Мальовниче містечко Сутиски
Сутиски - мало кому відоме селище у Вінницькій області, яке однак може похвалитися чудовою архітектурою графських палаців, мальовничими залишками середньовічних замків, а також запаморочливими краєвидами! Це якраз той випадок, коли варто один раз побачити красоти Сутисок, аніж читати скупі рядки в путівниках.
А в кого немає змоги самому навідати це дивне містечко (якось навіть язик не повертається назвати його сухою абревіатурою смт), прошу до віртуальної подорожі осіннім різнобарв'ям Сутисок.
1.
Ну а поки я ще сам пробираюся від Тиврова до Сутисок уздовж правого берегу Бугу. І хоча річкові пейзажі насправді прекрасні, але йти доводиться крізь густі зарослі чагарників, реп'яхів та кропиви, збираючи головою павутиння.
Чесно кажучи, мене те нескінченне (як мені тоді здалося) продирання лісовими хащами знервувало й розсердило. В якийсь момент я навіть запанікував, що промахнувся у цих заростях і повз Сутиски, і повз сусідні Шершні, і зараз взагалі вискочу десь коло Гнівані. Аж раптом...
2.
... на протилежному березі постає чарівна картина: над водою виростають могутні скелі, на яких видніються залишки середньовічного замку!
3.
Так-так - справжнісінькі руїни стародавньої фортеці! Принаймні, такими вони виглядають. Історики стверджують, що це всього лише більш пізня стилізація оглядового майданчика під замкові руїни (ХІХ сторіччя).
4.
Ну та, чесно кажучи, мені не так вже й важливо, коли та краса була насправді зведена. Головне - що вигляд вони і зараз мають чудовий та романтичний!
5.
Трішки далі над водою височіє неоготична красуня-вежа - візитна картка Сутисок, яка є у всіх путівниках, що наважились взагалі написати про це селище.
6.
Ну та поки що самі Сутиски залишаються на протилежному березі Бугу. Тож іду до мосту, насолоджуючись лівобережною природною красою.
7.
А милуватися справді є чим! Круті скелі, золотаве листя та спокійна річкова течія створюють неповторні пейзажі!
8.
Я ще навіть і не підозрюю, що мене чекає у самих Сутисках, але завдяки одним таким краєвидам моя подорож вже не була марною!
9.
Переходжу мостом на протилежний "сутищанський" берег, який зустрічає мене старовинною бруківкою.
10.
Моя поява викликала в Сутисках справжній фурор. Бо ж селище зовсім до туристів не звикло, а тут ще й вивалює десь з лісу якесь незрозуміле мудило, усе в павутинні та реп'яхах, зате в моднячих навушниках і з фотоапаратом на шиї... Подивитись на таке явище навіть собаки на паркан вискакували:)
11.
Пробираюся сільськими вуличками в напрямку садиби Гейдена (це саме там оглядовий балкончик-замок і вежа над Бугом).
Дорогою натикаюся на таку старовинну господарську споруду невідомого призначення в рівчачку-струмочку.
12.
Нарешті дістаюсь графської садиби, яку за радянських часів пристосували під інтернат, що діє і досі.
В одному із колишніх графських флігелів зараз якийсь адмін-корпус інтернату-ліцею.
13.
А от конюшні стоять пусткою та проростають деревами крізь зруйнований дах.
14.
Підбираюся з боку річки до флігеля з вежею (це його я фотографував із протилежного берегу Бугу)
15.
Зі стороні інтернатівського двору вежу разом з усім флігелем жахливо "відремонтували". Шуба, шифер, пластикові вікна - усе в кращих традиціях пост-радянського бачення євроремонту...
16.
Краще знову зайду із тильного боку, куди ще не дістались руки ремонтників.
17.
Паркові алейки скидають із себе неякісний асфальт, крізь який проступають мощені цеглою графські доріжки.
18.
Оскільки сам палац Гейденів не зберігся (на його місці звичайний радянський інтернатський навчальний корпус, на який мені зовсім нецікаво дивитися) - іду до замку-балкончику, милуватися краєвидами.
Спускаюсь кам'яною стежкою до Бугу, повз муровану стіну "замку", повиту диким виноградом.
19.
Знизу стіна оглядового балкончика виглядає справжнім фортечним муром.
20.
А в поєднанні із могутніми гранітними брилами справляє враження неприступної середньовічної твердині.
21.
Люди на оглядовому майданчику виглядають зовсім крихітними.
22.
Із самого ж балкончика відкриваються такі краєвиди.
23.
Граф Гейден добряче тямив в обранні гарного місця для свого маєтку.
24.
Заради таких розкішних скель не гріх знову спуститись до річки.
25.
Дикий виноград одним із перших відчув наближення осені.
26.
На каменях написано "гей, я тебя ♥ Вик". Початкове "Сер" ховається за виступом:)
27.
Врешті покидаю садибу Гейденів, та виходжу через в'їзну браму. Власне, через неї потрібно було заходити, але в мене все не як у людей:)
28.
Разом із прибрамною вежею вціліла ще і сторожка.
