Cognosce te ipsum - I
До дна найглибшої з одвіку сущих прірв -
до дна душі - себе пізнати мушу,
щоб грішну душу слухати, мов мушлю,
а чути чи не херувимський спів.
© Ольга Хвостова
* * *
«На дощечці 7,2 знаходимо такі рядки: "...за тенсенц трi сти лєти од ісхъду крпеньсте асколд злі преіде на ни ту зегненсє народі миє...".
Прикметник "злий" по відношенню до Аскольда і вказівка, що народ "зігнувся", показує недоброзичливе ставлення літописця до Аскольда, що з'явився непрошеним і силою підкорив киян. Дуже важливою є вказівка, що Аскольд з'явився в Києві 1300 років після виходу русів з Карпат. Оскільки появу Аскольда можна умовно приурочити до 850 р. н.е. (ймовірно, дещо пізніше), то вихід з Карпат припадає приблизно на 450 р. до н.е. Округлість цифри (1300) вказує на її приблизність. Але точність її до сторіччя цілком вірогідна. Оскільки у "Влескнизі" дається декілька різних дат виходу з Карпат, надалі дату, мабуть, можна буде уточнити.
В інших уривках сказано, що варяги суть "хижаки". Ці вказівки спростовують версію, що "злий" Аскольд і Дір були нащадками Кия. В багатьох місцях постійно говориться про обираність князів. І лише в одному місці сказано, що нині влада князя стала спадковою. Тому припущення про слов'янство Аскольда, мабуть, повинно відпасти. І ми не можемо не прийняти версію всіх наших літописів, що Аскольд і Дір були варягами, що відкололися від Рюрика.
Попутно, до речі, нагадаємо, що, переглядаючи працю Баєра, ми наткнулися на його вказівку, що ім'я Рюрик мало дуже багато варіантів. Були, напр., і Регорик, і Ругерик. Те, що з цих слів шляхом скорочення (напр., з Богориса вийшов Борис) дуже легко виходить Рюрик, доводити особливо не порібно. Але річ у тому, що Ругерик має сенс - адже Рюрик був "ругом". Серед імен послів Ігоря один просто названий за національністю - Ятвіг. Не виключено, що і з Ругериком трапилося те ж саме.»
misc
* * *
«Поки блогери беруть числом, традиційні ЗМІ перемагають умінням. І дослідження GlobeScan, проведене в 10 країнах на замовлення Reuters і BBC на початку року, дуже наочно описує цю перевагу. Телебаченню, згідно даних цього дослідження, довіряють 82% публіки, газетам - 75%, радіостанціям - 67%, супутниковим каналам - 56%, а блогам - всього 25%. І не випадково: згідно різних досліджень, дуже незначне число самих блогерів розглядають свої тексти як професійну журналістику (в процитованому вище Pew Internet & American Life журналістським вважали своє заняття 34% американських блогерів, а 65% не відчували жодної причетності до другої найдавнішої; лише 56% сказали, що практикують перевірку фактів, які перевіряються, і лише 57% сказали, що мають звичай посилатися на якісь інші джерела при переказі чужих відомостей). Отже, довір'я публіки - та остання висока стіна, оточена ровом, яка покликана захистити Перший Рим від полчищ варварів, а Другий - від військ Мехмета II Завойовника. І деякі представники традиційних ЗМІ схильні переоцінювати висоту стіни і глибину рову. Як і багато жителів Риму, другого і першого, знаходили до останнього дня причини сумніватися в можливості перемоги варварів. Не розрізнивши за шумом своїх заспокійливих промов скрипу тієї самої Керкопорти, через яку яничари вже потихеньку почали просочуватися в місто. Нинішнє торжество блогерів над фальсифікаторами з AP, Reuters, New York Times - якраз і є той самий скрип, що стає з кожним днем чутніший.»
misc
* * *
“Загадка будівництва єгипетських пірамід, Баальбеку, Стоунхеджа до цих пір хвилює фахівців, та й просто всіх допитливих людей. Як пересували багатотонні камені стародавні будівельники, звідки у них такі глибокі пізнання астрономії, хто викладав опір матеріалів для найточніших інженерних розрахунків?
До цих пір не розгадана таємниця того, як одна людина побудувала замок з багатотонних плит черепашника, користуючись тільки саморобними інструментами.
Ед Лідскалнінш, виходець з Латвії, на початку минулого століття приїхав до Флориди і за двадцять років фанатичної праці втілив у камені свою мрію про будинок та сім'ю, яких в нього ніколи не було. Він створив це на честь улюбленої дівчини, що відмовила йому напередодні весілля.
