Пратчетт про революцію
"Нічна варта" Пратчетта - одна з моїх улюблених книжок. Останнім часом згадую її ледь не щодня. Там революція інша, звичайно. Проте, деякі речі лишаються незмінними у всі часи та у всіх світах. Наводжу кілька цитат, ну і, звісно, дуже рекомендую першоджерело.
*
- Ну, Біллі, план такий: щойно злісні революціонери нас побачать, одразу поховаються по шпарах, і справу зроблено, - сказав Ваймс і тут-таки пошкодував про це. Біллі ще не навчився розуміти іронію, - Я маю на увазі, приводимо форму до ладу і йдемо на вулиці, - переклав він.
- Нас поб’ють, - заявив Фред Колон.
- Ні, якщо будемо триматися разом, - заперечив Сем.
- Саме так, - погодився Ваймс, - Зрештою, ми, озброєні до зубів вартові, патрулюємо вулиці, заповнені цивільними особами, які, згідно закону, озброєні бути не повинні. Якщо будемо обережні, надто сильно не постраждаємо.
*
- У палаці вважають, - повільно вимовив М’якуш, - що революційно налаштовані елементи можуть напасти на відділки міської Варти.
- Правда, сер? Навіщо?
- Ну, вони ж революційно налаштовані. Завжди так поводяться, - відповів М’якуш.
*
З-поза барикади на них посипався град метальних снарядів. Метання каміння та інших предметів було анк-морпоркським національним видом спорту, і щось у вигляді Іржавого робило його головною мішенню. Зібравши усю свою гідність, він знову підніс рупор і ледве встиг вимовити "Попереджаю вас…", як мітко кинутий камінь вибив рупор з його рук.
- Ну гаразд, - прошипів Іржавий, розвернувся і з пихатим виглядом рушив до вартових.
- Сержант Кіль, накажи своїм людям стріляти. Дати залп над барикадою.
- Ні, - відповів, зводячись на ноги, Ваймс.
- Ти, схоже, дістав контузію, - насупився Іржавий, - Вартові, готуйтесь виконати наказ.
- Першого, хто вистрелить, зарубаю особисто, - пообіцяв Ваймс.
Він не кричав. Просто доводив до відома людей перспективи на найближче майбутнє. Вираз обличчя Іржавого не змінився. Він озирнув Ваймса з голови до ніг.
- Це бунт, сержанте?
- Аж ніяк, сер. Я не солдат. Я не можу бунтувати (*).
*
- Але ж ми складали присягу, сержанте, а тепер ми не підкоряємося наказам і допомагаємо заколотникам. Мені здається, це неправильно, сержанте, - промимрив Буклі з нещасним виглядом.
- Ви складали присягу підтримувати закон і захищати громадян не на страх, а на совість, - нагадав Ваймс, - А ще, захищати невинних. Більше там нічого не написано. Напевне, коли її писали, лише це і вважалося важливим. Там немає ні слова про накази, навіть мої. Ви представники закону, а не солдати уряду. (**)
*
- Бунтарські пісні, сер! - вигукнув вершник номер один.
Капітан тяжко зітхнув.
- Геплвайте, якщо ти прислухаєшся, то зрозумієш, що це національний гімн, нехай і в жахливому виконанні.
- Але заколотники не мають права його співати, сер!
Ваймс помітив, як змінився вираз обличчя капітана. Тепер на ньому було написано все, що капітан думає про ідіотів.
- Підняття прапору та виконання національного гімну, Геплвайте, навіть, якщо це і здається підозрілим, не можна прирівняти до зради, - відповів капітан, - Зараз ми гостро необхідні деінде, - Він віддав честь Ваймсу, і той машинально відповів тим же, - Ми змушені тебе залишити, сержанте. Сподіваюсь, на тебе чекає вельми насичений день. Насправді, я не маю в цьому сумніву.
- Але ж це барикада, сер, - вперся перший вершник, не полишаючи спроб спопелити Ваймса поглядом.
- Це просто купа старих меблів. Гадаю, люди влаштували генеральне весняне прибирання. Ти ніколи не станеш офіцером, якщо не навчишся помічати очевидне.
(*) В оригіналі використовується специфічне слово mutiny - повстання військовослужбовців проти своїх командирів
(**) До речі, перевірила текст присяги нашого доблесного МВС. Про "підкорятися наказам" там дійсно немає, є натомість обіцянка "виконувати вимоги статутів і наказів" - тобто, наказів, як офіційних документів. І ще - обіцянка бути дисциплінованим. А також - чесним і гуманним. Хто б міг подумати.