29.
Тінистою алеєю покидаю маєток Гейденів, та прямую до автобусної зупинки.
30.
Дорогою ще знімаю доволі симпатичну сучасну церкву.
Тим часом вже зовсім вечоріє, нормально нічого сфотографувати вже не вдасться, тож їду додому...
Але полишати Сутиски, не оглянувши всього містечка не хочеться (бо сподобалось воно мені, ага), тож за тиждень знову вертаюсь сюди.
31.
Поруч із цвинтарем розташована доволі цікава церква чи то католиків, чи то протестантів.
32.
А цей меморіальний камінь на галявині коло центру змушує замислитись "А в якому ж році відбулась перемога у Великій Вітчизняній?" :)
33.
А ось те - заради чого я більшою мірою вертався до Сутисок. Величезна (в кадр цілком не влазить) будівля заводу автомобільних електро-агрегатів (АЕА). Із цегляного декору зрозуміло, що споруду звели іще в дореволюційні часи. Цікаво, який саме тут був завод сто років назад?
(В "Приходах та церквах Подільської Єпархії" Єфима Сіцинського знаходимо, що в дореволюційний час це був паровий млин графа Гейдена)
34.
Через греблю на іншому боці Бугу розташована ГЕС. Частина споруд також дореволюційні, тож електростанція може похвалитись довгою біографією.
(За часів імперії тут діяв винокурний завод)
35.
Переходжу мостом на правий берег Бугу, та знімаю завод АЕА.
36.
На цьому боці річки розташувалось з десяток житлових будинків, деякі із яких можуть навіть похвалитись окремим входом на другий поверх.
37.
Тим часом, я йду в напрямку течії Бугу до села Шершні, шо розташувались на високому пагорбі, з якого відкриваються гарні панорами на Сутиски.
38.
"Постріл" на греблю та завод АЕА.
39.
Краєвиди навколо просто чудові.
40.
Так на 12-кратному зумі виглядає центральна частина Сутисок.
41.
Із Шернівського пагорба видно навіть інтернат-садибу Гейдена!
42.
Про село Шершні я напишу потім окремо, а поки що спускаюся до мосту, яким я вперше потрапив до Сутисок. Ну та мене не так міст цікавить, як краєвиди навколо.
43.
Скелі постають просто із самої річки.
44.
А це я вже видерся на гранітні кручі та знімаю краєвиди згори.
45.
Потім беру курс уздовж берега на Ворошилівку, а дорогою фотографую крізь лісову прогалину ГЕС разом із заводом АЕА.
46.
Дорогою відкривається повно запаморочливих краєвидів, один гарніший за іншого. Ну та про них, а також про Шершні та Ворошилівку буде наступного разу...
А в кого немає змоги самому навідати це дивне містечко (якось навіть язик не повертається назвати його сухою абревіатурою смт), прошу до віртуальної подорожі осіннім різнобарв'ям Сутисок.
1.
Ну а поки я ще сам пробираюся від Тиврова до Сутисок уздовж правого берегу Бугу. І хоча річкові пейзажі насправді прекрасні, але йти доводиться крізь густі зарослі чагарників, реп'яхів та кропиви, збираючи головою павутиння.
Чесно кажучи, мене те нескінченне (як мені тоді здалося) продирання лісовими хащами знервувало й розсердило. В якийсь момент я навіть запанікував, що промахнувся у цих заростях і повз Сутиски, і повз сусідні Шершні, і зараз взагалі вискочу десь коло Гнівані. Аж раптом...
2.
... на протилежному березі постає чарівна картина: над водою виростають могутні скелі, на яких видніються залишки середньовічного замку!
3.
Так-так - справжнісінькі руїни стародавньої фортеці! Принаймні, такими вони виглядають. Історики стверджують, що це всього лише більш пізня стилізація оглядового майданчика під замкові руїни (ХІХ сторіччя).
4.
Ну та, чесно кажучи, мені не так вже й важливо, коли та краса була насправді зведена. Головне - що вигляд вони і зараз мають чудовий та романтичний!
5.
Трішки далі над водою височіє неоготична красуня-вежа - візитна картка Сутисок, яка є у всіх путівниках, що наважились взагалі написати про це селище.
6.
Ну та поки що самі Сутиски залишаються на протилежному березі Бугу. Тож іду до мосту, насолоджуючись лівобережною природною красою.
7.
А милуватися справді є чим! Круті скелі, золотаве листя та спокійна річкова течія створюють неповторні пейзажі!
8.
Я ще навіть і не підозрюю, що мене чекає у самих Сутисках, але завдяки одним таким краєвидам моя подорож вже не була марною!
9.
Переходжу мостом на протилежний "сутищанський" берег, який зустрічає мене старовинною бруківкою.
10.
Моя поява викликала в Сутисках справжній фурор. Бо ж селище зовсім до туристів не звикло, а тут ще й вивалює десь з лісу якесь незрозуміле мудило, усе в павутинні та реп'яхах, зате в моднячих навушниках і з фотоапаратом на шиї... Подивитись на таке явище навіть собаки на паркан вискакували:)
11.
