Межиріч
Межиріч - тепер село, а колись містечко, яке розташовується в чотирьох кілометрах на південний захід від Острога. Сьогодні поселення в першу чергу відоме завдяки чоловічому Свято-Троїцькому монастирю.
Походження назви села доволі логічне, адже поселення розташовується між двома річками - Вілією і Збитинкою. Вперше в письмових джерелах Межиріч згадується у 1386 році, коли литовський князь Вітовт передав у власність Федора Острозького маєтки навколо Острога, серед яких був і Межиріч.
Наприкінці ХIV століття тут існував дерев'яний замок, який забезпечував охорону підходів до Острога. У XV столітті Василь Острозький на місці дерев'яних укріплень зводить муровані стіни. Посеред замку стояла дерев'яна церква Святої Трійці, яка згодом стала основою для монастиря. В середині XV століття дерев'яний храм знищила пожежа, після чого у 1454 році розпочинається будівництво мурованої церкви, яка дійшла до наших днів.
З ХVI століття в документах Межиріч згадується як місто, проте магдебурзьке право він отримав лише у 1605 році завдяки старанням останнього представника роду Острозьких князя Януша Острозького. Оскільки князь прийняв католицьку віру, то у 1612 році він розпочинає перебудову замку на монастир для отців-францисканців. Саме в той час з півночі та півдня до храму прибудовують два двоповерхових корпуси, на перших поверхах яких розташовувались господарські приміщення, а на другому поверсі були келії монахів. По кутах нових корпусів було зведено чотири триярусні башти з бійницями. Зовнішні укріплення обителі складались з чотирьох наріжних башт, в'їздної вежі-дзвіниці та мурованих стін по периметру. В той же час навколо міста було насипано 12-метрові земляні вали загальною протяжністю понад 2 кілометри, а також споруджено дві брами - Заславську і Дубенську. Поблизу монастиря Януш Острозький звів палац, який до наших днів, на жаль, не дожив. Від маєтку залишилась лише велика піч, про яку мова піде трохи нижче.
В роки воєн між козаками Богдана Хмельницького і військами Речі Посполитої Межиріч майже повністю було знищено. Вціліти вдалось лише монастирю та Заславській брамі, а від маєтку залишилась лише піч.
Найголовнішою святинею Свято-Троїцького храму був Чудотворний образ Божої Матері "Життєподательниця". Цей образ був родинною іконою князів Острозьких, яка супроводжувала представників княжого роду в походах, і вважалось, що саме цей образ приносив удачу в боях і інших військових сутичках. Колись при монастирі зберігалась книга, в якій були описані всі дива, які були пов'язані з образом. У 1779 році католики коронували ікону.
У 1866 році російська влада закрила францисканський монастир, а церкву передали православним. На межі ХІХ-ХХ століть храм розписали учні Віктора Васнєцова.
За великим рахунком обидві світові війни оминули Межиріч, проте наприкінці Першої світової в монастирі квартирувались німецькі війська, і саме в той час безслідно зникли величезні монастирські архіви.
Після розпаду Радянського Союзу споруди монастиря передали УПЦ МП, яка заклала тут Свято-Троїцький чоловічий монастир. Поступово будівлі ремонтують і відновлюють, проте з боку науковців періодично звучать нарікання на якість реставраційних робіт, а також знищення старих елементів монастирського комплексу.
Припускають, що Свято-Троїцька церква була копією Богоявленського храму в Острозі, а основною їхньою відмінністю є матеріал з якого їх звели: в Острозі - з цегли, а в Межирічі - з каменю. На одній з стін внутрішніх споруд залишено "вікно", яке показує з якого матеріалу було зведено монастирські будівлі.
На час моїх відвідин монастиря на початку літа 2012 року брама-дзвіниця трохи вибивалась по вигляду на фоні відремонтованих мурів, церкви і інших споруд, але думаю, що це питання часу.
Маю підозру, що колір бляхи на брамі також набуде необгрунтовано яскравих кольорів.
Вигляд брами з внутрішнього двору:
А тепер подивимось на зовнішні башти. Ось так виглядає північно-західна вежа:
Південно-західна башта:
Північно-західна башта і мури з боку монастирського подвір'я:
І ще раз ця ж вежа:
Ще не відремонтована північно-східна зовнішня башта, а також каплиця поруч з нею:
Південно-східна башта в процесі ремонту:
В якійсь сотні метрів від монастиря збереглась стара піч, яка входила до зведеного на початку ХVII століття комплексу будівель палацу Януша Острозького.
Досі достеменно невідоме основне призначення печі. Дослідники не зійшлись на одному варіанті і припускають, що її використовували для обігріву вартових, для ковальських потреб, для розтоплення смоли, яку виливали на голови нападникам, а також для приготування їжі будівничим міста і монастиря.
Як би там не було, але споруда є справді унікальною для наших земель, та ще й дійшла до нашого часу в практично не зміненому вигляді.
Зовсім поруч з старою піччю зберігся ще один представник з міської історії Межиріча - Заславські ворота.
Після того як Януш Острозький здійснив грунтовну перебудову в укріпленнях міста у 1612 році, одним з двох входів до Межиріча слугували Заславські ворота, які з підпирались земляними валами.
На жаль, від іншого в'їзду в місто - Дубенських воріт - нічого не залишилось.
На завершення пропоную поглянути на панораму монастиря.
