там кілька.
- Вони порівняно недавно, біля Нового Року робили акцію нагородження своїх, називалося то "Українська хвиля".
-- Я був там, ну це смішно, для мене це все смішно. То має бути все повноцінно і кольорово, я не хочу бачити все чорно-біле. Не йде мова про політику зараз, так? Має бути нормальна і повноцінна країна, 50 мільйонів, ну нехай, плюс-мінус, мені байдуже. Але це є такий, навіть якщо говорити про бізнес, такий ринок музичний! В Польщі якщо я заходжу в магазин, я бачу парканадцять метрів тільки польскої музики, яка існує, живе, концертує і продається. Тобто я хочу щоб в Києві, в сто-о-олиці (сміється) виступали українські групи, виступали артисти українські , це було нормально і повноцінно. Це йде мова про пов-но-цін-ність, я за 10 років тої повноціності не побачив.
- Фактично ніхто її не побачив, були часи , на жаль, вони були якраз саме 10 років тому, коли в нас все грало більш-менш наше.
-- Тобто, власне, про що йде мова. Я хочу, щоб було радіо, в якому грала українська музика. Я , будучи редактором львівського радіо "Ініціатива", роблю 50% лишень української музики. В ідеалі, я думаю, за рік-два можна зробити майже 100% українську музику. Українську, з України та україновмовну. Я знаю групи із Харкова, із Херсона, з Миколаєва, із Західної України, очевидно, з Києва які грають суперову музику, на суперовому рівні, які є дуже добрі. От я хочу, щоб вони були просто в Україні. От тут зараз на концерті будуть групи з Херсона , з Харкова, з Києва, зі Львова, з Хмельницького -- тобто це є нормально. От тут є нормальний варіант. Так має бути.
- Ну а для того, щоб мало бути , треба , певно, такі акції робити трохи частіше.
-- Треба, треба! А до кого це питання? До мене? Я готовий!
Нумо ж до акції. Місце проведення -- двір 4-го корпусу КМА (Києво-могилянської академії) -- оточений з усіх чотрьох боків кількаповерховими корпусами-будинками. Такий-собі напівпідвал із небом замість стелі. Під ногами -- порепаний сірий асфальт, нерівний та розмічений під шось на кшалт шкільного спортмайданчика. Давно знайомі всім, хто відвідує концерти на повітрі , сірі грати огорожі. За огорожею -- маленька сцена, усього 5 метрів завширшки та певно 4 в довжину, на якій примудряються якось поміщатися музиканти та їх інструменти. На шляху біля сцени декілька невеликих колодязів у асфальті , що перекриті дерев*янимі щитами. Труби , що тримають сцену вкрай іржаві, та відверто контрастують з сріблястими металевими башточками освітлення. Роковий колорит, легка та іронічна посмішка долі.
З другого поверху корпусу за сценою визирають знайомі та незнайомі обличя музикантів та журналістів, помічників. Там вони спочивають, дивляться. Апарату небагато -- тривога -- як то воно все буде? Неспішно починається саундчек, що його, на жаль, пройшли не всі команди. Під то поступово збирається натовп -- він не дуже великий (хоча на зал більш би як вистачило і то ще раз добре що акція була просто неба -- року мало місця в залах), але дуже гарний, чомусь чи не вперше я бачу гарний натовп. Багато добрих та розумних обличь, багато гарних дівчат, багато посмішок на обличчях, не чути і не бачити тих хто напилися чи обкурилися. Чи то вже не диво?
Саундчек закінчується молодою групою "Пуля" з Херсону , і ,не розмикаючи контактів, група залишається на ній, до неї приєднуються Роман Чайка та Мисько Барбара. Як і на протязі всього концерту вони бесподобно вміло виголошуюь музик, і дуже файно розважали публіку львівським гумором поки ті налаштовують інструменти.
З першими звуками з динаміків тривога за апарат зникає. Настає питання, кому маємо подякувати -- для такого місця концерту якість звуку відмінна, а його потужності більш як вистачає (дехто навіть часом мусив прикладати руки до вух).
Херсонська "Пуля" влучила сильним гарним голосом вокалістки що співала гарні, проте -- і то ознака всього концерту -- часто сумні слова та вмілою грою. Що ще треба для молодої рок-команди? І хоч співалося про "Там де нікого нема" -- люди заперечили то схвальною реакцією.
Наступними були "Калєкція" (так у рекламці!) з Харкова. То відразу було видно вже більш зрілих, професійних музик, що грали рок з до-о-о-обрячим присмаком панку. Вони розігріли швидкою та різнобарвною музикою, звеселили текстами, було видно як заворушилися глядачі. Гадаю, аби вони знали ту команду раніше -- то багато хто й підспівував. Ну, а що люди, хто танцював чи принаймі пританцьовував-- так для того були всі умови: ніхто не ломився очманіло на огорожу,а простору і звуку у цьому колодязі під небом вистачало на всіх.
Молода україно-грузинська команда "Чорний вересень" зі Львова показали себе більш як старанні початківці. Оплесків та схвальних криків вони збирали менше, але на закінчення вони заспівали пісню грузинською -- і най ніхто крім них не знав слів, від одного ритму тих слів, від ритму музики, на яку то звучало проняло добряче.