Едвард Лідскалнінш народився в Латвії в 1886 році. В 26 років він був заручений з 16-річною дівчиною Агнес Скаффс, в яку пристрасно закохався. Але напередодні весілля вона розірвала заручини: “Я не можу стати твоєю дружиною. Для мене ти застарий, і в тебе зовсім немає грошей”. Едвард довго опам'ятовувався, потім, зібравши гроші, покинув батьківщину і виїхав до Америки, щоб там почати нове життя. Там змінив багато робіт, поневірявся по різних місцях і нарешті влаштувався на західному побережжі Флориди. Південь, за його розрахунками, повинен був сприятливо вплинути на здоров'я, яке похитнулося, - “похмурий Ед”, як прозвали його в США, на той час захворів туберкульозом. На цього латиша-емігранта без жалю неможливо було дивитися: малорослий (152 см), кволий і худий (важив 44 кг). Сусідам здавалося, що він не здатний підняти навіть садову пилу. Але яким ж було їхнє здивування, коли він взявся за масштабне будівництво на викупленій за дурничкову ціну земельній ділянці.
Далі - суцільна містерія.
Протягом наступних двадцяти років він один, потаємно, не допускаючи нікого на свою землю і працюючи тільки після заходу сонця, щоб уникнути цікавих поглядів, будує з коралового вапняку колосальний замок. Він називає його Rock Gate Park ("Кам'яна Брама") і присвячує своїй єдиній любові, його "sweet sixteen". Сусіди і туристи прозвали його пізніше Кораловим замком. Величезні стінні блоки, що оточують внутрішній дворик, встановлені без жодного цементу і ідеально підігнані один до одного, як в єгипетських пірамідах. Багатотонні двері на вертикальній осі відкриваються легким поштовхом пальця. Всередині - дивні башти з перевернутим серпом місяця і шестипроменевими зірками вгорі. Двоповерхова квадратна башта важить 243 тонни. Серед скульптур є і небесні об'єкти - Сатурн і Марс, а 30-тонний півмісяць вказує на Полярну зорю. Величезними є і кам'яні крісла-гойдалки, ліжка. Під землею - прекрасний басейн, куди стікає дощова вода. На вершині башти-колони Ед чогось розмістив величезний телескоп, точно налаштований на Полярну зірку. Відкриті всім вітрам: велетенський кам'яний стіл, така ж спальня і півтонні крісла, сидячи в яких, Едвард любив зустрічати світанок...
Ед працював тільки ночами, скритно, поодинці. Необхідні інструменти (зубила, кирку, лопату, лом, молоток та інші) він виготовив з деталей покинутих автомобілів. Маючи всього чотири класи освіти, сам зібрав і встановив генератор постійного струму. Глиби розколював, використовуючи старі амортизатори. Для доставки їх з каменоломней користувався візком, зробленим з шасі грузовика. Але ніхто ніколи не бачив, як Ед піднімав і встановлював камені.
Будівництво продовжувалося більше 20 років. Ед нікого не підпускав в свої володіння і уникав спілкування з сусідами. А як тільки помічав когось поблизу, тут же припиняв роботи. Коли поряд з його замком якийсь адвокат з Луізіани почав будувати двохповерхову віллу, Ед вирішив перенести свій об'єкт на 16 км південніше. Найняв водія з потужною вантажівкою, і вранці той приїжджав за черговою партією багатотонних блоків. На час завантаження шофер віддалявся, а повертався близько полудня, коли кузов був вже повний. Свідки цього переїзду стверджували, що ніяких могутніх підйомників, окрім пари найпростіших лебідок, в Еда ніколи не було. Сам же він на всі розпитування чи то жартома, чи то всерйоз відповідав: “Я відкрив секрет будівничих пірамід”.
Правда, є деякі пізні свідчення, але вони тільки посилюють таємницю цього будівництва. Наприклад, одна старезна сусідка клятвено запевняла, що бачила, як Едвард клав на камені руки і видавав дивні протяжні звуки. “Я спочатку подумала, що хлопець збожеволів, - розказувала ця жінка відомому американському журналісту Девіду Леттерману в одному з його телешоу. Два старих брати признавалися, як в дитинстві узяли в батька прилад нічного бачення і з цікавості стали спостерігати цікаву картину: важкі кам'яні блоки літали, “він управлявся з ними, як з повітряними кульками”.
Едвард Лідскалнінш помер в 1952 році від хвороби нирок. В маленькій жилій кімнатці, розташованій у верхній частині квадратної башти, були знайдені його записи - саморобні брошури. В них говориться про магнетизм Землі, про управління потоками космічної енергії та інше, але конкретної розгадки будівельного секрету ці записи не дають. Не дивно, що історія Еда повниться легендами і гіпотезами.
Пузата Америка пережувала Лідскалнінша з його хворобливими таємницями як екзотичний гамбургер. Любов шекспірівського напруження перетворилася на рожеві сердечка на сайтах, присвячених Кораловому замку, була загорнена в глянцеву обкладинку нового хіта Біллі Айдола "Sweet Sixteen".
Брами залишилися. Тільки хто в них зможе ввійти?
