В пошуках Черленківського замку
Чесно кажучи, в отих Черленковах навколо Вінниці можна заплутатись.
Старий Черленків було засновано іще наприкінці ХІІІ сторіччя, поселення швидко розвивається і зовсім скоро переростає у місто Черленград, тут будується одна з найпотужніших фортець регіону, а в 1448 році місто отримує магдебурзьке право. Місто на свій час було одним із культурних і духовних центрів Поділля, але вже в 1624 р. буджацька орда на чолі з Кантемір-мурзою руйнує Черленківський замок та вщент спалює місто.
Відтоді, вище за течією Бугу утворюється нове поселення із назвою Черленків (згодом село Черлісків, Ціліньків, яке у ХХ ст. територіально і адміністративно ввійшло до складу села Бохоники).
Відбудоване ж поселення на старому місці, за існуючими тоді традиціями, отримало назву - Старий Черленків, Седлище. А згодом назва Седлище (Селище) замінила назву і всього села, ставши офіційною до сьогодення.
Ви ще не заплутались від тієї кількості Черленкових? - Чесно кажучи, я й сам трохи заплутався, тож вирішив на власні очі розібратися прямо на місцевості.
Міським транспортом добираюсь до Сабарова, де одразу ж за греблею зустрічаю купку водних туристів, які вихідними сплавляються Бугом до Тиврова.
Я ж беру курс до Селища Тиврівського району річковим берегом.
1.
Колись я вже йшов від Сабарова вздовж Бугу лівим берегом. Тож тепер для різноманітності вирушаю правим. Сабарівська гребля не залежно від берега виглядає гарно.
2.
В берегових кущах заховалась будівля Сабарівського кар'єру.
3.
А ось і сліди діяльності самого кар'єру - річка мало не до протилежного берегу закидана гранітними брилами.
4.
У високій траві чорногузи полюють собі їдло.
5.
Біля села Бохоники (яке раніше було Новим Черленковим) зустрічаю на самісінькому березі незрозумілий камінь .
6.
Обходжу його навкруги. Камінь виявився надмогильним, тільки хреста із нього зняли вже давним давно, і тепер на його місті зяє порожній отвір.. На камені написано *з-д почиваетъ ІЕРЕЙ НИКОЛАЙ + 13.ІІ.1901 г.*
UPD: Виявляється, що камінь над могилою ієрея - це все що залишилось від колишнього черленківського храму в ім'я Різдва Богородиці. Дерев'яну церкву, яку спорудили ще в 1741 році, було знищено разом із прилеглим кладовищем вже в наші часи. У 80-х роках землю з пагорбу, на якій стояв храм, разом з частиною цвинтаря забрали для побудови захисної дамби насосної станції (вона сірою плямою видніється вдалині знімку).
7.
Звертаю від Бугу до самого села Бохоники. В центрі села кидається в очі своїми яскраво синіми колонами будинок культури.
8.
Зважаючи на малі розміри Бохоників, цілком імовірно, що на будинок культури переобладнали колишній панський палац.
UPD:Хоч, насправді, архітектура будівлі типова для радянських будинків культури
9.
Так будинок культури виглядає з двору, де заростає бур'яном футбольне поле.
10.
Навпроти будинку культури розташувалась школа. Прямо посеред шкільної клумби росте такий гарний дубовик-синяк.
11.
Якщо навіть будинок культури і не був панським маєтком, то от стара школа точно вже ним була.
UPD:За свідченнями старожилів, власник Бохоників - Тарутін Ніколай Андрійович, в селі не проживав, а будівля, яку зображено на знімку, призначалась для управителя маєтку.
В 30-х роках тут містилась школа. А в повоєнний час будівля була зайнята "конторою" - тобто управлінням господарства.
12.
Зараз поруч спорудили сучасну школу, а старе приміщення потроху заростає бур'яном.
13.