За тим "глобус України" розширився до Торонто, із якого приїхали підтримати акцію Віктор Морозов, та його група "Четвертий кут". Професіонали. На жаль, їх було не чуто раніше, але під їх пісню на вірш відомого Костя Москальця ("Лиш вона ... ") "Треба встати і вийти" -- дійсно не можна було сидіти. Це був (які і весь концерт) український рок, його пророки та його Слово. Рок був далеко, але він встав і прийшов до нас -- і так само треба було вийти та зустріти його, цього бажаного таки багато кому гостя. Під кінець свого виступу пан Віктор потішив такою-собі пісенною іронічною казочкою "про принцесу Юлю".
За ними вийшов "Вій" -- а то вже відомі в Києві люди. Спокійні та розважливі, неквапливі, як кожен, хто робить своє діло та добре знає як його робити. "Вій" змінився, він став не такий темний та похмурий зачаровно-чорний. Одною з пісень свідомо підтримали політичну тему. А що ви хтіли, панове? То ж рок, він бунтував завжди! І в нас і не в нас. Ну а для прихильників та шанувальників була виконана "стара і добра" "Змія".
А осьдечки і "Моторролл а" ,і тут всьо вибухнуло. Навіть журналісти, ці ніби-то звичні , ті, що бачили певно і не таке, вони не могли хоч би якось не рухатися та не притопувати. -- а то чи не показник? Слова сумні , теми важкі -- але енергія позитивно-пронизуюча. Супер!
"Крихітка Цахес". Команда молода , відома в Києві , ну а тепер буде не тільки -- як і всі учасники не з нашого міста будуть тепер знані у нас -- хіба то недобре? Їх відрекомендували як "наш Portishead" -- але то був таки більше рок. Гарний рок з жіночим вокалом -- вже другий -- тенденція? Дуже сподіваюся, що і на великій українській сцені в нас скоро буде, і не одна , рок-співачка.
Київська група "Щастя", здивувала тим, що нарядилася в такі-собі платтячка ... і більш , на жаль, нічим. Потужна музика -- але мало слів, сильний звук-- але одноманітний ... То панк? Може бути. Якось на них всі трохи притихли -- може, були такі щасливі?
А от, нарешті, "Мандри". Фома ще до концерту заявив , що "будемо грати своє , автентичне" -- і дотримав обіцянки. Без політики, то були просто наші романтично-автентичні "Мандри", ті самі, яких знають та люблять, як завжди мелодійні та гарні їх відомі пісні. Проблема, що на сцені не було де витанцьовувати була вирішена просто -- Фома зістрибнув зі сцени і пробігся туди-сюди вздовж огорожі. Під давно вже стемнілим небом ставало трохи зимно -- але "Мандри" знову розігріли притихший було натовп. І ті навіть ноги, що притомилися, вже знову затанцювали.
У проміжку між піснями кілька хлопців перескочили огорожу, пробігли на сцену та почали скандувати політичні гасла. Охорона, дуже невелика (та вона була і не треба майже -- ніхто ж доти не ломився), спершу розгубилася -- але потім "зреагувала адекватно", і хулігани були затримані, а потім виведені та забрані кудись. При цьому сталася невеличка бійка -- то був чи не єдиний прикрий момент. Другим не стільки прикрим , але докучливим був міліціянт "на дверях" сцени мав якесь патологічне відчуття "порядку" -- він не пускав інколи навіть тих , хто мав виступати і то йому переконливо доводив, ну, а під огорожею, за його переконаннями, мали стояти тільки охоронці-дружинники, інакше певно він не ганяв би з-під неї журналістів. Якось до нього не доходило , що журналіст теж хоче подивитися концерт:"Ты журналист, интервью берешь? Иди за сцену!" Але то більше дивувало, аніж засмучувало.
Закрили ж концерт після "Мандрів" його безпосередні організатори та ведучі -- "Мертвий півень". Вони також грали в основному старі, відомі хіти , з "10 років тому" -- "Ето", "Поцілунок" "Літо буде", під які вдало закликали публіку до хорових співів та знову давали людям під огорожею поспівати в мікрофона. Ще одна "пісня про Юлю" , суперовий "Франсуа" і "повний рок" "Старенький харлей". Вірні собі наостанок зімпровізували пісню про "до побачення", весь текст якої і складався з одних тих слів.
Не дочекалися анонсованих "ВВ" (зо слів організаторів акції Олег Скрипка був хворий) та "Кому вниз", також -- Марія Бурмака цього дня мала з*йомки кліпу, проте раніш підтримала аналогічну акцію в Харкові.Та навряд чи кому було мало. Дещо притомлені, виснажені , але певно що задоволені глядачі спокійно поволі розійшлися. Не слідкував за часом акції -- та наразі думаю, ніхто того не робив, бо щасливим, їм же годинника не треба?
То був рок, то був суперовий некомерційний рок. Просто неба для всіх хто прийшли, він був з нами, він був наживо, він був за правду. Чи він повернеться? Чи буде як у "Моторролли" : "То була тільки мить, наступної миті його вбили , але він прилетить, я знаю він прилетить"? Чи він ще прилетить?
Для www.musica.com.ua -- Роман ShaRP