А що ж та, заради кого був побудований цей замок? Агнес Скаффс - Sweet Sixteen (Солодка Шістнадцятилітня), як називав свою кохану Едвард, - вийшла заміж за багача і народила йому трьох дітей. І жодного разу не була на Флориді. В 1976 році Кораловий замок відвідала латвійська делегація. Після приїзду відшукали Агнес, яка тоді вже мала 80-ть років. Їй повіли дивну історію замку, де чи не кожний предмет нагадує про їхній давній роман і кохання. Запрошення з'їздити до Флоріди, щоб своїми очима подивитися створений на її честь пам'ятник, Агнес не прийняла: “Я відмовила йому тоді і не хочу нічого про нього чути і тепер!”
Могутній бульдозер не зміг зсунути з місця невикористаний Едом 30-тонний блок з коралового вапняку. Вчені, що поставили цей експеримент після смерті Едварда Лідскалнінша, розійшлися ще більш спантеличені. Яким чином цей дивний американський латиш один, без жодної будівельної техніки зміг звести з подібних глиб свій 1100-тонний Кораловий замок у Флориді?! Чи справді він відкрив таємницю антигравітації і секрети стародавніх єгиптян, як говорив він сам? Або йому допомагали іншопланетяни? А може, скелями рухала його єдина і невідвзаємнена любов?”
misc
* * *
“Дійсно, зовнішня розвідка Радянського Союзу працювала, і, що загальновизнано, вельми успішно. У тому числі і проти Організації Українських Націоналістів. Так, до війни в Парижі жив і творив друг Олександра Довженко - народний художник СРСР, резидент радянської розвідки Микола Глущенко. Мій знайомий - художник з дачного селища Клавдієво під Києвом, який був знайомий з Глущенко і бував в нього удома, запевняв мене, що бачив парадний костюм художника з солідним “іконостасом”.
[...]
Ось і виставку, яка відкрилась в Кіровоградському обласному художньому музеї до Дня незалежності, можна відвідувати будь-коли, бо вона не втрачає своєї актуальності. Не знаю, чи були митці, роботи яких представлені в експозиції, справжніми патріотами. Скоріш за все, вони навряд чи замислювались над цим питанням, коли малювали. Щодо мене, то ця виставка мені просто сподобалась. Особливо вразили роботи Миколи Глущенка. Вони відрізняються від пейзажів інших майстрів удаваною недбалістю, що кидається в око. Перше враження - мабуть, художник не надто старався, коли його відвідало натхнення. Та починаєш придивлятися до малюнка - і вже не можеш відірвати погляду. Є в ньому якась магія, що зачаровує. До речі, Микола Глущенко займає друге місце серед художників усього світу за кількістю написаних картин (перше - у Пабло Пікассо). Що не кажіть, а Україна все ж таки хоч у чомусь та в перших...”
compil.
* * *
З: Якось ми ставили кілька запитань про Ісуса з Назарету званого Христом. Питання було: “Чи Ісус був особливим?”, а відповіддю “Швидко вивищений, аби закінчити війни мирним вирішенням; рада Зіндара”. Я б хотіла знати значення тих тверджень.
В: Швидке вивищення пов’язане з раптовим і швидким зростом свідомости, яке у свою чергу пов’язане з попередніми питаннями про знання. Часом таке знання може бути відзвуком, а часом приходить так зване просвітлення. Ісус отримав знання, маючи абсолютну віру у власні здібності пізнання з вищого джерела. Ця віра спричинила зважену співдію з вищим джерелом, що дозволило йому отримати знання тільки на основі віри. Пам’ятайте, що здатність пізнавати у пункті часопростору Ісуса була значно обмежена, ніж це відбувається тепер. Було тільки кілька опцій отримання правдивого знання, за винятком абсолютної і тотальної віри. Тоді до нього прийшло усвідомлення, що абсолютна і тотальна віра спричинила б кардинальне пізнання, що могло означати всеохоплюючий розвиток душі. Тому віра була дана і знання отримано.
З: Чим було джерело тієї віри?
В: Джерелом був шостий рівень простору, у якому ми знаходимося і у чому беремо участь.
З: Що означає “мирне вирішення”?
В: Мирне вирішення є повним збалансуванням потрібної енергії єства, де не існує можливости перенесення центру ваги на негативну чи позитивну сторону, що стає можливим шляхом медитації у масовому масштабі.
З: Чим є рада Зендара?
В: Рада Зендара є радою шостого рівня, яка поширюється на обидві - фізичну і ефірну реальності, займаючись наглядом за драматичними моментами розвитку у різних секторах цивізізації на нижчих рівнях щільности.
З: Я б хотіла дізнатися про хронологію подій життя Ісуса. Чи можете висловити своє бачення про нього, про його співдію з вищими джерелами, його стан Христа, і що було правдивою метою його приходу сюди?