Але справжня знахідка розташувалась на сусідньому пагорбі. З першого погляду - то наче просто собі порожні корівники місцевого колгоспу. Але обійшовши їх навколо, розумієш, що не було ніякого резону будувати простий хлів на високій горі, підпираючи його такими контрфорсами. Ймовірніше всього, господарські споруди були зведені не на порожньому місці, а на залишках колишнього замку-маєтку. Якщо придивитися уважніше, то навіть помітно, що сам контрфорс та правий нижній кут стіни зведено набагато раніше за решту споруди, навіть камінь за кольором відрізняється.
14.
Для наочності приведу знімок місцевості із гугл-мапи.
Жовтим обведено замкові стіни - корівник.
Червоним - стару будівлю школи.
Зеленим - будинок культури.
Цілком ймовірно, що старий маєток-фортеця розташовувався на пагорбі (на місці теперішнього корівника). Коли ж замки вийшли з моди, поміщик збудував собі поряд палацовий комплекс (теперішні школа із будинком культури), попутно розібравши замкові стіни, на залишках яких звів якесь господарство.
На жаль, жодних підтверджень (і спростувань також) своїх здогадок в офіційних джерелах мені не траплялось.
15.
Вигляд від фортеці-корівника вниз із пагорбу на ставок.
16.
Лишаю Бохоники та йду далі. Біля села Урожайного (до революції воно мало назву Комаровъ) видніються залишки колишнього моста.
UPD: І знову я обманувся - моста тут ніколи не було. Натомість був млин, опора якого і досі чудово збереглась. Від опри млина до протилежного берега гарно проглядаються залишки кам'яної греблі.
17.
А це я вже дістався до мети своєї прогулянки - Селища (Седлища, Старого Черленкова). Коло нового селищанського мосту впритул до чийогось подвір'я розташувались руїни стародавньої вежі (чи то колишня дзвінниця Василіанського монастиря, чи, може, окрема оборонна башта га підступах до замку). А можливо навіть, що це колишню башту переобладнали під монастирську дзвіницю:)
UPD: Як свідчить "Статистичний опис церков та парафій Подільської губернії", насправді ця кам'яна вежа була дзвіницею місцевої Воскресенської церкви. Сама церква, збудована в 1779 році на кошти поміщика Щеньовського, була дерев'яною і до наших днів не збереглася. Хоча її ще можна побачити в якості пожежної вежі у фільмі студії Довженка 1963 року "Стежки-Доріжки".
Кам'яну дзвіницю, за свідченнями "Статистичного опису церков та парафій Подільської губернії" було споруджено пізніше - на початку ХІХ століття.
18.
Всередині вежа густо поросла кущами.
19.
Проходжу повз вежу брукованою дорогою, і виходжу до руїн замкової башти Черленківської фортеці.
20.
Так вежа виглядає зсередини.
21.
За словами Дмитра Малакова, в ХІХ сторіччі цю башту було переобладнано у фамільний склеп шляхтичів Щеньовських, які на той час володіли Седлищем.
22.
На фундаменті старовинного замку зараз ведеться активне будівництво новітньої фортеці.
Всі історики дружньо хапаються за голову з розпачу й починають пачками їсти валідол, бо ж нова "твердиня" зводиться без жодної оглядки на історичний зовнішній вигляд замку (цікаво, а він взагалі зберігся хоч на якихось гравюрах?). Але, як на мене, то краще вже хоч так привабити туристів до Черленківської твердині, аніж місцеві мешканці потроху розберуть її на будматеріали.
23.
Востаннє фотографую Черленківську башту, та вертаюся до дороги, ловити автобус назад у Вінницю.
24.
Але перед тим, як ловити маршрутку, помічаю неподалік будівництво іще одного туристично-розважального комплексу. Як виявилось, це перебудовують старовинну господарську споруду (на триверстовій карті Шуберта кінця ХІх ст.приблизно це ж місце позначене літетою Т. - Тартак? Хм...).
Ну а далі я таки тікаю назад до Вінниці, аби раптом не заночувати в незнайомому селі. Хоча не виключено, що я сюди ще повернуся. На старих картах у Селищі значаться панський маєток, цегельний, цукровий та винокуренний заводи. Плюс до сусіднього Рівця можна прогулятись, та й до Гнівані навідатись на цукровий завод, доки його остаточно не зрівняли із землею. Так що, "далі буде"...
