Урочище Саліна
Саліна - урочище на північно-західній околиці Добромиля. З ХV століття впродовж віків тут видобували сіль, що приносило неабиякий зиск місту. Соляна шахта Саліна була відома далеко поза межами Галичини, а тутешня сіль була знаною не в одній європейській країні. У 1622 році Саліною заволоділи магнати Конєцпольські, а з 1772 року солеварні стали власністю Австро-Угорської імперії.
На кінець ХІХ століття в Саліні нараховувалось чотири шахти - Францішка, Кароля, Коритовського та безіменна. Тут був свій окремий магістрат, костел, житлові будинки і т.д. Одним словом, промисловий об"єкт був практично таким собі окремим містечком.
Відомо, що у 1938 році на шахтах працювало близько 300 людей, які щодня виварювали 14 тон солі. В часи Другої світової війни соляний завод на короткий було закрито, проте вже у 1945 році виробництво відновилось. Сіль з Саліни експортувалась навіть до балканських країн. У 1950 році шахти було закрито через нерентабельність.
Оскільки дана місцевість з її мікрокліматом і особливим складом повітря дуже добре підходила для оздоровчого закладу, то в урочищі було відкрито протитуберкульозний санаторій і школа-інтернат для дітей з проблемами дихальних органів. З невідомих причин у 1986 році санаторій було закрито, а його майно передали львівському ВО "Полярон".
В середині 2000-х років територію колишніх соляних копалень і санаторію викупила якась київська організація, назва і власники якої чомусь не афішуються. Кажуть, що тут знову хочуть відкрити оздоровчий заклад, бо місцевість дуже сприяє лікуванню легеневих хвороб, а оскільки таких місць в Європі практично немає, то на цьому можна буде непогано заробляти, бо іноземці вже готові викладати тисячі доларів за лікування.
На сьогоднішній день на території урочища збереглось чимало будівель, проте всі вони перебувають у досить занедбаному стані. Найбільше в очі кидається колишня адміністративна будівля, яка мені чимось нагадує ратушу. Кажуть, що ще на початку 1990-х років годинник на цій будівлі перебував у цілком робочому стані, але сьогодні, на жаль, він вже не працює.
А тепер хочу зупинитись на трагедії, яка трапилась в Саліні наприкінці червня 1941 року. Протягом кількох днів в урочищі Саліна загони НКВС замордували і вкинули до шахт понад 3500 людей, здебільшого українців. Основну масу замордованих було попередньо пригнано з перемишльської тюрми. Очевидці розповідають, що колона арештантів простягалась не на один кілометр. Всіх їх було зігнано в Саліну, і практично ніхто звідти не повернувся. Кілька днів в урочищі на повну потужність працювали двигуни, які приглушували постріли і крики замордованих. Коли катам почало бракувати набоїв, то людей били до смерті дерев"яними молотками, а потім напівживими скидали у шахту.
26 червня 1941 року, коли нквс-ники покинули Добромиль, місцеві жителі в Саліні відкрили ями повні трупів, більшість з яких були настільки понівечені, що опізнати їх було практично неможливо. У липні 1941 року місцеві жителі спорудили в лісі братську могилу, де було поховано замордованих.
Нацисти теж не оминули Саліну своєю увагою, і в липні 1941 року влаштовували тут розстріли євреїв.
Сьогодні на місці загибелі тисячі людей встановлено меморіальний пам"ятник, а також капличку. З часом в Саліні планується відкрити повноцінний меморіальний комплекс, який мав би нагадувати сучасникам про трагедію 1941 року - трагедію, яку радянська влада приховувала десятиліттями, але стерти її з пам"яті людей так і не змогла...
Більше інформації і фотографій про Саліну можна знайти тут:
http://paschen.livejournal.com/tag/%D1%81%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%BD%D0%B0
http://dobromyl.net/index.php?option=com_content&task=view&id=115&Itemid=73
http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/06/26/43980/
а також у книзі Марії Прокопець "Дзвін Саліни".