Динаміка населення Рокитнівського району 1989-2001
Рокитнівський район - наймолодший район з найвищою народжуваністю в Україні і, можливо, в Європі, з населенням у понад 50 тис. Коефіцієнт народжуваності останні 8 років знаходиться в межах 23-25 народжених на 1000 осіб, приблизно в 2,2 рази більше середнього по Україні. Пікова народжуваність була зафіксована у 2012 р. - 25,8 на 1000, зараз вона трохи знизилась (2013 - 23,3 на 1000; 2014 - 23,9). Щорічний природний приріст населення останні 8 років - 600-750 осіб. У 2012 р. був зафіксований максимальний природний приріст у 796 осіб (народжених 1391, померлих 595). За 10 місяців 2014 р. приріст становив 598 осіб (1108 народжених, 510 померлих).
Незважаючи на міграційний відтік (у 2000-х мінус 100-300 щорічно), населення росте. У 1970 - 47,4 тис., 1989 - 49,7 тис., 2001 - 51,9 тис., 2014 - 55,3 тис. Темпи приросту стали вищими ніж у радянський період, міграційний відтік у міста, який був поширений в СРСР, і який майже повністю з'їдав природний приріст, значною мірою замінився трудовими міграціями за кордон без переселення.
Населення району за 1989-2001 виросло на 4,4%, по селах приріст коливався від -17% до +33%. Загалом розділення йде за лінією захід-схід. У східних селах на кордоні з Житомирською областю майже всюди депопуляція, тому різкого переходу на старому польському кордоні з Олевським районом не буде. Міські поселення виглядають гірше ніж села, у райцентрі населення зменшилося на 0,5%, у смт.Томашгород на 6,1%. Більшість сіл з найвищим приростом розташовані на півночі. Це села:
с. ПОЗНАНЬ 1031 => 1375 +33,37%
с. ДРОЗДИНЬ 1310 => 1695 +29,4%
с. ЗАБОЛОТТЯ 331 => 422 +27,49%
с. СТАРЕ СЕЛО 2278 => 2880 +26,43%
І на півдні:
с. МАСЕВИЧІ 2027 => 2487 +22,69%
с. СТАРИКИ 67 => 82 +22,39%
І по сільрадах:
До речі, високий приріст тут не обов'язково пояснюється протестантизмом. На відміну від Бучацького району тут не можна сказати однозначно. У православних теж може бути приріст.
Сарненський Єпископ УПЦ: Поліщуки живуть у страшенній бідності. Тримаються за рахунок того, що збирають ягоди та гриби, які продають у відповідний сезон, та за рахунок того, що роботоздатні люди на літо виїжджають у різні місця на заробітки. До речі, таке заробітчанство було тут і у радянські часи. Тому влітку села стоять напівпустими: тут залишаються лише діти та люди похилого віку. Повертаючись додому, заробітчани відчувають тривогу: аби не пограбували на трасі. Заробивши фуражом, збіжжям, будматеріалами, - гроші мало хто дає - поліщуки ділять між собою привезене вдома. Але, милістю Божою, люди Полісся - це люди надзвичайно релігійні, високоморальні, дуже прості, щедрі, добрі, спокійні й працьовиті. Можливо, саме лісова місцевість, віддалена від центрів сучасного життя, вберегла поліщуків від атеїстичних і політичних впливів, і вони зберегли свій дух, свою молитву. І тому, коли у радянські часи були зруйновані храми, поліщуки залишалися дуже сильними у молитві. Вони свято і твердо вірують в те, що милість Божа перебуває над кожною людиною і що Промислу Божого уникнути неможливо. Вони вважають, що людина може переїжджати в іншу місцевість, але не уникне життєвих випробувань. Керуючись такими поглядами на життя, поліщуки підкоряються волі Божій в тому, що живуть бідно і у пошкодженому радіацією регіоні. Крім того, поліщуки здавна дуже прив'язані до рідного краю, до своєї духовної та родової спадщини. Величезну опору знаходять собі в родині. Вони багатодітні: середня родина має не менше 4-5 дітей, а в деяких є по 9-12. Поліщуки не знищують рід, як це відбувається в багатьох місцях нашої країни, а кажуть: "Як Бог дає дитя - то дасть і на дитя". І це дійсно так. Комусь, можливо, це важко збагнути, але то важко тільки розуму, бо сприймати ситуацію треба ще через віру, серце, душу. Коли жінкою керують любов і покликання материнства, а батько бажає продовження свого роду в щасливих і порядних дітях, то батьки не думають про бідність. Вони просто, по-християнськи розділяючи шматок хліба, єднаються в родині і роблять її справжньою домашньою Церквою. Й тому в храмах нашої єпархії дуже багато дітей і молоді. Бідність не штовхає прихожан на зубожіння, злочини, пияцтво та аборти. В цьому відношенні Полісся може стати прикладом - адже економічні проблеми є в усіх регіонах України. І я радію за свою паству. З нею легко співпрацювати. Храми наповнені людьми, віруючі люблять своє священство, намагаються підтримати його матеріально, а священство, у свою чергу, не уникає дбайливо працювати з парафіянами. - http://archiv.orthodox.org.ua/page-363.html
Незважаючи на міграційний відтік (у 2000-х мінус 100-300 щорічно), населення росте. У 1970 - 47,4 тис., 1989 - 49,7 тис., 2001 - 51,9 тис., 2014 - 55,3 тис. Темпи приросту стали вищими ніж у радянський період, міграційний відтік у міста, який був поширений в СРСР, і який майже повністю з'їдав природний приріст, значною мірою замінився трудовими міграціями за кордон без переселення.