Старий Черленків було засновано іще наприкінці ХІІІ сторіччя, поселення швидко розвивається і зовсім скоро переростає у місто Черленград, тут будується одна з найпотужніших фортець регіону, а в 1448 році місто отримує магдебурзьке право. Місто на свій час було одним із культурних і духовних центрів Поділля, але вже в 1624 р. буджацька орда на чолі з Кантемір-мурзою руйнує Черленківський замок та вщент спалює місто.
Відтоді, вище за течією Бугу утворюється нове поселення із назвою Черленків (згодом село Черлісків, Ціліньків, яке у ХХ ст. територіально і адміністративно ввійшло до складу села Бохоники).
Відбудоване ж поселення на старому місці, за існуючими тоді традиціями, отримало назву - Старий Черленків, Седлище. А згодом назва Седлище (Селище) замінила назву і всього села, ставши офіційною до сьогодення.
Ви ще не заплутались від тієї кількості Черленкових? - Чесно кажучи, я й сам трохи заплутався, тож вирішив на власні очі розібратися прямо на місцевості.
Міським транспортом добираюсь до Сабарова, де одразу ж за греблею зустрічаю купку водних туристів, які вихідними сплавляються Бугом до Тиврова.
Я ж беру курс до Селища Тиврівського району річковим берегом.
1.
Колись я вже йшов від Сабарова вздовж Бугу лівим берегом. Тож тепер для різноманітності вирушаю правим. Сабарівська гребля не залежно від берега виглядає гарно.
2.
В берегових кущах заховалась будівля Сабарівського кар'єру.
3.
А ось і сліди діяльності самого кар'єру - річка мало не до протилежного берегу закидана гранітними брилами.
4.
У високій траві чорногузи полюють собі їдло.
5.
Біля села Бохоники (яке раніше було Новим Черленковим) зустрічаю на самісінькому березі незрозумілий камінь .
6.
Обходжу його навкруги. Камінь виявився надмогильним, тільки хреста із нього зняли вже давним давно, і тепер на його місті зяє порожній отвір.. На камені написано *з-д почиваетъ ІЕРЕЙ НИКОЛАЙ + 13.ІІ.1901 г.*
UPD: Виявляється, що камінь над могилою ієрея - це все що залишилось від колишнього черленківського храму в ім'я Різдва Богородиці. Дерев'яну церкву, яку спорудили ще в 1741 році, було знищено разом із прилеглим кладовищем вже в наші часи. У 80-х роках землю з пагорбу, на якій стояв храм, разом з частиною цвинтаря забрали для побудови захисної дамби насосної станції (вона сірою плямою видніється вдалині знімку).
7.
Звертаю від Бугу до самого села Бохоники. В центрі села кидається в очі своїми яскраво синіми колонами будинок культури.
8.
Зважаючи на малі розміри Бохоників, цілком імовірно, що на будинок культури переобладнали колишній панський палац.
UPD:Хоч, насправді, архітектура будівлі типова для радянських будинків культури
9.
Так будинок культури виглядає з двору, де заростає бур'яном футбольне поле.
10.
Навпроти будинку культури розташувалась школа. Прямо посеред шкільної клумби росте такий гарний дубовик-синяк.
11.
Якщо навіть будинок культури і не був панським маєтком, то от стара школа точно вже ним була.
UPD:За свідченнями старожилів, власник Бохоників - Тарутін Ніколай Андрійович, в селі не проживав, а будівля, яку зображено на знімку, призначалась для управителя маєтку.
В 30-х роках тут містилась школа. А в повоєнний час будівля була зайнята "конторою" - тобто управлінням господарства.
12.
Зараз поруч спорудили сучасну школу, а старе приміщення потроху заростає бур'яном.
13.
Але справжня знахідка розташувалась на сусідньому пагорбі. З першого погляду - то наче просто собі порожні корівники місцевого колгоспу. Але обійшовши їх навколо, розумієш, що не було ніякого резону будувати простий хлів на високій горі, підпираючи його такими контрфорсами. Ймовірніше всього, господарські споруди були зведені не на порожньому місці, а на залишках колишнього замку-маєтку. Якщо придивитися уважніше, то навіть помітно, що сам контрфорс та правий нижній кут стіни зведено набагато раніше за решту споруди, навіть камінь за кольором відрізняється.