В: Його усвідомлення чим і ким він є приходило поступово, одночасно з його розвитком. Ви повинні також мати віру, бо можете відкрити знання значно швидше, ніж робите це тепер. Інформація про його чудеса була спотворена у записах, які були зроблені значно пізніше. Більшість тих записів була здійснена тими, хто бажає спотворити все людство для згаданих цілей. Задум сприйняття Ісуса як когось, хто здійснював фізичні чудеса, з метою вашого розуміння, що саме він усвідомлював на Землі у власному тілі і значення цього, був також спотворенням; знання було заблоковано, що було метою тих, хто це зробив. Метою і планом Ісуса було навчати знанням тих, які цього шукали і він зовсім не був змушений зміцнювати віру у вищі джерела. Якщо хтось був відкритий і мав волю пізнання, то навчався слухаючи. Його успіх в поширенні віри був дуже обмежений, оскільки віра приходить індивідуально зсередини. І саме це було найважче до зрозуміння на вашому земному плані.
З: Ми колись дискутували про те, що Ісус був правдоподібно продуктом генетично обраного вкраплення. Ви б могли це прокоментувати?
В: Та не було там жодного генетичного втручання. Це не є вірною теорією.
З: Ну гаразд, тоді що це було?
В: Це було звичайне запліднення.
З: Я мала на увазі, що було обрано особу, яка стала його біологічним батьком.
В: Але ж так завжди є коли постає питання нароження у вашій вимірності.
З: Чи можете відповісти про те, чи Ісус був неправедний?
В: Якщо хтось почуває себе з нечистою репутацією, наприклад, через здобуте знання, це може означати, що не було приділено належної уваги. Невже ти не чула про нав’язливі стани як протилежність знання? Якщо хтось дійсно переживає внутрішнє життя у кожному пункті розвитку, то намагається знайти більше знання і не буде заблокований якимись вигадками про неправедність. Ті, хто обрали нав’язливий стан з власного вибору, замість того, щоб знайти справжнє знання, будуть, звісно, заблоковані у тому пункті. Якщо обираєш розвиток і приймаєш знання, то ніколи не матимеш нав’язливого мислення, не будеш заблокованою у якомусь пункті. Однак, якщо обираєш обмеження власного пізнання або нав’язане мислення, то заблокуєшся назавжди і це буде помітно напротязі всього життя. Це частина індивідуального зразка розвитку душі. Все опирається на виборі. Тому насправді є неможливий твій вплив на іншого, хто мав би мати пізнання. Не потрібно змінювати чиєсь сприйняття чи вирозуміння, бо це вплине на чиюсь вільну волю. Якщо хтось обирає нав’язане мислення замість просвітлення, то це є його вибір.
З: "Христос у душі Ісуса з Назарету жив 3 роки..” Це правда? Чи Христос увійшов в Ісуса, коли він був 30-літнім?
В: Сформувався згодом.
З: Як це набуте єство, Христос, жив у людському тілі?
В: Звичний процес, викликаний надзвичайно чистою вірою і думками.
З: Ви згадували, що Христа спокушали. Що це означає для нас?
В: Три жінки уособлювали сексуальну спокусу. Він почувався недобре після них. Він очистився і попросив про підтримку і прощення.
З: Ви казали попередньо, що Ісус мав сексуальні контакти з жінками вже після того як став Христом, це так?
В: Ні. Перед тим.
З: Коли став Христом, то вже не мав сексу?
В: Саме так.
З: Чи душа Христа зійшла в тридцятилітнє тіло?
В: Ні.
З: Тоді як це відбулося?
В: Сформувалася усередині. І це може трапитися з кожним, хто досягне такого рівня служіння іншим плюс матиме віру та найвищі щаблі чистоти помислів.
З: Яким було джерело віри, що Христос зійшов до пекла під час т.зв. смерті?
В: Перебільшення, створене сотні років після його діянь.
З: Чи демони і злі духи бояться чогось?
В: Tак.
З: Чи вони бояться Христа?
В: Tак. Через його знання. Масив його знаннь посилив його вібрації. Знання є справжньою силою.
З: Яке було справжшє ім’я Ісуса?
В: Єсінавара.
З: Чи слово Ісус походить від Ізіди чи Зевса?
В: Ні, Ісус має лише мнемонічне значення.
З: Що значить мнемонічне? Що ви маєте на увазі? Ми ж молимося в ім’я Ісусове для охорони?
В: Молитви для охорони не є необхідністю, якщо канал, точніше провідність, має добре русло!
З: Як виглядав Ісус? Якого був росту?
В: 175 см.
З: Який був колір очей у нього?
В: Голубий.
З: Який колір волосся?
В: Рудий.
З: Якого кольору мав шкіру?
В: Світлу.
З: Cкільки важив?
В: 72,5 кг.
З: Якого був складу?
В: Середьої мускулистості.
З: Він був привабливим чоловіком?
В: Питання залишається відкритим.
З: Я б хотіла дізнатися, чи Плащаниця була накладена на Ісуса?
В: Ні.
З: Її наклали на когось розіп’ятого?
В: Ні.
З: Як це зробили?
В: Наклали на римського робітника.
