Отож, що воно таке - Тайкури, та якого милого я туди попхався - розказано в попередньому записі. А тут лишень про костьол, замок, польські мОгилки (саме так, з наголосом на О), та трохи тайкурян.
Ну то як тільки буде погода, так і рушай. Тим паче ровером. Правда до залишків замкових стін і до каплички на цвинтарі лісапета буде тяжко бур'яновими заростями протягти.
Comments 2
Reply
Reply
Leave a comment