Браїлів (Вінницька область)
- Де ти є? В Браїлові? А що там є цікавого?*
- О, там багато чого є: Садиба баронеси фон Мекк з музеєм Чайковського, тринітарський костьол та монастир святої Трійці, два млини, старовинний цукровий завод, а ще пиво по 4.50 і варені раки по гривні...
А ще в Браїлові дефіцит гарних доріг, але я приїхав сюди на автобусі, тож мене це зовсім не турбувало, та ніщо не відволікало від милування цим чудовим містечком (тим більше дивитись там є на що).
1.
Отож, застрибую до рейсового автобуса та їду до Браїлова, роздивляючись краєвиди за вікном. До центру містечка (яке нині офіційно іменується дурнуватою абревіатурою "смт") я так і не доїхав. Вистрибнув на першій же зупинці, коло якої було щось цікаве.
2.
Навпроти зупинки розташований чепурний магазин без вивісок у старовинному будинку...
3.
..а коло самої зупинки - руїни старовинного млина. Коло нього і досі гуркоче вода, яка вже дано нічого не крутить й не меле.
4.
Від самого млина лишилась лише цегляна коробка. Дивно, що її досі не розібрали на будівельні матеріали.
5.
Трішки далі розташований ще один млин. Він також не працює, але хоча б в кращому стані за попередній.
6.
Йду далі до мосту через річку Рів. По гранітному річковому дну гуляють босоніж мама з дитиною, та катається хлопець на велосипеді! :)
Вдалині видніється Браїлівський цукровий завод. Красива гранітна споруда, мурована понад сто років тому, але я так і не зміг до неї підібратись на потрібну для фотознімку відстань.
*(головний корпус заводу розташований на острові, а обидві мої невдалі спроби до нього дістатися були здійснені із обох берегів, але не з самого острова)
7.
Стара в'їзна брама на цукровий завод перестала виконувати своє призначення - пропускати людей і техніку (бо ж замурована наглухо). Зате інформує про час будівництва заводу (1871 рік) та будівництва самої себе (1911 рік).
8.
Далі повертаюсь назад до зупинки де я вийшов з автобусу, і прямую до центру Браїлова. Дорогою знімаю церкву далеко за городами, до якої я так і не дістався (зате наступного разу хоч знатиму, на що іще слід глянути)
9.
Іще одна церква. Явно, що в радянські часи вона була пристосована під якийсь склад чи ще якесь господарське приміщення. Тепер же храм нашвидкуруч відбудували, тицьнувши задля годиться маленьку баню, яка сюди зовсім не пасує. Щось мені підказує, що за наявності коштів, замість того, аби доручити архітекторам розробити новий купол, який би гармоніював із всією церквою, священики просто-напросто вкриють золотом існуюче непорозуміння...
10.
Це я вже дістався до центру Браїлова. Магазин у старовинному будиночку...
11.
... та сучасний маркет.
12.
За прохідною соко-морсового заводу височіє костел тринітаріїв - одна з головних пам'яток Браїлова. За радянщини костел було переобладнано на один із заводських цехів.
13.
Сам костьол було споруджено 1878 року. Історики один за одним повторюють, що костел зведено на місці середньовічного замку, але, якщо чесно, в це якось зовсім не віриться. Аж надто вже легкодоступне місце.
14.
Заходжу до костьолу.
15.
Двері, незрозуміло чому, прикрашені шестикутними зірками.
16.
Так храм виглядає зсередини.
17.
З такого ракурсу костел більш схожий на ратушу.
18.
Навколо костьолу ще залишився старовинний мур.
19.
За парканом, на території згадуваного вже соко-морсового заводу, видніється якась старовинна господарська споруда. Отже завод виник не на порожньому місці, тут і до революції було якесь виробництво.
20.
У цій будівлі нині діють бібліотека та центр дитячої творчості.
21.
Стара браїлівська школа.
22.
Так виглядає в'їзна брама до садиби баронеси фон Мекк.
Нині в колишньому палаці баронеси розташувалось професійне училище.
23.
Не знаю, для кого посеред старого панського парку збудували цю "сталінку", для місцевої партійної еліти чи викладачів училища, але місце напрочуд затишне і гарне.
24.
Серед парку, окрім величних старих дерев є мальовничий ставок із гранітним місточком.
25.
Господарські будівлі колишнього панського маєтку.
26.
А ось вже і сам палац баронеси фон Мекк.
Під зеленим дашком - двері до музею Чайковського. Із моїм щастям, вівторок у тамтешніх працівників музею - вихідний, тож всередину я так і не потрапив.
27.
В одному із вікон кутової вежі палацу бракувало скла, тож я сфотографував підвальні приміщення палацу. Вони виглядають потужно, але зовсім занедбано.
