Наступний запис - Частина Перша
Даґ
День в сонячних шатах
Видіння прекрасне
Врата притулку Альфового,
Світний поріг,
Обійстя окрилених
Ранньоопірених,
Два лика Мінни
На світанку стрімко спадають
У безогляднім леті
Без турбот і потаю
Хуґин та Мунін
Вони в сутінках стрімко
Безпечності повні
Нашіптують в темряві
Своїм різким „кар!”
І погідно стежачи
За Його бровою
Всепроникливі
Випромінюючі
Його очі, одне ясне
Як день і ніч
Обидва правдомовні
Як Він пристально гляне
З Його страшними птахами,
Що водять танок із зірками
Й зодягнені в ніч
Поведе бровою
Громовицю кине
Фірманентом висі
На путі
Убраний в чорне
У сціплену кільцями-драконами Мідгарту,
Суть одна правдивість;
Від зазрячих очей
Скритий навіки;
Свого Воїтеля зустріти,
На плечах Одина,
Прозвістити день,
Хитромудру насолоду
Одному, що горить бажанням знань.
Палаюча руна,
Обитель Одина
Сліпить як Суна,
А чорне як пустка
Виповнює все,
Й скриває,
Як тільки від воріт Гладшейму
Западе пітьма.
Прадавня норвежська віршована легенда про Хуґина та Муніна*, воронів Одина, єдиних Його крилатих супутників.
* Назви Хуґин та Мунін походять від слів „мислення” (hug) та „пам’ять”, „Вдумливий” або „Сміливий” та „Уважний” або „Налаштований”.
* * *
«В пути по русскому Крыму - тишина и полный порядок, далее, на станциях Мелитополь и Запорожье, вагон заполняется хрюкающей пукающей толпой, пахнущей различными продуктами, в основном украденными у того же самого самостийного государства...
Хохлы - это сообщество кочевников, у которых свинья является тотемным животным и которые участвовали в Великой Отечественной войне в основном на стороне фашистской Германии... Ещё древние знали о необратимых изменениях психики при употреблении кочевником сала. Этнический хохол поп Гапон после Рождественского поста обожрался сала и в таком состоянии организовал «кровавое воскресение»...
Форма характерных казацких усов напоминает клыки кабана... Фундаментальная черта характера хохла - индивидуализм, или махровый куркулизм... Только генетическим наличием «шила в определённом месте» объясняется тот факт, что после сооружения Транссибирской магистрали около 1,6 млн хохлов переехало на Дальний Восток (наличие «шила» объясняется остатком крючковатого поросячьего хвоста, который загнулся в результате мутации не в том направлении)...
Олег Михайлов «Хохлы. Был ли Чингачгук украинцем»*
Інститут етнографії Академії наук України
Одеса, видавництво «Миклухо-Маклай»
друкарня ім. Степана Бендери (Київ, вул. Івана Гонти)
інформація здобута паном Кіпіані
© www.kipiani.org
* * *
Сем’язе має 344 роки, близько 1,7 метра зросту, вона - струнка, молода, приємна жінка зі світлою шкірою, іскристими блакитними очима і легко-білявим волоссям. Її видовжені і ледь скеровані вперед мочки вуха є особливою відмінною рисою. Це єдина анатомічна відмінність між нею і нашими земними жінками. Завдяки її винятковим знанням, які значно перевищують пересічні знання населення її планети, вона отримала ранг напів-Йщрйщ, що відповідає рангу напівкоролеви мудрости або напівбогині, втім, їх так звали й раніше на Землі (про що можна прочитати, наприклад, у грецьких легендах). Пов’язавши себе різними завданнями з нашою планетою, задовго до встановлення контакту з Біллі Майєром 28 січня 1975 року, вона без перебільшення залишається найкращим прикладом пришельця, який досконало знає наше земне становище.
Впродовж періоду з лютого 1965 року по червень 1973 року вона перебувала у ДАЛ-всесвіті з людьми Аскету. Після її повернення з ДАЛ-всесвіту на Ерру, вона прибула сюди у липні 1973 року і продовжила здійсювати місію, розпочату раніше на прихованій станції. Перший контакт з Білом відбувався 28 січня 1975 року. Зі всіх земних мов вона освоїла лише німецьку і не вивчала інші. У листопаді 1984-го Сем’язе довелося остаточно залишити Землю з оздоровчою метою. Її робочий ареал обмежувався Європою. Вона не мала жодних повноважень бути залученою у будь-які завдання чи встановлювати з будь-ким контакт поза Європою (навіть у Америці чи Азії) та робочою групою Плеядців.
