Расизм.

[redtata]

Я сьогодні вперше зустрілася з африканським расизмом.
За роки життя я бачила небагато, на щастя, всякого різного. Найпоширенішим, заичайно, було питання від наших хлопців, чому я не знайшла нашого? Друге по популярності питання було про секс і гроші :))) Пам'ятаю, ми приїхали якось у Львів на весілля друга і зустріли суспільство по відношенню до

Comments

[zirka06]

А я не зрозуміла, ця жінка африканка чи ні?

Мені здається людина переростає расизм. Мені 25. Коли мені було 14 - негри (може не правильне слово, я без образ) були цікавими. Іх не часто зустрінеш, а коли бачиш - роздивляєшся. В 16 я була зациклена на собі. У 18 я подружилася зі скінхедами і почала не любити всіх не білих. У 20 я казала - хай роблять, що хочуть, лиш би комфортно було (у багатьох баришень з мого університету були хлопці африканці, це в Тернополі було). У 22 я поіхала в Індію і жила в будинку дуже чорного індуса і дуже білоі француженки, боже, які красиві у них діти:-)
А зараз мені ріже вуха гасло "слава націі - смерть ворогам". В чоловіка схожий шлях, моі друзі скінхеди перестали ними бути, всі стали якісь м'якіші і толерантніші :-)

Щось багато понаписувала

[redtata]

Ага, жінка - африканка, в віці при чому. Це до того, що расизм переростається. Я думаю, переростається тоді, коли він частина підліткового пошуку компанії, протесту і т.д. Але іноді він залишається в голові назавжди, бо базується на вірі в свою зверхність. Нацисти ж були різного віку, а антисемітами були сильними.
Яка цікава в тебе історія! Дкую, що поділилася :)