28.
Судячи із віконних решіток, на яких зображені арфи, то музей Чайковського розташований саме у цій башточці. Страхітливий підвал якраз під музеєм.
29.
Поряд знаходиться пам'ятник загиблим воїнам-афганцям.
30.
Парадний вхід до палацу фон Мекк. Коло дверей меморіальна дошка Чайковському, котрий кілька разів гостював тут на запрошення баронеси впродовж 1878-1880 років. До речі, окрім Петра Ілліча цей палац навідував іще один видатний композитор - Клод Дебюссі. 1881-й рік він провів тут в якості домашнього піаніста родини фон Мекк.
31.
"Парковий" вихід з палацу.
32.
Територією тінистого парку надзвичайно приємно неспішно прогулюватись. Але я, на превеликий жаль, тут в якості навіженого туриста, якому необхідно якомога більше побачити за пару годин, тож затримуюсь лише для фотографування...
33.
Залишаю садибу фон Мекк та прямую до Троїцького монастиря, що величіє над річкою.
34.
Троїцький монастир був зведений 1767 року, як католицький кляштор тринітаріїв. Через сто років, монастир було передано православній громаді, тож католики змушені були будувати неподалік новий костьол (ага, той самий, "соко-морсовий")
35.
Переходжу знов на лівий берег Рову та прямую до монастиря.
36.
Вхідна брама.
37.
Шатрові куполи якось зовсім не пасують до барокових форм самого храму. Сюди б нормальні барокові бані поставити (за прикладом Преображенського собору у Вінниці)...
38.
Коло монастиря за парканом швейної фабрики виглядає цікава споруда із силікатної цегли.
39.
Обходжу територію фабрики навкруги. Ага! Так це ж колишня синагога, якщо вірити зірці Давида над входом!
40.
Поруч на прифабричній території ще одна цікава будівля - ймовірно що талмуд-тора (школа для юдейських хлопчиків із бідних сімей).
Далі особливо роздивлятися Браїлів вже не було часу - треба було встигнути на останній автобус для перегляду матчу Фейенорд-Динамо, тому прямую на зупинку. Але повторити свій візит до Браїлова таки варто. Хоча б заради пива по 4.50 і раків по гривні:)
P.S: Читайте також історико-літературний звіт про Браїлів - " По Браилову вместе с Чайковским"
- О, там багато чого є: Садиба баронеси фон Мекк з музеєм Чайковського, тринітарський костьол та монастир святої Трійці, два млини, старовинний цукровий завод, а ще пиво по 4.50 і варені раки по гривні...
А ще в Браїлові дефіцит гарних доріг, але я приїхав сюди на автобусі, тож мене це зовсім не турбувало, та ніщо не відволікало від милування цим чудовим містечком (тим більше дивитись там є на що).
1.
Отож, застрибую до рейсового автобуса та їду до Браїлова, роздивляючись краєвиди за вікном. До центру містечка (яке нині офіційно іменується дурнуватою абревіатурою "смт") я так і не доїхав. Вистрибнув на першій же зупинці, коло якої було щось цікаве.
2.
Навпроти зупинки розташований чепурний магазин без вивісок у старовинному будинку...
3.
..а коло самої зупинки - руїни старовинного млина. Коло нього і досі гуркоче вода, яка вже дано нічого не крутить й не меле.
4.
Від самого млина лишилась лише цегляна коробка. Дивно, що її досі не розібрали на будівельні матеріали.
5.
Трішки далі розташований ще один млин. Він також не працює, але хоча б в кращому стані за попередній.
6.
Йду далі до мосту через річку Рів. По гранітному річковому дну гуляють босоніж мама з дитиною, та катається хлопець на велосипеді! :)
Вдалині видніється Браїлівський цукровий завод. Красива гранітна споруда, мурована понад сто років тому, але я так і не зміг до неї підібратись на потрібну для фотознімку відстань.
*(головний корпус заводу розташований на острові, а обидві мої невдалі спроби до нього дістатися були здійснені із обох берегів, але не з самого острова)
7.
Стара в'їзна брама на цукровий завод перестала виконувати своє призначення - пропускати людей і техніку (бо ж замурована наглухо). Зате інформує про час будівництва заводу (1871 рік) та будівництва самої себе (1911 рік).
8.
Далі повертаюсь назад до зупинки де я вийшов з автобусу, і прямую до центру Браїлова. Дорогою знімаю церкву далеко за городами, до якої я так і не дістався (зате наступного разу хоч знатиму, на що іще слід глянути)
9.