На жаль, 15 грудня 1977 року вона пережила небезпечний для життя випадок у Сем’язькому Центрі Срібної Зорі у Хінтершмідрюті і її терміново забрали з Ерри на рідну планету на лікування та реабілітацію. У травні 1978 року вона повернулася на Землю і після 26 березня 1981 року відновила контакти з Білом. З березня 1981-го по кінець січня 1984-го року її знову не було тут через обов’язок займатися іншими справами. 3 лютого 1984 року відбувся один з останніх контактів між Сем’язе та Білом. Як наслідок того нещасного випадку вона перенесла інсульт у листопаді 1984 року і її, наскільки це було можливо, швидко перевезли у ДАЛ-всесвіт, де її вилікували Аскети та її товариш Сонер. Її батько Птах пояснив, що повна регенерація мозку та усіх пси-енергій, здібностей і спогадів, втрачених після інсульту, може потривати і 70 років. Впродовж цього періоду Сем’язе проведе більшість часу у ДАЛ-всесвіті і слід відмітити, що нам буде неможливо спілкуватися з нею телепатично чи фізично (хіба що переміститися у ДАЛ-всесвіт). У приватному житті Сем’язе була заміжньою жінкою, але трагічно втратила чоловіка після семи років відсутності. Її партнер брав участь у експедиції в іншій галактиці. На той час, близько 200 років тому, вони ще не володіли гіперкосмічними технологіями переміщень. З двох дослідницьких кораблів тільки один повернувся додому через 11 років, тоді як інший з її чоловіком на борту втратив контроль і впав на зорю. У шлюбі вона не мала дітей.*
© Billy Eduard Albert Meier
* Існує одна тривожна деталь при вживанні жіночого прибульчого „Сем’язе”, яке звучить як Конфедерація небесних наїздників ель Сем’яза, про що згадується у другій храмовій Книзі Єноха і відповідає задуманій та організованій програмі захоплення, описаній у Бутті 6 (див.: Нефіліми). Книга Єноха описує як декотрі з цих істот на чолі з Сем’яза вирішили пов’язати себе з адамічним людством, передавши йому магію, письмо та технології. Нефіліми згадані у Бутті як „славні люди”, котрі схрестили „Елохімових синів” з „людськими дівами” (через що Яхве затопив Землю, щоб зупинити вплив Нефілімів, а декотрі ортодоксальні жиди і згодом євангелісти християнської церкви вказали не те, що це дозволило Месії прийти на цей світ, створюючи стратегічні та історичні передумови без оглядки на цей, на перший погляд, безцільний акт пожертви). До того ж, Спостерігачі виникають з інших письмових згадок, які вважаються апокрифічними, а іноді навіть розцінюються як первісні люди, „милосердні сини”. Прихильники Майєра наполягають, що вимова (імені) є іншою і навіть таке звучання цього імені не означає їхньої ідентичности, бо, як Роберт і Роберта, вони є чітко означуваними. По-друге, Сем’язе - жінка, а Сем’яза є іншою істотою, фактично Єнохом, чоловіком, який не є людиною у звичному розумінні, бо саме він ймовірно породив тевтонів (про що згадується у Плеярському Омі, Канон 31).
Сам Майєр говорить про двох чоловіків на ім’я Сем’яза, які вплинули на життя Землі майже так, як це описано у Книзі Єноха, а сам текст з релігійних міркувань було спотворено. Перший Сем’яза, який жив близько 389 тисяч років тому, схрестився з існуючим земним людством і дав нащадків. Другий Сем’яза, що, скажімо так, був тією ж душею у іншому тілі, жив приблизно 11 тисяч років тому і як людина, яка врятувалася по катаклізмі Атлантиди, дав початок земному людству, яке зродилося зі схрещення атлантів та диких племен Північної Африки, Месопотамії та північної Індії. Це стало, як заявлено у Нотатках Контактера (див.: Контакт 9-ий), началом похоження трьох народів: вірмен, давніх жидів та арійців.
Згідно Біла Майєра ім’я Сем’язе або Сем’яза означає „Семі-ЄХВХ” з відсиланням до Єгови - найвищого рангу і титулу у Ліріанських цивілізаційних спільнотах. У обох історичних випадках Сем’яза був на голову нижче аніж Єгова, залишаючись „Семі-Єговою”, тому ім’я означатиме титул.