З: А що спричинило відбиток на тканині?
В: Тілесні жири, гормони, фізіологічні рідини.
З: "І почув я голос із неба, немов шум великої води, і немов гук міцного грому. І почув я голос гуслярів, що грали на гуслах своїх, і співали, як пісню нову перед престолом і перед чотирьома тваринами й старцями..." Що то за голос з неба і звук великої води і міцний гуркіт?
В: Повернення Христа.
З: "І почув я голос гуслярів, що грали на гуслах своїх, і співали, як пісню нову перед престолом і перед чотирьома тваринами й старцями. І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі. Це ті, хто не осквернився з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві, не знайшлося бо підступу в їхніх устах, бо вони непорочні!..."
В: Символіку додали пізніше і вона не варта уваги. Намагання переконати у елітарности та божественности.
З: Ті 144 000 є, як то кажуть, добрими чи злими?
В: І ті, і інші. Але вони мають надзвичайні знання.
З: Чи то людські істоти?
В: Tак.
З: Чи буде близько 144 000 людей з надзвичайними знаннями?
В: Приблизно.
З: Чи має відбутися якийсь великий катаклізм на планеті і багато людей вийдуть зі своїх тіл одночасно через співдію тієї групи комет з Землею?
В: Тепло.
З: І близько тієї події Христос повернеться?
В: Як частина цілого.
З: Чи то буде частиною групи комет?
В: Після того.
З: Які наміри матиме Христос?
В: Буде навчати.
З: Скільки осіб має залишитись на цій планеті, щоб перейняти знання?
В: Питання залишається відкритим.
З: Можемо прогнозувати, що буде 6 мільярдів?
В: Можете як завгодно прогнозувати.
З: Чи перехід у четвертий вимір відбудеться до чи після з’яви комет?
В: Після.
З: Отже та співдія між кластером комет і Землею має...
В: Буде передоднем.
З: Чи та співдія повинна згенерувати зміни у якийсь спосіб?
В: Ні.
З: Це не має нічого спільного з електромагнітними збуреннями, які б посилили ядерні вібрації планети?
В: Ні.
З: Отже, комети сіятимуть переполох, потім перехід з приходом Христа?
В: Перед тим..
З: Надійде час переходу, а ми стоятимемо як вкопані, не знаючи що робити, бо перебуватимемо в такому стані, в якому ми ніколи не знаходились, і потім прийде Христос?
В: Так, більм-менш.
З: І що трапиться після того як Христос прийде і почне навчати..чи хтось на планеті збере усіх разом у одне місце, щоб навчати?
В: Ні.
З: Він буде їздити по цілій планеті і навчати?
В: Tехнологія.
З: Буде навчати через засоби масової інформації ?
В: Tак.
З: Ми будемо прагнути отримати доступ до радіо, телебачення та іншого?
В: Деякі.
З: Деякі люди у той час чи завдяки переходу покидатимуть нас у великих групах з Рептиліями?
В: Tак.
З: Це мають бути великі групи людей, які рухатимуться до міст під ковпаками, де житимуть ті, хто у змові з Рептиліями?
В: Тепло.
З: Інакше кажучи, будуть території, які контролюватимуться рептилоїдами і території контролю Христа?
В: Христос не контролює.
З: Чи люди Рептилій виходитимуть час від часу зі своїх міст і нищитимуть учнів Христової науки?
В: Може.
З: Чи Елохім то були “добрі”?
В: Перші представлення були людьми, потім не людьми.
З: Чи були коли-небуль світні істоти, як кажуть деякі люди?
В: Незрозуміло.
З: Що спричинило трансформацію людей у не-людей?
В: Пакти чи угода.
З: Вони створили пакт чи угоду поміж собою?
В: Ні, з 4-го виміру Служіння Собі.
З: То не добре! Кажете, що Елохім то Ті, що Служать Собі. Ким були ті істоти, з якими вони вчинили пакт?
В: "Ростеем", які зараз відомі як Розекранцери.
З: Яка їх мета?
В: На сьогодні це не може бути вам відкрите.
З: Чи Івану Хрестителю відрубали голову?
В: Ні.
З: Є зараз чи були зовсім недавно на Землі якісь інші душі з п’ятої вимірности, які б ми могли опізнати?
В: Так. Арафат. Садат. Папа Ян V.
З: Якось ви сказали, що Мойсей також співпрацював з Христом у іншому втіленні. Це так?
В: Tак.
З: Отож, якщо його обманули рептилоїди, як він міг стати добрим?
В: Здогадався пізніше.
З: Коли?
В: Переселення душі.
З: Чи Мойсей помер ?
В: Ні.
З: Хто його забрав?
В: Ми.
компілятивно з розмов Лаури Найт та Аркадія Ядчика з сутностями Кассіопеї
* * *
Очень трудно убегать
С автоматом на плече,
С бумерангом в голове
И мишенью на спине.
Егор Летов "Детский мир".