Населення району за 1989-2001 виросло на 4,4%, по селах приріст коливався від -17% до +33%. Загалом розділення йде за лінією захід-схід. У східних селах на кордоні з Житомирською областю майже всюди депопуляція, тому різкого переходу на старому польському кордоні з Олевським районом не буде. Міські поселення виглядають гірше ніж села, у райцентрі населення зменшилося на 0,5%, у смт.Томашгород на 6,1%. Більшість сіл з найвищим приростом розташовані на півночі. Це села:
с. ПОЗНАНЬ 1031 => 1375 +33,37%
с. ДРОЗДИНЬ 1310 => 1695 +29,4%
с. ЗАБОЛОТТЯ 331 => 422 +27,49%
с. СТАРЕ СЕЛО 2278 => 2880 +26,43%
І на півдні:
с. МАСЕВИЧІ 2027 => 2487 +22,69%
с. СТАРИКИ 67 => 82 +22,39%
І по сільрадах:
До речі, високий приріст тут не обов'язково пояснюється протестантизмом. На відміну від Бучацького району тут не можна сказати однозначно. У православних теж може бути приріст.
Сарненський Єпископ УПЦ: Поліщуки живуть у страшенній бідності. Тримаються за рахунок того, що збирають ягоди та гриби, які продають у відповідний сезон, та за рахунок того, що роботоздатні люди на літо виїжджають у різні місця на заробітки. До речі, таке заробітчанство було тут і у радянські часи. Тому влітку села стоять напівпустими: тут залишаються лише діти та люди похилого віку. Повертаючись додому, заробітчани відчувають тривогу: аби не пограбували на трасі. Заробивши фуражом, збіжжям, будматеріалами, - гроші мало хто дає - поліщуки ділять між собою привезене вдома. Але, милістю Божою, люди Полісся - це люди надзвичайно релігійні, високоморальні, дуже прості, щедрі, добрі, спокійні й працьовиті. Можливо, саме лісова місцевість, віддалена від центрів сучасного життя, вберегла поліщуків від атеїстичних і політичних впливів, і вони зберегли свій дух, свою молитву. І тому, коли у радянські часи були зруйновані храми, поліщуки залишалися дуже сильними у молитві. Вони свято і твердо вірують в те, що милість Божа перебуває над кожною людиною і що Промислу Божого уникнути неможливо. Вони вважають, що людина може переїжджати в іншу місцевість, але не уникне життєвих випробувань. Керуючись такими поглядами на життя, поліщуки підкоряються волі Божій в тому, що живуть бідно і у пошкодженому радіацією регіоні. Крім того, поліщуки здавна дуже прив'язані до рідного краю, до своєї духовної та родової спадщини. Величезну опору знаходять собі в родині. Вони багатодітні: середня родина має не менше 4-5 дітей, а в деяких є по 9-12. Поліщуки не знищують рід, як це відбувається в багатьох місцях нашої країни, а кажуть: "Як Бог дає дитя - то дасть і на дитя". І це дійсно так. Комусь, можливо, це важко збагнути, але то важко тільки розуму, бо сприймати ситуацію треба ще через віру, серце, душу. Коли жінкою керують любов і покликання материнства, а батько бажає продовження свого роду в щасливих і порядних дітях, то батьки не думають про бідність. Вони просто, по-християнськи розділяючи шматок хліба, єднаються в родині і роблять її справжньою домашньою Церквою. Й тому в храмах нашої єпархії дуже багато дітей і молоді. Бідність не штовхає прихожан на зубожіння, злочини, пияцтво та аборти. В цьому відношенні Полісся може стати прикладом - адже економічні проблеми є в усіх регіонах України. І я радію за свою паству. З нею легко співпрацювати. Храми наповнені людьми, віруючі люблять своє священство, намагаються підтримати його матеріально, а священство, у свою чергу, не уникає дбайливо працювати з парафіянами. - http://archiv.orthodox.org.ua/page-363.html