© Вікіпедія
* * *
- Ця теорія зродилася завдяки моїй зустрічі з президентом Ісландії, - починає Тур свою оповідку.
- Він запросив мене та инших учених ознайомитися зі стародавнім документом, датованим 1240 роком.
У тексті, написаному відомим скандинавським істориком XIII століття Снорре Стурлуссоном, розповідається про події, які відбувалися понад дві тисячі років тому. Сам Снорре, мабуть, користувався втраченими нині джерелами. Якщо вірити йому, за два покоління до Різдва Христового на Кавказі жив король Огден і правив людьми, які звалися асами.
Аси воювали з плем'ям ванів. Іноді Огден перемагав, іноді терпів поразку. Але, врешті-решт, аси і вани уклали мир. Тоді ж в ці землі прийшли римські легіони. Огден не міг протистояти римській армії і пішов через землі русів на північ.
Хейердал підводиться з крісла, водить рукою по мапі, і я розумію, що тепер його не зупинити.
Інтерв'ю все більше стає схоже на монолог.
- Потім він повернув на захід і прийшов на острів Ф’юн (сучасна Данія), а потім переправився на північ, до Скандинавії, де пізніше і помер. Від нього пішла династія - тридцять одне покоління королів, які до кінця першого тисячоліття об'єднали скандінавів...
«Огден, Огден...» - гарячково згадую я. «Адже це ж Один - верховний бог скандинавського язичницького пантеону!..»
- Вчені до сьогодні не мають єдиної думки про походження скандинавських народів, - продовжує Тур, - Є декілька теорій, але у всіх відсутні вагомі докази. А текст ісландського літописця, разом з моїми археологічними дослідженнями, повною мірою можуть дати таку відповідь.
Огден-Один був настільки популярний в народі, що вважався прибульцем з небесної країни. Коли він помер, йому почали поклонятися як богові.
Всі вчені, і я зокрема, вважали його легендарним, міфологічним героєм, але літопис Снорре багато в чому підтверджує зворотнє: Один був великим, але смертним вікінгом, реальною особою з плоті і крові.
Рука Тура то зависає над Азовським морем, то переноситься на Волгу, а звідти у Закавказзя:
- В рукописі Снорре є дуже точний опис Кавказько-азовського регіону. Вказано багато географічних подробиць, співпадають природа, ландшафти.
Один правив плем'ям асів; є місто Азов і ціле Азовське море, - паралелі напрошуються самі собою. Чи не стародавнє місто Азак, столиця асів, було попередником сучасного Азова у гирлі Дону? Тим більше, в рукописі мовиться, що аси жили на берегах річки Тани. Але в античних джерелах Дон називають не інакше як Танаїс!..
- Після того, як я побачив документ Снорре, - говорить Хейердал, - у мене й визріло рішення відправитися на Дон і почати тут розкопки. Тим паче, що Азов у стародавні часи стояв на перехресті стратегічних торгових шляхів: зі сходу до Європи, з північних земель до Візантії.
Тут намішано дуже багато варварських культур, були колонії еллінів, стояли римські легіони. Завдання нашого дослідження - знайти факти, згідно яких згодом можна буде реконструювати реальні події історії Кавказько-азовського регіону.
Якщо археологи знайдуть сліди великої міграції незадовго до Різдва Христового, це буде вагомим підтвердженням слів Снорре. Якщо не знайдуть, не біда. Негативний результат теж цінний.
Тур благодушно посміхається. Його велика рука ковзає по мапі і до Скандинавії, потім до Гренландії і далі - до Північної Америки... І туди запливали хоробрі шанувальники Одина!
Хейердал вважає, що нащадки асів, які залишилися на місці, до цих пір живуть на Кавказі - в Азербайджані та Грузії. Там теж ведуться археологічні дослідження, і Тур отримує звідти інформацію. Сам він не раз їздив у Закавказзя:
- Народ асів жив на всьому Кавказі, тоді як на північ пішла тільки частина племен на чолі з Одіном. Інші залишилися. У Азербайджані і сьогодні є невелике селище, жителі якого називають себе «людьми Одина».
Вони кажуть, що завжди жили на цих землях, першими прийняли християнство, а коли всі навколо почали приймати іслам, вони як і раніше залишалися християнами. В той же час, у людей похилого віку живе віра, що у їхнього народу є рідня у Грузії та Приазов'ї.