Іще одна церква. Явно, що в радянські часи вона була пристосована під якийсь склад чи ще якесь господарське приміщення. Тепер же храм нашвидкуруч відбудували, тицьнувши задля годиться маленьку баню, яка сюди зовсім не пасує. Щось мені підказує, що за наявності коштів, замість того, аби доручити архітекторам розробити новий купол, який би гармоніював із всією церквою, священики просто-напросто вкриють золотом існуюче непорозуміння...
10.
Це я вже дістався до центру Браїлова. Магазин у старовинному будиночку...
11.
... та сучасний маркет.
12.
За прохідною соко-морсового заводу височіє костел тринітаріїв - одна з головних пам'яток Браїлова. За радянщини костел було переобладнано на один із заводських цехів.
13.
Сам костьол було споруджено 1878 року. Історики один за одним повторюють, що костел зведено на місці середньовічного замку, але, якщо чесно, в це якось зовсім не віриться. Аж надто вже легкодоступне місце.
14.
Заходжу до костьолу.
15.
Двері, незрозуміло чому, прикрашені шестикутними зірками.
16.
Так храм виглядає зсередини.
17.
З такого ракурсу костел більш схожий на ратушу.
18.
Навколо костьолу ще залишився старовинний мур.
19.
За парканом, на території згадуваного вже соко-морсового заводу, видніється якась старовинна господарська споруда. Отже завод виник не на порожньому місці, тут і до революції було якесь виробництво.
20.
У цій будівлі нині діють бібліотека та центр дитячої творчості.
21.
Стара браїлівська школа.
22.
Так виглядає в'їзна брама до садиби баронеси фон Мекк.
Нині в колишньому палаці баронеси розташувалось професійне училище.
23.
Не знаю, для кого посеред старого панського парку збудували цю "сталінку", для місцевої партійної еліти чи викладачів училища, але місце напрочуд затишне і гарне.
24.
Серед парку, окрім величних старих дерев є мальовничий ставок із гранітним місточком.
25.
Господарські будівлі колишнього панського маєтку.
26.
А ось вже і сам палац баронеси фон Мекк.
Під зеленим дашком - двері до музею Чайковського. Із моїм щастям, вівторок у тамтешніх працівників музею - вихідний, тож всередину я так і не потрапив.
27.
В одному із вікон кутової вежі палацу бракувало скла, тож я сфотографував підвальні приміщення палацу. Вони виглядають потужно, але зовсім занедбано.
28.
Судячи із віконних решіток, на яких зображені арфи, то музей Чайковського розташований саме у цій башточці. Страхітливий підвал якраз під музеєм.
29.
Поряд знаходиться пам'ятник загиблим воїнам-афганцям.
30.
Парадний вхід до палацу фон Мекк. Коло дверей меморіальна дошка Чайковському, котрий кілька разів гостював тут на запрошення баронеси впродовж 1878-1880 років. До речі, окрім Петра Ілліча цей палац навідував іще один видатний композитор - Клод Дебюссі. 1881-й рік він провів тут в якості домашнього піаніста родини фон Мекк.
31.
"Парковий" вихід з палацу.
32.
Територією тінистого парку надзвичайно приємно неспішно прогулюватись. Але я, на превеликий жаль, тут в якості навіженого туриста, якому необхідно якомога більше побачити за пару годин, тож затримуюсь лише для фотографування...
33.
Залишаю садибу фон Мекк та прямую до Троїцького монастиря, що величіє над річкою.
34.
Троїцький монастир був зведений 1767 року, як католицький кляштор тринітаріїв. Через сто років, монастир було передано православній громаді, тож католики змушені були будувати неподалік новий костьол (ага, той самий, "соко-морсовий")
35.
Переходжу знов на лівий берег Рову та прямую до монастиря.
36.
Вхідна брама.
37.
Шатрові куполи якось зовсім не пасують до барокових форм самого храму. Сюди б нормальні барокові бані поставити (за прикладом Преображенського собору у Вінниці)...
38.
Коло монастиря за парканом швейної фабрики виглядає цікава споруда із силікатної цегли.
39.
Обходжу територію фабрики навкруги. Ага! Так це ж колишня синагога, якщо вірити зірці Давида над входом!
40.
Поруч на прифабричній території ще одна цікава будівля - ймовірно що талмуд-тора (школа для юдейських хлопчиків із бідних сімей).
Далі особливо роздивлятися Браїлів вже не було часу - треба було встигнути на останній автобус для перегляду матчу Фейенорд-Динамо, тому прямую на зупинку. Але повторити свій візит до Браїлова таки варто. Хоча б заради пива по 4.50 і раків по гривні:)
P.S: Читайте також історико-літературний звіт про Браїлів - " По Браилову вместе с Чайковским"