Цікавий спогад. Мене питання смерті дуже турбувало десь років в дев'ять-десять: як так, що мене не буде? Не міг дати самому собі відповідь на це питання. А потім як водою змило, смерть перестала лякати, навіть бути загадковою. Торік часто доводилося бувати на похоронах, в церкви читав Псалтиря над мерцем, але жодного здивування чи остраху. Скоріше якась легкість. За моїми спогадами, ховали пишно й з оркестром і пізніше 60-х. Мабуть, у різних місцях воно було по-різному. У мене однокласник загинув, теж ховали з музикою.
Цікаво, що українською могила - це пагорб, височина. А місце поховання, заглиблення - яма.
Comments 16
За моїми спогадами, ховали пишно й з оркестром і пізніше 60-х. Мабуть, у різних місцях воно було по-різному. У мене однокласник загинув, теж ховали з музикою.
Цікаво, що українською могила - це пагорб, височина. А місце поховання, заглиблення - яма.
Reply
Reply
Reply
А прекрасных полонезов не знают люди.
Reply
Reply
устраивались мини-процессии от подъезда до автобуса; и с оркестрами
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment