Подумалось, поки роботи не було...
Є речі, які не потребують обґрунтування і доведення. Коли ми ламаємо списи над такими речами, то чинимо гріх проти Святого Духа, піддаючи ревізії природу божественного промислу. Людина, чиє серце перебуває в дусі, тобто людина духовна, знає істину; вона бачить її серцем, як людина зряча - бачить матеріальні речі. Але серце-то в дусі, а все інше - в душі, ба навіть у матерії. Через людську двоїстість у людину можна посіяти зерно сумніву. Для цього треба обманом примусити її спуститися звідти, звідки істину видно, - туди, де вона порізана машинкою для знищення паперу. Інакше кажучи, стягнути людину з підвалин божественного в болото демагогії.
Коли річ обсервує заангажований маніпулятор, то зазвичай використовує безліч посилань, джерел, цитат і вікіцитат. Уже саме це - знаменний факт: носій істини носить її в повноті і не конче знає її деталі, бо й не велика охота. Тоді як брехня не має образу, і носій брехні, щоб не бути викритим, навпаки, замасковує без-образність купою випадкових деталей, як-то дати, вислови сумнівних мудреців тощо.
До інструментів першої потреби маніпулятора входить не лише безліч різних джерел, у тому числі й неіснуючих, щоб заплутати, а й емоційні регулятори, що перебуваютьу сфері душевного: він спробує зв’язати вас височайшою похвалою, саме так - він підкреслить, наскільки важлива й рідкісна річ - його похвала, щоб ви сприйняли за честь пристати до його думки, щоб вас жахала сама можливість відпасти від цього світоча, і щоб відтак вам і на думку не спало ревізувати… Він представить себе як єдине уособлення тут сталості, благородтсва, розуму, як єдиного носія істини...
Не досвідченого в демагогії легко побити крапленими картами маніпуляції. Бо «сини цього світу мудріші у своєму роді від синів світла». Сини цього світу - звісно ж, діти Князя цього світу…
Головне - жодні паси-паси, гарні міни, базари, взаємовигідні угоди, жодні вистави-постановки цього світу не в змозі змінити правди. А вона - одна. І розплата за неї - неминуча.
Коли річ обсервує заангажований маніпулятор, то зазвичай використовує безліч посилань, джерел, цитат і вікіцитат. Уже саме це - знаменний факт: носій істини носить її в повноті і не конче знає її деталі, бо й не велика охота. Тоді як брехня не має образу, і носій брехні, щоб не бути викритим, навпаки, замасковує без-образність купою випадкових деталей, як-то дати, вислови сумнівних мудреців тощо.
До інструментів першої потреби маніпулятора входить не лише безліч різних джерел, у тому числі й неіснуючих, щоб заплутати, а й емоційні регулятори, що перебуваютьу сфері душевного: він спробує зв’язати вас височайшою похвалою, саме так - він підкреслить, наскільки важлива й рідкісна річ - його похвала, щоб ви сприйняли за честь пристати до його думки, щоб вас жахала сама можливість відпасти від цього світоча, і щоб відтак вам і на думку не спало ревізувати… Він представить себе як єдине уособлення тут сталості, благородтсва, розуму, як єдиного носія істини...
Не досвідченого в демагогії легко побити крапленими картами маніпуляції. Бо «сини цього світу мудріші у своєму роді від синів світла». Сини цього світу - звісно ж, діти Князя цього світу…
Головне - жодні паси-паси, гарні міни, базари, взаємовигідні угоди, жодні вистави-постановки цього світу не в змозі змінити правди. А вона - одна. І розплата за неї - неминуча.