Орда святкує перемогу над Європою
(надихнув adolfych)
Зараз, коли померли практично всі справжні ветерани, і є можливість глянути на найбільшу війну ХХ сторіччя як на віддалений у часі історичний феномен, давайте, нарешті, дамо сьогоднішньому святу об'єктивне визначення - Орда святкує перемогу над Європою.
Варто глянути на список країн-учасниць тієї грандіозної бійки, аби побачити очевидне: Орда і Європа, підтягнувши всіх своїх васалів, вчергове зійшлися в одвічному двобої. Чому свято відзначається 9 травня, а не більш логічного 2 вересня, коли капітулювала Японія? Бо японці не мають відношення до цієї старої ворожнечі. Орда разом з Острівною Імперією перемогли Європу, накресливши в ній нові кордони, поставивши свої окупаційні залоги, згвалтувавши та пограбувавши її.
Не дивлячись на конотації, якими нині просочені ці поняття, Орда - це не погано, а Європа - це не добре. Це просто назви культурно-геополітичних суб'єктів, які століттями існують поруч, час від часу молотячи один одного, мов молот та ковадло.
Нам не пощастило. Наш народ примудрився поселитися у пограниччі між цими тектонічними плитами, ми обжили прикордонні гори, які завжди були природним бар'єром для ординської кінноти, та колонізували найзахідніший шмат Великого Степу. Ми були приречені служити полігоном для їх одвічної гри, приречені в одностроях чужих армій йти війною самі на себе. І воз'єдналися ми лише тому, що наприкінець ХХ сторіччя Орда та Європа настільки виснажилися, що послабили залізний зашморг на горлі народів пограниччя.
Ні, це ще не кінець історії. Досі не здійснена мрія Чінгісхана змочити копита коней у водах Останнього Моря. Поки Орда та Європа відновлюють дихання, ми можемо перекопати шанці, відремонтувати поламаний частокол Січі, навести лад на потоптаній чужими чобітьми землі. Але я плекаю іншу надію. Якщо нинішня криза Орди та Європи - не тимчасове явище, а початок їх ночі, ми маємо шанс стати новим геополітичним суб'єктом. Між молотом та ковадлом утворюються особливо міцний метал.