14.
Для наочності приведу знімок місцевості із гугл-мапи.
Жовтим обведено замкові стіни - корівник.
Червоним - стару будівлю школи.
Зеленим - будинок культури.
Цілком ймовірно, що старий маєток-фортеця розташовувався на пагорбі (на місці теперішнього корівника). Коли ж замки вийшли з моди, поміщик збудував собі поряд палацовий комплекс (теперішні школа із будинком культури), попутно розібравши замкові стіни, на залишках яких звів якесь господарство.
На жаль, жодних підтверджень (і спростувань також) своїх здогадок в офіційних джерелах мені не траплялось.
15.
Вигляд від фортеці-корівника вниз із пагорбу на ставок.
16.
Лишаю Бохоники та йду далі. Біля села Урожайного (до революції воно мало назву Комаровъ) видніються залишки колишнього моста.
UPD: І знову я обманувся - моста тут ніколи не було. Натомість був млин, опора якого і досі чудово збереглась. Від опри млина до протилежного берега гарно проглядаються залишки кам'яної греблі.
17.
А це я вже дістався до мети своєї прогулянки - Селища (Седлища, Старого Черленкова). Коло нового селищанського мосту впритул до чийогось подвір'я розташувались руїни стародавньої вежі (чи то колишня дзвінниця Василіанського монастиря, чи, може, окрема оборонна башта га підступах до замку). А можливо навіть, що це колишню башту переобладнали під монастирську дзвіницю:)
UPD: Як свідчить "Статистичний опис церков та парафій Подільської губернії", насправді ця кам'яна вежа була дзвіницею місцевої Воскресенської церкви. Сама церква, збудована в 1779 році на кошти поміщика Щеньовського, була дерев'яною і до наших днів не збереглася. Хоча її ще можна побачити в якості пожежної вежі у фільмі студії Довженка 1963 року "Стежки-Доріжки".
Кам'яну дзвіницю, за свідченнями "Статистичного опису церков та парафій Подільської губернії" було споруджено пізніше - на початку ХІХ століття.
18.
Всередині вежа густо поросла кущами.
19.
Проходжу повз вежу брукованою дорогою, і виходжу до руїн замкової башти Черленківської фортеці.
20.
Так вежа виглядає зсередини.
21.
За словами Дмитра Малакова, в ХІХ сторіччі цю башту було переобладнано у фамільний склеп шляхтичів Щеньовських, які на той час володіли Седлищем.
22.
На фундаменті старовинного замку зараз ведеться активне будівництво новітньої фортеці.
Всі історики дружньо хапаються за голову з розпачу й починають пачками їсти валідол, бо ж нова "твердиня" зводиться без жодної оглядки на історичний зовнішній вигляд замку (цікаво, а він взагалі зберігся хоч на якихось гравюрах?). Але, як на мене, то краще вже хоч так привабити туристів до Черленківської твердині, аніж місцеві мешканці потроху розберуть її на будматеріали.
23.
Востаннє фотографую Черленківську башту, та вертаюся до дороги, ловити автобус назад у Вінницю.
24.
Але перед тим, як ловити маршрутку, помічаю неподалік будівництво іще одного туристично-розважального комплексу. Як виявилось, це перебудовують старовинну господарську споруду (на триверстовій карті Шуберта кінця ХІх ст.приблизно це ж місце позначене літетою Т. - Тартак? Хм...).
Ну а далі я таки тікаю назад до Вінниці, аби раптом не заночувати в незнайомому селі. Хоча не виключено, що я сюди ще повернуся. На старих картах у Селищі значаться панський маєток, цегельний, цукровий та винокуренний заводи. Плюс до сусіднього Рівця можна прогулятись, та й до Гнівані навідатись на цукровий завод, доки його остаточно не зрівняли із землею. Так що, "далі буде"...