Летичів
Летичів - селище міського типу, райцентр в Хмельницькій області з населенням близько 10,5 тисяч чоловік, яке розташовується на відстані 50 кілометрів від обласного центру на трасі Хмельницький-Вінниця. Датою заснування поселення вважається 1362 рік, коли литовські феодали, які в той час володіли цими землями, побудували тут перший дерев"яний замок. Проте археологічні знахідки свідчать, що люди тут жили набагато давніше - ще з часів трипільської культури. Також археологічні дослідження доводять, що були тут поселення за часів ранньої Русі, проте ніяких письмових документів про цей населений пункт на даний момент не знайдено.
У 1434 році Летичів переходить під володіння Польщі, а у 1466 році король Стефан Баторій надає місту магдебурзьке право. У ХV столітті Летичів витсупав ареною суперечок між литовцями і поляками. Оскільки місце розташування замку не було дуже вдалим, а укріплення були не дуже найдійними і міцними, то протягом XV-XVI століть дерев"яний замок неодноразово був спалений татарами і турками. Це стало приводом для побудови мурованої твердині.
У 1579 році Ян Потоцький розпочав будівництво мурованого замку на місці попередніх дерев"яних укріплень. Нова фортеця стала однією з найкраще укріплених на подільських землях.
До наших днів від твердині залишилось не так вже і багато - сьогодні можна побачити лише одну башту і частину замкових стін.
У 1606 році до Летичева прибули монахи домініканського ордену, які принесли з собою з Ватикану ікону Пресвятої Діви Марії Богородиці, яка була дарована їм папою Климентом VIІI і була копією ікони Базиліки Святого Петра в Ватикані.
В тому ж 1606 році за замковою брамою домініканці розпочинають будівництво монастиря, яке тривало до 1638 року. Домінантною будівлею монастиря став костел Успіня Діви Марії.
У 1648-1652 роках Летичів неодноразово атакували козацькі війська Богдана Хмельницького, а також татарські загони. Тоді ж було спалено монастир і замок, проте монахам-домініканцям вдалось вивезти ікону до Львова.
У 1672 році Летичів, як і решта Поділля, було захоплено турками, під владою яких місто перебувало до 1682 року, коли війська Яна ІІІ Собєського відбили Летичів в турків.
У 1722 році до відбудованого монастиря було повернуто ікону, після чого розпочинається розвиток культу Летичівської Богородиці, внаслідок чого сюди потягнулась велика кількість прочан, які перед іконою вимолювали різні чудеса і благодаті.
У 1778 році папа Пій VІ видає декрет на коронацію ікони Летичівської Богородиці.
У 1783 році внаслідок другого поділу Польщі Летичів переходить під владу Російської імперії. У 1832 році Микола І видає указ, згідно якого монастир ліквідовується, а костел стає парафіяльним.
У 1920 році польським військам вдається вивезти чудотворну ікону на зберігання до Варшави. У 1933 році радянська влада закриває храм.
У 1989 році костел було повернено віруючим, які відбудовують святиню.
Безперечно найбільш відомою постаттю в історії Летичева є Устим Кармелюк, який 1830-их роках підняв народне повстання, а Летичів став одним з його центрів. У 1974 році біля замкової бешти було поставлено пам"ятник Устиму Кармалюку, а сам герой похований на міському цвинтарі.