Пробираюся сільськими вуличками в напрямку садиби Гейдена (це саме там оглядовий балкончик-замок і вежа над Бугом).
Дорогою натикаюся на таку старовинну господарську споруду невідомого призначення в рівчачку-струмочку.
12.
Нарешті дістаюсь графської садиби, яку за радянських часів пристосували під інтернат, що діє і досі.
В одному із колишніх графських флігелів зараз якийсь адмін-корпус інтернату-ліцею.
13.
А от конюшні стоять пусткою та проростають деревами крізь зруйнований дах.
14.
Підбираюся з боку річки до флігеля з вежею (це його я фотографував із протилежного берегу Бугу)
15.
Зі стороні інтернатівського двору вежу разом з усім флігелем жахливо "відремонтували". Шуба, шифер, пластикові вікна - усе в кращих традиціях пост-радянського бачення євроремонту...
16.
Краще знову зайду із тильного боку, куди ще не дістались руки ремонтників.
17.
Паркові алейки скидають із себе неякісний асфальт, крізь який проступають мощені цеглою графські доріжки.
18.
Оскільки сам палац Гейденів не зберігся (на його місці звичайний радянський інтернатський навчальний корпус, на який мені зовсім нецікаво дивитися) - іду до замку-балкончику, милуватися краєвидами.
Спускаюсь кам'яною стежкою до Бугу, повз муровану стіну "замку", повиту диким виноградом.
19.
Знизу стіна оглядового балкончика виглядає справжнім фортечним муром.
20.
А в поєднанні із могутніми гранітними брилами справляє враження неприступної середньовічної твердині.
21.
Люди на оглядовому майданчику виглядають зовсім крихітними.
22.
Із самого ж балкончика відкриваються такі краєвиди.
23.
Граф Гейден добряче тямив в обранні гарного місця для свого маєтку.
24.
Заради таких розкішних скель не гріх знову спуститись до річки.
25.
Дикий виноград одним із перших відчув наближення осені.
26.
На каменях написано "гей, я тебя ♥ Вик". Початкове "Сер" ховається за виступом:)
27.
Врешті покидаю садибу Гейденів, та виходжу через в'їзну браму. Власне, через неї потрібно було заходити, але в мене все не як у людей:)
28.
Разом із прибрамною вежею вціліла ще і сторожка.
29.
Тінистою алеєю покидаю маєток Гейденів, та прямую до автобусної зупинки.
30.
Дорогою ще знімаю доволі симпатичну сучасну церкву.
Тим часом вже зовсім вечоріє, нормально нічого сфотографувати вже не вдасться, тож їду додому...
Але полишати Сутиски, не оглянувши всього містечка не хочеться (бо сподобалось воно мені, ага), тож за тиждень знову вертаюсь сюди.
31.
Поруч із цвинтарем розташована доволі цікава церква чи то католиків, чи то протестантів.
32.
А цей меморіальний камінь на галявині коло центру змушує замислитись "А в якому ж році відбулась перемога у Великій Вітчизняній?" :)
33.
А ось те - заради чого я більшою мірою вертався до Сутисок. Величезна (в кадр цілком не влазить) будівля заводу автомобільних електро-агрегатів (АЕА). Із цегляного декору зрозуміло, що споруду звели іще в дореволюційні часи. Цікаво, який саме тут був завод сто років назад?
(В "Приходах та церквах Подільської Єпархії" Єфима Сіцинського знаходимо, що в дореволюційний час це був паровий млин графа Гейдена)
34.
Через греблю на іншому боці Бугу розташована ГЕС. Частина споруд також дореволюційні, тож електростанція може похвалитись довгою біографією.
(За часів імперії тут діяв винокурний завод)
35.
Переходжу мостом на правий берег Бугу, та знімаю завод АЕА.
36.
На цьому боці річки розташувалось з десяток житлових будинків, деякі із яких можуть навіть похвалитись окремим входом на другий поверх.
37.
Тим часом, я йду в напрямку течії Бугу до села Шершні, шо розташувались на високому пагорбі, з якого відкриваються гарні панорами на Сутиски.
38.
"Постріл" на греблю та завод АЕА.
39.
Краєвиди навколо просто чудові.
40.
Так на 12-кратному зумі виглядає центральна частина Сутисок.
41.
Із Шернівського пагорба видно навіть інтернат-садибу Гейдена!
42.
Про село Шершні я напишу потім окремо, а поки що спускаюся до мосту, яким я вперше потрапив до Сутисок. Ну та мене не так міст цікавить, як краєвиди навколо.
43.
Скелі постають просто із самої річки.
44.
А це я вже видерся на гранітні кручі та знімаю краєвиди згори.
45.
Потім беру курс уздовж берега на Ворошилівку, а дорогою фотографую крізь лісову прогалину ГЕС разом із заводом АЕА.
46.
Дорогою відкривається повно запаморочливих краєвидів, один гарніший за іншого. Ну та про них, а також про Шершні та Ворошилівку буде наступного разу...