* * *
"Свого часу радянський дослідник Г.Б. Бориськовський провів дослідження, яке показало, що на сприйняття часу сильно позначається вплив емоцій. Він давав досліджуваним слухати два записи романсу Римського-Корсакова "Пророк" у виконанні рядового співака і Ф.І. Шаляпіна. В першому випадку слухач досить точно оцінював тривалість звучання запису, а в другому - враження виявлялося настільки сильним, що отримати яку-небудь точну відповідь просто не вдавалося.
Радість та інші сильні позитивні відчуття примушують недооцінювати тимчасові інтервали. Півгодини можуть видатися двадцятьма або десятьма хвилинами. Коли людина щаслива, суб'єктивний перебіг часу прискорюється. Космонавт А.А. Леонов розповідав, що час, проведений "за бортом" космічного корабля, у відкритому космосі, "скоротився" для нього чи не удесятеро, і сам пояснює це відчуттям радості. Навпаки, негативні емоції - (страх, тривога, очікування неприємної звістки) примушують секунди, хвилини або години розтягуватися, немов вони гумові. Російський письменник Микола Васильович Гоголь вигукував: "Якого горя не відносить час? Яка пристрасть уціліє в нерівній боротьбі з ним".
Ще в 1960-і роки Леонід Грімак, який працював тоді з радянськими космонавтами психотерапевтом, розробив методику навіювання людям з експериментальною метою різних незвичних психічних станів. Найцікавішими виявилися результати навіювання зміненої ходи часу. Гіпнолог Грімак вирішив задавати уповільнення або прискорення часу за допомогою навіювання рівно в п'ять разів. Результат виявився успішним. Коли людина під гіпнозом сприймала біг часу з заповільненням, або більш швидко, записувалася також і її енцефалограма. В обох випадках було відмічено деяке сплащення кривої, зменшення амплітуди сигналу. В космонавтів вдалося отримати обидва ефекти. Надалі виявилося, що при самонавіянні уповільнення часу добитися навіть простіше.
Приклад тексту, який зачитується перед експериментом з самостійного уповільнення часу: "Уявіть собі, що ми з вами знаходимося де-небудь в Середній Азії, наприклад, разом з купцями-караванниками, які за старих часів йшли з караваном верблюдів, скажімо, з Бухари до Самарканду. Спекотно, але всі одягнені відповідно звичаям тих місць, дме невідчутний легкий вітер, на небі ледь видно тільки дві маленькі хмарки. Жодних проблем у каравану немає. Продуктів достатньо, вода є. Нападу розбійників бути не може, тому що місцевий халіф їх всіх давно винищив. Поспішати абсолютно нікуди. До найближчого міста ще багато днів шляху. До найближчого колодязя, де буде нічліг, йти аж до сутінків. Верблюдів багато, вони утворюють довгий ланцюжок, що йде за горизонт. Караван великий. Все абсолютно спокійно, але дуже нудно. Коней в каравані немає, одні верблюди. А кінь скаче рівно в п'ять разів швидше за верблюда. Якщо комусь хочеться прискорити рух, то це просто неможливо. Верблюд - уперта тварина і не підкорятиметься вам, а може і плюнути. Та й обігнати інших не вийде - по обох сторонах караванної стежки лежать невеликі бархани, які не закривають видимості. Отже, ви поволі їдете своєю дорогою, але від нудьги хочете чимось зайнятися. Спати рано, хоча сонце хилиться до заходу. Уявили собі описану картину? Добре, тепер спробуйте внушити її собі достатньо яскраво. Нехай сам час теж наче неквапом йде разом з караваном, притримуючи рукою пакунок зі своєю клажею на сусідньому верблюді. Нехай, наприклад, час втілює молодий дипломат, який їде з Європи з посольством на схід. Їде вже цілий рік і нудбгує. Вийшло? Відмінно, а зараз почекаємо трохи і будемо виконувати тест, який допоможе нам перевірити, як ми мислимо під час повільної подорожі з караваном".
Отож, штучно створити самому собі відчуття щастя виявилося куди важче, ніж зримо уявити стан туги. Тому кажуть що це гірше, ніж чекати і наздоганяти. Тепер ми знаємо, що кожна здорова людина порівняно легко може уповільнити своє сприйняття ходи часу як мінімум втричі. Використовуючи досліди по самонавіянню зміненої ходи часу, описані вище, можна наперед передбачити, який тип реагування на смертельну небезпеку характерний для людини. Адже ті люди, в яких більше всього сповільнюється хід сприйняття часу при самонавіянні, швидше опиняться в ступорі, аніж в ролі миттєво реагуючого на небезпеку пілота, пасажира, що рятується, або передбачливого у несподіваній ситуації "провидця".
Л. Бондарь, Г. Лєщенко, М. Бродський
* * *
Кров клекоче. Мутнявіють очі. Як важко себе стримати!
Єство говорить знову про старе, просить чужої крові і покори.
