Хотинська фортеця безсумнівно є одним з найбільш відвідуваних туристичних місць в Україні, що в принципі це і не дивно, адже твердиня справді є дуже красивою - мало який замок може посперечатися з хотинським по мальовничості. Саме ці факти неодноразово притягували сюди кінематографів. В Хотині відбувались зйомки "Трьох мушкетерів", "Балади про доблесного лицаря Айвенго", "Стріл Робін Гуда", "Чорної стріли", "Старої Фортеці", "Захара Беркута", "Тараса Бульби" і багатьох інших фільмів. Останнім часом фортецю також облюбували історичні реконструктори, які періодично проводять тут свої фестивалі. Як бачимо, місце дійсно популярне.
Замкове подвір"я, Комендантська башта і палац коменданта.
Перші відомості про Хотинську фортецю сягають часів Київської Русі, коли за князювання Володимира Великого було укріплено південні рубежі держави. Саме тоді тут і з"явились перші фортифікації, які було зведено з землі і дерева. У середині ХІІІ століття дерев"яні укріплення було замінено кам"яними стінами. Сталось це за часів Данила Галицького, коли Хотин входив до складу Галицько-Волинського князівства. Тоді ж у фортеці з"явилась мурована церква.
У другій половині ХIV століття Хотин увійшов до складу Молдавського князівства, у якому відігравав важливу роль, як прикордонний, митний і торговельний пункт на півночі держави. У середині ХV століття за часів володарювання Стефана ІІІ Великого фортеця зазнає суттєвих перебудов. З того часу старий замок мало в чому змінився до наших днів - було лише незначне розширення в південному напрямку після польських руйнацій у ХVІ столітті.
У 1619 році молдавський воєвода Гашпар Граціані уклав союз з Річчю Посполитою, в результаті якої в Хотині розмістився польський гарнізон. А вже за два роки, за висновками істориків, події, що відбулись навколо фортеці, вплинули на подальшу долю усієї Європи. Навесні 1621 року 250-тисячна турецька армія султана Османа ІІ вирушила походом на Річ Посполиту, і на початку вересня це військо прибуло під Хотин, де їх зустріла 35-тисячна польсько-литовська армія під командуванням гетьмана Яна Кароля Ходкевича і 40-тисячне Запорізьке Військо на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним. У першому ж бою козаки завдали значних втрат туркам, а також захопили 12 гармат. Запеклі бої тривали кілька тижнів, а 28 вересня 1621 року Осман ІІ кинув усі сили на вирішальний штурм, проте виснаживши противника, сторона, що оборонялась, перейшла в наступ, який закінчився величезними втратами з боку турків. Після чого почались переговори, в результаті яких 9 жовтня було укладено мир. І хоча згідно мирного договору Хотин відійшов до Туреччини, а кордон між Річчю Посполитою і Османською Портою проклали по Дністру, проте, як вважають історики, саме битва під Хотином завадила туркам здійснити військові походи в Європу.
У 1650 році козаки заволоділи Хотином і утримували його до 1653 року. Саме тоді син Богдана Хмельницького Тиміш одружився на доньці молдавського воєводи Василя Лупу.
У 1672 році під Хотин підійшло військо турецького султана Магомета ІV, і звідси вирушило на завоювання Поділля. Військові дії закінчилися підписанням Бучацького мирного договору, за яким значна частина Поділля відійшла до турків. Проте вже у 1673 році 30-тисячне польсько-литовське військо на чолі з Яном Собєським за підтримки козаків завдало нищівної поразки туркам під Хотином. Саме ця перемога дозволила Яну Собєському зійти на трон Речі Посполитої. Під час польсько-турецького конфлікту Хотин кілька разів переходив з рук в руки, а по його закінченню у 1699 році ввійшов до складу Молдавського князівства, під владою якого перебував до 1711 року. У 1715 році турки повністю оволоділи Хотином. До 1718 року за підтримки французьких військових інженерів турки біля кам"яного замку будують з землі і каміння фортифікації з ровами і бастіонами розміром 250*600 метрів. Цю споруду сьогодні називають новою фортецею. Проте навіть найновіші тогочасні досягнення в оборонній інженерії не допомогли фортеці встояти перед російськими військами у 1739, 1769 і 1787 роках. Остаточно турків було вибито з цих територій у 1806 році під час російсько-турецької війни, а у 1812 році внаслідок Бухарестського мирного договору Хотин офіційно входить до складу Росії.
У ХІХ столітті фортеця втрачає своє оборонне значення і переходить під нагляд міського управління. У міжвоєнний час Хотином володіла Румунія. В радянську епоху і часи незалежності фортеця неодноразово виступала в ролі знімального майданчику для численних кінострічок. Сьогодні тут перебуває Державний історико-архітектурний заповідник.
Церква святих Костянтина і Олени.
Вхід в підземелля палацу коменданта.
Південно-західна башта і криниця.
Північна башта.
Палац коменданта.
Північно-західна стіна.
Церква святих Костянтина і Олени.
Криниця.
Комендантська башта і палац.
Замкове подвір"я.
Ясські ворота.
Стіна біля брами.
Вид на замок з південного заходу.
Замкова брама.
Замкова брама.
Вид на замок з південного заходу.
Вид на замок з південного заходу.
Надбрамна башта і вхід до замку.
Вид на замок з північного заходу.
Вид на замок з північного заходу.
Вид на замок з північного заходу.
Вид на замок з півночі.
Вид на замок з півночі.
Ясські ворота.
Мури нової фортеці.
Церква Олександра Невського.
Вид на замок, військову школу і церкву Олександра Невського.
Замок від бендерських воріт.
Бендерські ворота.
Південний бастіон і рів.
Південно-східний бастіон і рів.
Пам"ятник Петру Сагайдачному.