Подорож в країну крокусів (хребет Красна - 9-11 травня 2008)
Нарешті мені випала нагода побувати на хребті Красна, який мені давно муляв очі на мапах, але на який раніше з різних причин сходити не виходило (чи то через незручніть добирання, чи то перевага надавалась мандрівкам в інші точки).
Цього разу комнанію в поході мені склали bohdanshehera зі Львова і haidamac, mandrivnik та Антон з Черкас.
Спочатку про добирання. Їхали Солотвинським поїздом до Тячева, звідки маршруткою до Усть-Чорної. Знаючи про нюанси добирання на Закарпатті у вихідні дні, можна сказати, що нам пощастило, що маршрутка на Усть-Чорну їхала взагалі, хоча і замість обіцяного в касі "Богдану" приїхала невеличка "газелька".
Кірха в Усть-Чорній
В обід стартувала пішохідна частина маршруту. Погода на той час не дуже тішила, але досить швидко вона пішла на поправку.
Від кірхи в Усть-Чорній вернулись по дорозі метрів 100-200, звідки повз цвинтар серпантином почали підйом на хребет.
Вид на Усть-Чорну з початку підйому на хребет
Підйом серпатнином був неважким і пройшли ми його досить швидко. Десь на межі лісу натрапили на галявину з підсніжниками, на фотографування яких вбили майже годину часу.
Підсніжники
Тільки-но пройшлись хвилин 10-15 як натрапили на ціле поле крокусів. Ніколи раніше мені не доводилось бачити їх в такій кількості. Довелось і тут потратити годину час, щоб всі вдосталь змогли нафотографувати того чуда.
Кросуси
Фотополювання
Далі неспішно почали рух хребтом постійно зупиняючись для фотографування навколишніх пейзажів.
Вид з хребта на південь
Вид на г.Климову
Десь біля п"ятої зупинились на обід. Після чого погода різко почала псуватись: здійнявся сильний і холодний північний вітер, який приніс опади у вигляді льодяної крупи, яка дуже неприємно сікла по обличчю. Тому хоч час ще дозволяв продовжувати рух хребту, було вирішено шукати місце для розбиття табору. Тільки-но поставили намети, як тут же ж розпогодилось. Але збирати табір бажання вже не було.
Передгрозова
Захід сонця
Зранку поснідали, зібрали намети і продовжили рух по хребту. Погода була непоганою, докучав лише сильний вітер, пориви якого буквально хотіли збити з ніг.
На масиві г.Климової
г.Климова
г.Климова
По всьому шляху постійно споглядаємо на поля крокусів, яку ростуть навіть посеред дороги. Зрідка трапляютьсяі більш рідкі екземпляри білих крокусів.
Крокуси-альбіноси
Крокуси на фоні Гропи
На сусідніх хребтах періодично дощить, але нам наразі щастить. І лише на перемичці перед Гропою почала падати вже знайома льодяна крупа. Негоду перечікали в колибі, яка хоч і була дірявою, але дах мала.
Вид на Гропу, Ружу і Сигланський
На Гропі, сховавшись від вітру, падаємо на обід. Після чого з невеликою зупинкою на Ружі здійснюємо майже нон-стоп рейд до Топазу.
Вид з Гропи на Ружу і Сигланський. Вдалині Топаз
Метеостанція на Квасному Верху
г.Топаз
Красна з Топазу
Схили Топазу на фоні Манчула
З Топазу на Квасний Верх вже ледве волочу ноги - одинадцятигодинний перехід дається взнаки. Трохи нижче метеостанції стаємо на ночівлю.
Захід сонця з Квасного Верху
Вранці спускаємось в Колочаву. По дорозі ще трохи фотографуємо навколишні пейзажі.
Пишконя з Квасного Верху
На спуску з Квасного Верху
г.Стримба
В колочаві Макса з Антоном садимо на таксі до Міжгір"я. А самі ще на день залишаємось в Колочаві.
Пишконя з Колочави
Наступного дня маршрутками їдемо до Міжгір"я, потім до Воловця, де я з Бодькою сідаємо на Мукачівську електричку, а Сергій на поїзд до Києва.