В такі хвилини знаєш, що земля, яка стала тобі на перепоні, ляже в грузах: з понівеченими долями істот, з пошарпаними душами.
Знову скриватися на краю землі, знову не всадити ногу у стрім’я, знову прикинутись мирним і запобігливим?
Може не цим разом.
Може..
* * *
„Разом з тим язичеству русів були властиві і особливі риси, що відрізняли її корінним чином від багатьох релігій. Напр., руси не вважали себе виробом бога, його речами. Вони мислили себе його нащадками. Вони - "дажьбови внуци", тобто внуки Даждьбога. Тому характер взаємин між русами і богом був зовсім іншій: вони не принижувалися перед своїм пращуром. Вони, розуміючи всю його перевагу, разом з тим усвідомлювали і природну з ним спорідненість. Стародавні руси приймали три основні субстанції світу: Яв, Нав і Прав. "Яв" - це видимий, матеріальний, реальний світ. "Нав" - світ нематеріальний, потойбічний, світ померлих. "Прав" - це істина або закони сварога, управляючі всім світом, тобто в першу чергу явним. Після смерті душа людини, покидаючи яв, переходила в світ невидимий - Нав. Якийсь час вона мандрувала, поки не досягала Ирию, або Раю, де жив Сварог, сварожичі і предки русів. Душа може з'явитися з Наві, де вона перебуває в певному стані сну, знову у яв, але лише тим шляхом, яким вона вийшла з яві в Нав. Цим пояснюється стародавній звичай, згідно якого тіло небіжчика виносилося з будинку не через двері, а через пролом в стіні, потім його негайно закладали. Душа не могла повернутися в будинок і турбувати живих людей, бо через стіну проникнути не могла, а через двері і вікна був вже не той шлях, яким вона вийшла. Віра ця настільки була сильна, що тіло Володимира Великого, не дивлячись на те, що він був християнин і оточення його було хрещеним, все ж таки було винесено через пролом в стіні.
Поняття пекла не існувало. Поняття Наві дожило до наших днів, хоча і втратило риси ясності. Ми знаємо "Навій день", тобто день небіжчиків, який відзначався ще в минулому столітті селянством.
У протилежність загальноприйнятій думці релігія стародавніх русів була не політеїстичною, а монотеїстичною: Бог - творець світу признавався єдиним, всемогутнім єством. Уявлення про те, що руси визнавали багато богів, грунтувалося на не зовсім вірному розумінні основ релігії. Наявність інших богів і богів аніскільки не порушувала принципу монотеїстичности. Як в християнстві, окрім Творця, признаються Богоматір, апостоли, святі, ангели і т. д., так і в стародавніх русів були другорядні боги і боги, що відображали різноманіття сил в природі. Але над всіма ними панувала єдина всемогутня сила - Бог. Цікаво, що ідея трійці, що народилася в надрах арійських народів, була чітко означена і тут. Бог також називався Триглав. Це була триєдність. Триглав зовсім не був, як це невірно уявляють, окремим, особливим богом з трьома головами. Це був єдиний Бог, але в трьох іпостасях. Саме - Сварог, Перун і Світовид. Останні два були породженням Сварога. Це була свого роду аналогія з християнством ("Бог єдиний, але триєдиний в особах"). Замість "Трійці" вживалося слово "Триглав".
Абсолютно новим обличчям руської міфології, що ніде не зустрічається в народному епосі і не залишив, мабуть, жодних слідів, є Магура, вісниця Перуна, сяюча всіма барвами веселки. Про неї такі згадки зустрічаються десятки разів, як тільки мова заходить про війну. У разі війни вона починає бити крилами і закликати до бою. Вона не тільки сповіщає початок походу, але і часто наказує, як вести війну. Коли на Русь одночасно напали з двох сторін гуни і готи, а вождь не знав що робити, вона сказала, що спершу треба напасти на гунів, розбити їх, а потім на готів, що і було зроблено з успіхом. (Ймовірно, функції зв'язку з "перуницею" здійснювали жерці або волхви). Вона ж (Магура) давала воїнам під час бою пити з рогу "живої води". Вона вводила загиблих в рай. Вона співала переможні пісні. Вона ж частіше всього називалася "матір сва" або "матирь сва слава", значення, що до цих пір не вдалося розкрити.
З молитвами були зв'язані жертвоприношення. Підносилися богу головним чином плоди землі і власної праці: зерно, фрукти, квіти, молоко, жири, зрідка (у встановлені дні) ягня. Арабський письменник Ібн-Даста записав одне із звернень русів до бога: "Господи, ти, який забезпечував нас їжею, забезпеч нею нас і тепер удосталь". При цьому вони клали зерна проса в ківш і підводили до неба. В інших випадках в жертву приносили або півня або курку. Причому дозволялося вбити їх або відпустити на волю. Ягнят намічали в особливо урочисті дні. Напр., в день Червоної гори. "Влесова книга" зберегла вказівку про те, що свято це було встановлено в "згадку горі Карпенсьтей", тобто щорічно святкувався день благополучного виходу з Карпат.