*
- Ну, Біллі, план такий: щойно злісні революціонери нас побачать, одразу поховаються по шпарах, і справу зроблено, - сказав Ваймс і тут-таки пошкодував про це. Біллі ще не навчився розуміти іронію, - Я маю на увазі, приводимо форму до ладу і йдемо на вулиці, - переклав він.
- Нас поб’ють, - заявив Фред Колон.
- Ні, якщо будемо триматися разом, - заперечив Сем.
- Саме так, - погодився Ваймс, - Зрештою, ми, озброєні до зубів вартові, патрулюємо вулиці, заповнені цивільними особами, які, згідно закону, озброєні бути не повинні. Якщо будемо обережні, надто сильно не постраждаємо.
*
- У палаці вважають, - повільно вимовив М’якуш, - що революційно налаштовані елементи можуть напасти на відділки міської Варти.
- Правда, сер? Навіщо?
- Ну, вони ж революційно налаштовані. Завжди так поводяться, - відповів М’якуш.
*
З-поза барикади на них посипався град метальних снарядів. Метання каміння та інших предметів було анк-морпоркським національним видом спорту, і щось у вигляді Іржавого робило його головною мішенню. Зібравши усю свою гідність, він знову підніс рупор і ледве встиг вимовити "Попереджаю вас…", як мітко кинутий камінь вибив рупор з його рук.
- Ну гаразд, - прошипів Іржавий, розвернувся і з пихатим виглядом рушив до вартових.
- Сержант Кіль, накажи своїм людям стріляти. Дати залп над барикадою.
- Ні, - відповів, зводячись на ноги, Ваймс.
- Ти, схоже, дістав контузію, - насупився Іржавий, - Вартові, готуйтесь виконати наказ.
- Першого, хто вистрелить, зарубаю особисто, - пообіцяв Ваймс.
Він не кричав. Просто доводив до відома людей перспективи на найближче майбутнє. Вираз обличчя Іржавого не змінився. Він озирнув Ваймса з голови до ніг.
- Це бунт, сержанте?
- Аж ніяк, сер. Я не солдат. Я не можу бунтувати (*).
*
- Але ж ми складали присягу, сержанте, а тепер ми не підкоряємося наказам і допомагаємо заколотникам. Мені здається, це неправильно, сержанте, - промимрив Буклі з нещасним виглядом.
- Ви складали присягу підтримувати закон і захищати громадян не на страх, а на совість, - нагадав Ваймс, - А ще, захищати невинних. Більше там нічого не написано. Напевне, коли її писали, лише це і вважалося важливим. Там немає ні слова про накази, навіть мої. Ви представники закону, а не солдати уряду. (**)
*
- Бунтарські пісні, сер! - вигукнув вершник номер один.
Капітан тяжко зітхнув.
- Геплвайте, якщо ти прислухаєшся, то зрозумієш, що це національний гімн, нехай і в жахливому виконанні.
- Але заколотники не мають права його співати, сер!
Ваймс помітив, як змінився вираз обличчя капітана. Тепер на ньому було написано все, що капітан думає про ідіотів.
- Підняття прапору та виконання національного гімну, Геплвайте, навіть, якщо це і здається підозрілим, не можна прирівняти до зради, - відповів капітан, - Зараз ми гостро необхідні деінде, - Він віддав честь Ваймсу, і той машинально відповів тим же, - Ми змушені тебе залишити, сержанте. Сподіваюсь, на тебе чекає вельми насичений день. Насправді, я не маю в цьому сумніву.
- Але ж це барикада, сер, - вперся перший вершник, не полишаючи спроб спопелити Ваймса поглядом.
- Це просто купа старих меблів. Гадаю, люди влаштували генеральне весняне прибирання. Ти ніколи не станеш офіцером, якщо не навчишся помічати очевидне.
(*) В оригіналі використовується специфічне слово mutiny - повстання військовослужбовців проти своїх командирів
(**) До речі, перевірила текст присяги нашого доблесного МВС. Про "підкорятися наказам" там дійсно немає, є натомість обіцянка "виконувати вимоги статутів і наказів" - тобто, наказів, як офіційних документів. І ще - обіцянка бути дисциплінованим. А також - чесним і гуманним. Хто б міг подумати.