(Untitled)

[pry4ilok]

Порпаються дві жінки у смітнику. Саме виходю я. Чую, старша каже: «І хлібчика ніхто не викинув...» Молодша мовчить, тримає в руці якісь часописи, перебирає кульки. «Ви хочете хлібчика?» - простягаю пакет, у якому і м’ясо, і рештки піци, і сир. «Ага! - чіпко хапає пакет ручками. - Збираюся поїхати в село, а там собачки...» - «Ні, - кажу,

Comments

[stefan_blog]

вот так я мав цілковити розпачливий намір написати про малих цих у 2005-ому у листі Ющенку, хоча б.. але вони самі собі нездатні виявились допомогти, якась вроджена вада віри, розуму, мислення, зрештою до всього можна на початку слова приліпити "недо-"

а то що це - (І курс юрфаку червоного корпусу Шеви ,мені було начхати куди мене відведуть батьки, головне щоб самореалізувався..ситуація "начхати, хай ведуть" конче повторилася два роки тому із Стефанком, "близнюка" по прозрінню і теплу якого найшов два дні тому у новому творі Дереша зі збірки про трьох осіб)прийшла пора здійснювати мрії, кучмізм пав (а потім - помаранчева команда розпалась, Черновецьман прийшов до влади, ніби ніокму не відомий..) а люди все ще у мороку жиють

[pry4ilok]

Я вже не можу повернутися в той час, коли мислила себе окремо. Зара мислю цілим, і мені здається, якщо частина цілого, а саме - я, зробить щось хороше, не в традиційному сенсі, не нагодує, хоч це теж, а а пошле оті "віру,розум, мислення", вдихне їх у холод відчуження, то й тій частині мене, яка порпається у смітнику, стане краще, з'явиться крихта віри й надії... а це - шлях і до кусня хліба.

Читала про нову книжку Дереша, хочу оце піти в "Ї" і купити... Він мандрував і думав, а в такому разі люде ростуть...