Кривченський замок
Перші письмові згадки про Кривче (тоді Оплакане) датуються 1639 роком. Саме тоді у поселенні родина Концьких розпочала будівництво замку. Твердиня розташовувалась на крутому обривистому пагорбі над долиною річки Циганки, що робило її з цього боку абсолютно неприступною. З трьох інших сторін замок оточили глибокими ровами. Споруда була прямокутною в плані, а по кутах було зведено чотирьохярусні вежі. Ще одна вежа була над в"їздною брамою, яка розташовувалась у східній стіні.
Оскільки замок в Кривче відігравав дуже важливу роль у оборонних функціях на Поділлі, а також входив до складу укріплень Кам"янець-Подільської фортеці, то він часто потерпав від нападів. Зокрема у 1648 році війська Богдана Хмельницького зайняли замок практично без бою, вигнавши звідти польський гарнізон. Твердиня відігравала важливу роль і під час польсько-турецької війни, проте у 1672 році після підписання Бучацького миру султан Османської імперії Магомет ІV захопив замок, проходячи повз нього. І навіть деякий час перебував у ньому. Існує версія, що саме тоді споруда зазнала значних пошкоджень. До 1675 року замок контролював турецький гарнізон, аж поки його в облогу не взяли війська короля Яна ІІІ Собєського, таким чином вибивши звідти турецькі війська. Під час цієї облоги споруда зазнала сильних пошкоджень. Хоча польським військам вдалось захопити замок, проте довго контролювати його не вдалось, бо все у тому ж 1675 році твердиню захопили татари, скориставшись допомогою польського зрадника Кричинського. Споруда вкотре зазнала пошкоджень, але зважаючи на величезну роль у тих військових протистояннях її кожного разу швидко відбудовували. Качелі з переходом замку з одних рук в інші тривали і надалі, зокрема у 1687 році татари взяли в облогу польський гарнізон і вибили його звідти. Все втихомирилось лише у 1699 році, коли турки покинули Кам"янець-Подільський. З початком ХVІІІ століття на ці землі приходить відносний спокій, тому з"являється можливість повноцінно відновити сильно поруйновану споруду. Проте вже під кінець ХVІІІ століття замок втрачає своє оборонне значення, і з того часу слугував лише як місце проживання родини Голієвських. Саме в той період понизили стіни і позасипали рови.
Найбільш поворотний момент у долі твердині відбувся у середині ХІХ століття, коли замок перейшов до рук єврея Зейдмана, який швиденько зметикував як заробити на споруді. Він не придумав нічого кращого, як просто розібрати замок на будівельний матеріал, який вигідно продав. Так за короткий час було розібрано на каміння дві замкові башти, а також північну, східну та західну стіни. Тільки завдяки втручанню спілки охорони та консервації пам"яток архітектури розбирання замку вдалось припинити.
На початку ХХ століття власник замку Лазар Мельцер віддав його в подарунок Подільському туристично-краєзнавчому товариству, яке у 1920-1930-их роках спробувало відреставрувати споруду. До початку Другої світової війни вдалось відновити і накрити одну з веж, яка мала слугувати місцем зупинки туристів. В повоєнні роки під час будівництва дороги і сільського клубу було розібрано залишки надбрамної вежі.
У 1990 році місцевий колгосп ініціював масштабну реставрацію замку, проте через складні економічні умови на початку 1990-их років далі документації справа не пішла.
У 2008 року замок у Кривче увійшов до складу Національного історико-архітектурного заповідника «Замки Тернопілля».
Панорама з замкової гори:
