Пишконя. 12-13 жовтня
Ходили з haidamac 12-13 жовтня на Пишконю.
Зранку в Колочаві погода була ненайкращою - гори частково затягнуті хмарами, стоїть димка. Місцева бабця каже, що буде дощ, бо ворона на хресті на церкві сидить. Цікава і, що для нас важливо, "оптимістична" прикмета…
Рухаємось в напрямку присілку Горб, проходимо школу і там де потічок впадає в Герсовець починаємо підйом. Нам туди:
Трохи піднявшись сідаємо на перекус і споглядаємо такий-от краєвид:
Далі в лісі натрапляємо на досить неприємні буреломи. Добряче там вітер лісу навалив. Ідемо в тумані, виходимо на галявину перед Барвінком. Знову заходимо в ліс.
Недалеко від вершини Барвінку нашу стежку перетинає добре втоптана і розчищена стежка. Робимо розвідку в два боки. Ліворуч, очевидно, буде спуск в Колочаву, а куди йшла стежка вправо так і не вияснили, бо за хвилин десять-п"ятнадцять по ній так нікуди і не вийшов. Далі виходимо на Барвінок. Туман. Видимість кілька десятків метрів.
Виходимо на перемичку, де і вирішуємо заночувати. Ставимо намет, вечеряємо. Оскільки було не дуже тепло, то залазимо в намет і десь після дев"ятої засинаємо. Після четвертої пішов дощ зі снігом. Біля сьомої встаємо, вилазимо з намету. Туману немає, але більшість вершин закутані в хмари і навідміну від попереднього дня дує неслабенький вітерець з штормовими поривами.
Витрачаємо близько двох годин на фотографування навколишніх краєвидів.
Оскільки з хребта хмари так і не розігнало, періодично падав сніг, а вітер так і не послабився, то вирішуємо не підніматись на Негровець "для галочки" і далі по хребту не йти. Знову виходимо на Барвінок, фотографуємо.
Виглянуло сонце. Вирішуємо тут же на вершині поснідати. Тільки дістали харчі і запалили пальник як знову пішов сніг.
Розвідуємо дорогу в Колочаву тією стежкою, на яку вчора натрапили. Стежка справді
була добре розчищеною. По дорозі ще трохи фотографували.
А далі з Колочави їхали через Міжгір"я, Воловець до Львова.
В неділю ще з"їздили сюди:
