Українська Венеція
Вилкове по праву можна назвати Українською Венецією, адже, як і в італійському варіанті, тут також усе місто пронизане каналами, а основним видом транспорту, як і сто років тому, є човни.
Важко повірити, але понад 400 років тому на місці міста була морська затока, але завдяки активному утворенню дельти Дунаю вік міста практично збігається з віком дельти. Вилкове було засноване у 1746 році під назвою Посад Липованське. Засновниками міста були православні старообрядці (липовани), які і зараз становлять більшість населення.
В старій частині міста вулиці утворюють канали, які місцеве населення називає єриками.
Практично біля кожного будинку стоять човни, більшість яких мають традиційний вигляд, але іноді трапляються і більш нові екземпляри, а деяким потрібен терміновий ремонт.
Є тут і гаражі для човнів.
Тротуарами виступають покладені на підвищення дві дошки на берегах каналів.
Незважаючи на рукотворність каналів вода в них є проточною, що запобігає утворенню інфекцій, смороду і т.д.
Єреки тут бувають як вузькі, так і досить широкі.
І навіть з досить жвавим рухом транспорту.
На човнах тут плавають від малого до старого, як чоловіки, так і жінки.
А це вже Дунай, точніше його Кілійське русло.
На березі Дунаю човнів теж багато, таке враження, що вони тут усюди :)
Одним з найбільш важливіших промислів в Вилковому є рибальство. Чоловіки з дня в день випливають за новим уловом.
На березі Дунаю стоїть пам"ятник засновникам міста православним-старообрядцям.
Є в місті три церкви: дві належать старообрядцям, одна - українським православним.
В самому місті городів нема, будинки розташовані дуже близько один до одного, а людські господарства розкидані по численних островах в дельті Дунаю.
На багатьох острівних господарствах люди проживають майже постійно.
Електрику сюди не проведено, а добратись можна тільки на човнах.
Острівні господарства славляться полуницею, яка достигає тут найшвидше в Україні.
Не слід забувати, що Вилкове розташоване в прикордонній зоні, тому тут часто можна побачити охоронні патрулі.
Про дунайські плавні буде трохи пізніше окремим постом.