ВДХРЩ
- Христос хрещається!
- хрестімо Христа!
В мене завжди були проблеми з релігією. Я постійно плутав щедрівки з колядками, так і не вивчився хреститися, досі щиро дивуюся, коли з'ясовую, що сьогодні, виявляється, день якогось чергового великомученика. Мені навіть по релігієзнавству в інституті світив надійний трояк, якби залік був диференційним. А так я відбувся записом "зарах" в заліковці.
Але таке дійство, як Водохреща, я пропустити ніяк не міг. Бо ж все-одно в місті більш нічого цікавого не відбувається. Та ще й тепер я вже знаю, як правильно потрібно відповідати на звертання:
- Масло масляється!
- на сирзаводі Ромодан!
Ой, я знову все плутаю, ну та чорт, чи то бог, чи то що має бути в такий день зі мною. Сьогодні я вперше побачив, що люди виробляють на Водохрещу. Сам я, щоправда, до ополонки не стрибав, бо поруч із нею ані інструктора з підльодного плавання, ані бодай Батюшки чи іще якогось попа не було. А без них я боюся лізти в холодну воду.
В принципі, я міг і набрехати, що то я в ополонці бовтаюсь, все-одно на тих фотографіях обличчя не розібрати. Але не буду обманювати, хай мені там зверху поставлять плюсик, що я хоч однієї заповіді часом дотримуюсь. А в ополонку вже якось іншого разу полізу. Ну ж бо не можна так одразу ставати праведником.
- хрестімо Христа!
В мене завжди були проблеми з релігією. Я постійно плутав щедрівки з колядками, так і не вивчився хреститися, досі щиро дивуюся, коли з'ясовую, що сьогодні, виявляється, день якогось чергового великомученика. Мені навіть по релігієзнавству в інституті світив надійний трояк, якби залік був диференційним. А так я відбувся записом "зарах" в заліковці.
Але таке дійство, як Водохреща, я пропустити ніяк не міг. Бо ж все-одно в місті більш нічого цікавого не відбувається. Та ще й тепер я вже знаю, як правильно потрібно відповідати на звертання:
- Масло масляється!
- на сирзаводі Ромодан!
Ой, я знову все плутаю, ну та чорт, чи то бог, чи то що має бути в такий день зі мною. Сьогодні я вперше побачив, що люди виробляють на Водохрещу. Сам я, щоправда, до ополонки не стрибав, бо поруч із нею ані інструктора з підльодного плавання, ані бодай Батюшки чи іще якогось попа не було. А без них я боюся лізти в холодну воду.
В принципі, я міг і набрехати, що то я в ополонці бовтаюсь, все-одно на тих фотографіях обличчя не розібрати. Але не буду обманювати, хай мені там зверху поставлять плюсик, що я хоч однієї заповіді часом дотримуюсь. А в ополонку вже якось іншого разу полізу. Ну ж бо не можна так одразу ставати праведником.