Сутінки

[rbrechko]

Comments

[zamkovyi]

Гарне фото, бачу теж не спиться :)

[nick_coll]

о, я неабияк готовий. І змінюю це постійно!

[rbrechko]

В такому випадку успіх не за горами (не сприймати буквально!). Основне, не міняти шило на мило.

[nick_coll]

я думаю, що все ж за горами (буквально). Залишається лише стежку протоптати.

[rbrechko]

Стежку теж в буквальному розумінні топтати будеш? ;)

[nick_coll]

а чому б і не топтати. Ноги для того і є, щоб землю топтати.

[rbrechko]

Можна топтати свою стежку, а можна йти вже протоптаною, щоб не витрачати зайвий час і зусилля, і тільки в потрібний момент з неї зійти, і далі йти своїм шляхом.

[nick_coll]

Ми не шукаємо простих шляхів, а торуємо власні.

[rbrechko]

Інколи варто використовувати досвід першопрохідців, а не топтати паралельно нову стежку.

[nick_coll]

так можна йти все життя чужими шляхами, не зробивши свого власного. І це буде секонд-хенд кроків іншого, лише не власних.

[rbrechko]

Я про це вже вище писав. А саме, що у відповідний момент треба буде піти своїм шляхом. Навіщо робити ті ж помилки, що і інші? Краще використати їхній досвід.

[nick_coll]

так треба знати, де інші зробили помилки. А це можна тільки при умові їх супроводу.

[rbrechko]

Їх супровід далеко необов"язковий, навіть може бути шкідливим. Краще аналізувати факти після проходження, а не по ходу, звісно, якщо є така можливість.

[nick_coll]

а як же ж таку можливість можна отримати, не бачачи процесу проходження або не володіючи знаннями про його перебіг?

[rbrechko]

Факти здебільшого знайти можна, а далі треба аналізувати і робити висновки.

[nick_coll]

не факт, що факти будуть відповідати саме тому шляху, на який вже зроблено перший крок.
Та й що аналізувати по фактах: свої кроки, чужі помилки чи момент відриву від плацентарної дороги на свою власну?