Окрім світлих богів, богів світла, добра, наші предки поклонялися, поза сумнівом, також і "чорним" - богам мороку і зла. Адже боязнь тьми - почуття природжене, що переживається всіма дітьми. А боязнь завжди породжувала думку вблагати те, що загрожувало. Проте поклоніння "чорним" богам розглядалося як неприпустиме тими, хто поклонявся богам світлим. Тому поклоніння "чорним" богам, форми його, залишилися майже невідомими. Бо чорнобожжя заборонялося і релігією наших предків. Це видно з уламку "Влесової книги", що свідчить: "...ані Мари, ні Морока не сміємо славити... а... до... оті бо те діви суте, наше нещаст (я)... наше дідо є, бе Св(а)р(о)зе", тобто "ані Мари, ані Морока не сміємо славити, ті ж суть діви (демони), наше нещастя... наш дідо (бог) є і був Сварог". І Мару, і Морок автор "Влесової книги" називає "дівами", тобто злими духами, і вважає їх "нашим нещастям", оскільки вони тільки тим і займаються, що приносять людям зло. Відгомони про дів ми знаходимо і в "Слові про полк Ігореве" ("Дів кличеть верху дерева"), де Дів передбачає невдачу походу руського князя. Дещо уціліло і в українському народному побуті. Бажаючи зла кому-небудь, говорять: "щоб на тобе Дів прийшов". Ми абсолютно не знаємо які були функції, приписувані Марі або Мороку, яка різниця була між ними, але в українському побуті, проте, уціліло поняття "Мара". Це - зла мана, обман диявола, привид. Всі галюцинації - від дій Мари.
"Перш за все маємо поклонитися Триглаву, а тому співаємо йому велику славу, хвалимо Сварога, діда божия... зачинателя всіх пологів; він вічне джерело, що тече в часі зі свого джерела, який ніколи, і взимку, не замерзає; ті, що п’ють ту живу воду, "живихомся"... поки не вступимо до його райських лугів".
Цим славослів'я Сварогу, богу неба і Всесвіту, закінчується. Далі починається славослів'я другій іпостасі трійці - Перуну:
"...і богу Перуну, громовержцю, богу битви і боротьби... який не перестає обертати коло життя в яві і який веде нас дорогою правди до брані і до великої тризни усім полеглим, що йдуть до життя вічного до полку Перунова".
Потім йде славослів'я Світовиду, третьої іпостасі трійці:
"...і богу Світовиду славу рцем, він же бог Прави і Яви, а тому співаємо пісні, бо він є світло, через яке ми бачимо світ та існує яв. ...Він нас уберігає від Наві, йому хвалу співаємо, танцюємо і волаємо до бога нашого, який землю, сонце і зірки тримає і світло міцно... відречемося від злих діянь наших і потечемо до добра"... Тут вже в славослів'я вклинюється елемент моралі - "одркохом сіна одо злия діється нашя і добру тецехомсте"...
"...бо це велика таємниця, Сварог - Перун є, і Свєнтовид. Ті двоє божеств породжені від Сварога і обидва, Білобог і Чорнобог, борються, Сварог же тримає, щоб Свєнтовиду не бути повергнутому"., очевидно, йдеться про боротьбу дня і ночі, добра і зла.
Разом з тим релігія стародавніх русів була і пантеїстична: вони не відділяли богів від сил природи. Вони поклонялися всім силам природи - великим, середнім і малим. Всяка сила була для них виявом бога. Бог був для них усюди: світло, тепло, блискавка, дощ, джерело, річка, вітер, дуб, все, що давало їм їжу, родючість землі і т. д. - все це, велике і мале, все, що рухало життям, було виявом бога, а одночасно і самим богом. Руси жили в природі, вважали себе її частиною і, так би мовити, розчинялися в ній. Це була сонячна, жива, реалістична релігія.“
misc
* * *
"In die Mitte der Welt habe ich Dich gestellt, damit Du frei nach allen Seiten Umsehen zu halten vermoegest und erspoehest, wo es Dir behabe. Nicht himmlisch, nicht irdisch, nicht sterblich und auch nicht unsterblich habe ich Dich geschaffen. Denn Du selbst nach Deinem Willen und Deiner Ehre dein eigener Werkmeister und Bildner sein und Dich aus dem Stoffe, der Dir zusagt, formen, so steht es Dir frei, auf die unterste Stufe der Tierwelt herabzusinken. Doch kannst Du dich auch erheben zu den hoechsten Sphaeren der Gottheit".
Pico della Mirandola
* * *
"У майбутнього є кілька ймен. Для слабкої людини ім’я майбутнього - неможливість. Для малодушної - невідомість. Для мислячої і доблесної - ідеал. Потреба нагальна, завдання величне, час надійшов. Вперед, до перемоги.”
Марі Гюго
* * *
Частина друга