Пізніше їхні слова майже повністю підтвердилися - на півночі від Тбілісі теж живе народ, що вважає себе нащадками Одина. А до Азербайджану я їздив кілька разів, вивчав там петрогліфи.
Найдивовижніше, що у Закавказзі є петрогліфи із зображенням кораблів вікінгів, - таких, як і на каменях у Норвегії. А ще в Азербайджані живе народ ассірійців; можливо, вони і є нащадки народу асів.
- Мені не обов'язково доводити, що я маю рацію в тому, що Снорре описав реальні події! Просто хочеться дізнатися правду про те, яким був світ тисячі років тому, звідки і куди рухалися народи.
© http://www.vokrugsveta.com/
* * *
З: Привіт.
В: Привіт.
З: І хто з нами сьогодні увечір?
В: Утурра.
З: А звідки ви передаєте?
В: Кассіопея.
З: Добре, я маю багато питань, але чи є що-небудь, що ви хотіли б переказати перед тим, як я почну?
В: Краще розпитуй.
З: Гаразд. Я хочу вияснити дещо до того, як візьмуся за більш складні теми. Залишок з минулого тижня: ми говорили про статую Діви Канделярії і спосіб її з’яви. Але я б хотіла знати у якому році вона прибула на Канарські острови?
В: Жоден рік тоді не застосовувався.
З: Добре, я знаю, що ґуанчі не користувалися, але стосовно іспанців, які прибули пізніше і дізналися про це - коли це було?
В: Ймовірно, 1198 рік підійшов би.
З: Тепер, я помітила, що кельтська назва міста св.Альбана є Веруламіум, де Генрі Персі, син Хотспура, загинув у битві. Я також помітила, що сер Френсіс Бекон був Лордом Веруламом, і передбачається, що він був не тільки розенкрейцером, але й автором шекспірівських п’єс, зрештою, як і деякі розенкрейцери...
В: Для розгадки поцікавтесь баштами Альтона.
З: Добре, я зроблю це. Спасибі. Добре. Тепер, є річ, яка зветься проектом GONG на Тенеріфе. Я відчуваю, що це маскування чогось.
В: Близько.
З: Чим насправді оперує проект GONG?
В: Магнітні частоти. Вимірювання для ймовірного використання у майбутньому.
З: Майбутнє використання з якою метою?
В: Знайди. О, ти така "діамантова".
З: Слово діамантова є кодом для розкриття таємниці?
В: Побачиш.
З: Кумедні ви хлопці! Наступне: чи є якийсь зв’язок між обмеженнями у дієті жидів з їхніми настановами про жертвоприношення тварин згідно книги Левітів і сучасним каліченням худоби та ймовірним використання людства як їжі?
В: Непоєднані перемінні.
З: Добре, підтримайте: чи є будь-який взаємозв'язок між спонуканням до жертвоприношення тварин і каліченням худоби ?
В: Тільки в загальному сенсі впливу ферменту на лейкоцити.
З: Чи це означає, що настанови для підготовки жертовних тварин розроблялися, щоб готувати їх як „їжу” пришельцям?
В: Швидше для передачі енергії.
З: Ви маєте на увазі: а) передачу тваринної енергії при жертвоприношенні чи б) передачу енергії людини, яка здійснювала жертвоприношення, у тварину, а потім від тварини до пришельців (термін „пришельці” вживаю у найширшому розумінні)?
В: Чому не обидва?
З: Наступна річ - обмеження у дієті. У багатьох культурах споживають кролів та свиней, особливо ті арійського походження. Кріль був священною твариною Афіни, а у кельтів ПОВНЕЗНО свинини. І все ж, згадане є під забороною у жидівській кухні. Чи існує будь-який зв’язок між наведеним і арійською генетичною схильністю до завоювання і переваги?
В: Трихінозу не існувало для арійського типу... Але перемішання генетичних чинників усунуло це.
З: Отже, жиди були чутливі до трихінозу, а арії - ні?
В: Справжні.
З: Отож, жидам важливо було не споживати свинину, але не аріям, і змішування викликало сприйнятливість. І взагалі, сильна арійська генетика є ознакою потреби у споживанні м’яса?
В: У певному розумінні, але пескадорські особливості відображають це напівадекватно.
З: Пескадорські. Напівадекватно. Що потрібно додати, щоб склад був не стільки напівадекватним, а повністю адекватним?
В: Залізо/протеїнові рівні.
далі...
Грусть моя