Нижанковичі. Фотопрогулянка прикордонним містечком
Сьогодні Нижанковичі є селищем міського типу у Старосамбірському районі з населенням трохи менше двох тисяч осіб. Цікавим є той факт, що містечко розташовується в кількох метрах від кордону з Польщею, а від решти території України відділене річкою Вігор, яка на кілька кілометрів заходить з-за кордону і потім туди ж повертається. Дивно, як це кордон проклали не по річці, і Нижанковичі опинились у складі України. Але воно і на краще. Отже, потрапити в містечко можна через один з мостів: автомобільний (являє собою металеву конструкцію з перекриттям з дошок) і залізничний (станція розташовується під самісіньким кордоном).
Перші згадки про Нижанковичі (тоді Краснопіль) датуються 1377-1378 роками (за іншими джерелами 1305 рік). У 1408 році поселення отримує магдебурзьке право. У 1448 році в місті з"являється римо-католицька парафія, а вже у 1461 році було побудовано перший костел. Оскільки замку в Нижанковичах не було, то оборонні функції виконував костел. А оборонятись справді було від кого, бо в 1498, 1502, 1524, 1620, 1621, 1624 і 1626 роках місто зазнало татарських нападів.
У ХVII столітті на заміну старому костелу зводять нову святиню - костел св. Трійці, який ми можемо побачити і сьогодні.
Поруч з костелом розташовується масивна дзвіниця, яку було побудовано у 1910 році.
Мабуть всі бачили сидячого Ісуса у Львові на каплиці Боїмів. Так от, в Нижанковичах теж є свій сидячий Ісус. Щоправда сидить він не на куполі святині, а на дереві поруч з костелом, проте під дахом, який захищає його від негоди.
Відомо, що ратушу в Нижанковичах побудували у 1759 році посеред ринкової площі, проте її будівля не збереглась. Сьогодні на її місці стоїть ратуша ХІХ століття.
До Другої світової війни в будівлі ратуші містився магістрат, а також пожежна частина. В повоєнний час тут перебували: пожежна частина, швидка допомога, аптека, дизельна електростанція і гуртожиток Нижанковицького ПТУ. Сьогодні будівля стоїть пусткою і руйнується.
На невеличкій башточці ратуші міститься флюгерна фігура оленя - символу Нижанковичів. Кажуть, що його розміри в натуральну величину.
Поруч з ратушею розташовується нова мурована церква св. Йосафата, яку було побудовано у 2008 році.
На куті центральної площі стоїть будівля народного дому "Просвіта".
Буквально поруч розташовується одна з найцікавіших і найстаріших споруд Нижаноковичів - церква св. Трійці, яку було зведено ще у ХVI столітті.
Сам храм є мурованим, проте має цікаве дерев"яне оформлення у вигляді аркади-галереї і трьох восьмигранних куполів, які покриті гонтом.
Поруч з церквою стоїть висока дерев"яна дзвіниця.
Якщо рухатись далі по вулиці в бік присілку Заболотці (колись це було окреме село, а сьогодні північна частина Нижанковичів), то можна побачити ще дві цікавинки.
Першою з них буде церква Стрітеня Господнього, яку було побудовано у 1904 році.
Поруч з храмом стоїть невелика дерев"яна дзвіниця.
Іншою цікавинкою є симпатичний палац, який стоїть на околиці містечка в кількох метрах від державного кордону.
Особливо красивим є фасад будівлі, а також вежа, які прикрашені ліпниною з гербами.
Сьогодні палац разом з територією маєтку належить Нижанковицькому професійному ліцею.
Зараз у будівлі розташовується бібліотека ліцею, проте це не дуже допомагає палацу, бо добре видно, що будівля є доволі пошкодженою і потребує ремонту.
Ну і на кінець. Їдучи в Нижанковичі обов"язково візміть з собою паспорт, адже існує велика ймовірність того, що у містечку вас зупинять прикордонники.