Етномовний склад міст у 1926 р.
Продовжую копатися у матеріалах перепису 1926. Вирішив зробити таблички національного та мовного складу для деяких нестандартних міст та просто на замовлення трудящих з ФБ. Міста подані в території сучасних областей, за заходу на схід.
ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ
Міста з досить стандартним нацскладом для правобережжя, тільки Кам'янець мав невелике переважання українців, а Проскурів (Хмельницький) - євреїв. Цікаві вони тим, що мали рівне населення (Кам'янець - 32,05 тис., Проскурів - 31,99 тис.). З 1937 по 1954 р. Хмельницька область називалась Кам'янець-Подільською з обласним центром у Кам'янці. І взагалі до середини 20 ст. Кам'янець був містом номер 1 на території області.
ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ
У Брацлаві (7,84 тис.) історично проживала велика кількість росіян-старообрядців, бл. 20% населення.
У Вінниці (57,85 тис.) все стандартно, на замовлення трудящих.
ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСТЬ
Новоград (14,90 тис.) виділяється підвищеним відсотком німців, з Бердичевом (55,56 тис.) зрозуміло.
КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
Бровари (5,28 тис.) та Ірпінь (2,51 тис.), два перемістя Києва, дуже сильно відрізнялися як за національним, так і особливо за мовним складом. Таке відчуття що Ірпінь тоді була дачним районом Києва. Причому такі міста як Бориспіль, Вишгород, Васильків були близькими до Броварів, тоді як Буча і Ворзель близькими до Ірпіні.
Чорнобиль (нас. 8,09 тис.) був містечком ЦУ з типовим для них національним складом 1/2 - 1/3 - 1/6.
Біла Церква теж мала подібний нацсклад, але вирізнялася тим, що тут була найнижча частка росіян у населенні серед міст такої величини (42,97 тис.). Якщо пам'ятаєте карти національного складу повітів 1926 року, то згадаєте що якраз у південній Київщині навколо Білої Церкви був один з найнижчих % росіян - 0,7%, менше тільки у західній Черкащині (0,6%).
ЧЕРНГІВСЬКА ОБЛАСТЬ
Зібрав різнотипні міста.
Ніжин (нас. 37,99 тис.), столиця південної Чернігівщини. Довгий час було найважливішим містом на території області, тільки з середини 20 ст. Чернігів вирвався вперед. Взаємовідносини чимось схожі на пару Кам'янець-Хмельницький.
Городня (нас. 4,99 тис.) місто на півночі Чернігівщини у зоні білоруських діалектів, тому етномовні пропорції тут нестандартні. Російськомовні тут в реалі білоруськомовні, а українці - етнічні білоруси. Ситуація з цим схожа білоруське західне полісся.
У Новгороді-Сіверському (9,16 тис.), розташованому на північному-сході області, ситуація була схожою на Городню, тільки там домішка була не чисто білоруською а білорусько-південноросійською. Що цікаво, за переписом 1897 р. у Новгороді-Сіверському абсолютно переважала українська (малоруська). У 1926 р. і у Городні і у Новгороді-Сіверському українську схоже назвали рідною тільки вихідці з сусідніх районів (у райцентрах в 20-30 км українська має по 80-90%), а всі місцеві діалектомовні позначили рідною російську. Ну і ніякої несподіванки що зараз Новгород-Сіверський - столиця "голубої" Чернігівщини, там дуже сильні позиції проросійських партій.
Борзна (10,90 тис.) типовий чисто український райцентр в центральній Чернігівщині, теж на замовлення трудящих.
ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ
У Полтавській області мало цікавого.
Миргород (14,42 тис.) вирізняється тим, що тут був досить вагомий відсоток євреїв, які позначили рідною мовою українську. Взагалі за межами правобережних районів розселення україномовних поляків, були майже відсутні міста де кількість україномовних перевищувала кількість українців.
Полтава (91,76 тис.), найбільше місто з українською та україномовною більшістю на той час. Не тільки в УРСР а взагалі.
СУМСЬКА ОБЛАСТЬ
Три різнотипні міста.
Середино-Буда (нас. 7,27 тис.) все майже ідентичне до Новгорода-Сіверського. Зараз - столиця "голубої" Сумщини, голосує майже на рівні Донбасу.
Ромни (25,79 тис.) - досить стандартне, але є значна білоруська громада. Аналогічна велика білоруська діаспора була зафіксована і у сусідньому Бахмачі на Чернігівщині. Зараз Ромни столиця помаранчевої Сумщини, голосує на рівні Волині.
Путивль (8 тис.) російськоетнічне місто, входило до складу Курської губернії. По високому співвідношенню мова/національність видно що місцеві українцями не писалися, ті що є - мігранти з сусідніх українських районів.
КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСТЬ
Голованівськ (відомий тільки завдяки лісу) у 1926 був майже чисто єврейським поселенням з населення 4,05 тис.
Про Новоукраїнку (нас. 16,43 тис.) я вже колись писав у темі про молдаван Кіровоградської області. Тут не тільки високий % молдаван, але й перевищення відсотка молдавськомовних над молдаванами. Причому перепис 2001 молдавськомовних тут уже не помітив, все в межах стат. похибки.
ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ
Бірзула / Котовськ, населення у 1926 - 10,08 тис.
Балта (нас. 23,03 тис.) була центром Молдовської Автономної Республіки. Серед 1,6% молдаван - 4/5 чоловіки, тобто скоріше за все тимчасові мігранти, молдаванами у "столиці" і не пахло.
МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
Криве Озеро (нас. 4,71 тис.) було у 1926 р. майже моноетнічним єврейським поселенням з 94% євреїв. Тому не дивно що після війни туди переселяли народ з інших регіонів, зокрема і бойків Дрогобицької області. Зараз Криве Озеро один з найбільш "помаранчевих" райцентрів не тільки у Миколаївській області, а і в цілому на південному сході.
Миколаїв (нас. 104,72 тис.) досить стандартний для свого місця, додав його для кількості, бо у області більше нічого не цікавого не знайшов.
ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ
Генічеськ (9,95 тис.) на південному сході області біля Криму. Зараз - епіцентр "голубої" Херсонщини, що не дивно враховуючи національний склад 1926 року.
Херсон (58,69 тис.) схожий на Миколаїв, тільки росіян менше, українців і євреїв більше і ступінь асиміляції у останніх теж менше.
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ
Кривий Ріг (31,39 тис.) мав дуже високий відсоток українців і україномовних, як для такого розміру і місця, і мало росіян.
Кам'янське / Дніпродзержинськ (34,15 тис.), місце народження Леоніда Ілліча, здивувало величезною польською та білоруською діаспорами. Ну і високе співвідношення україномовні/українці для такого розміру і місця, що взагалі було характерно для Дніпропетровщини і відрізняло її навіть від Харківщини, не кажучи вже про Донбас.
ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
Вибрав кілька різнопланових міст.
Люботин (7,67 тис.) це зараз окраїна Харкова, у 1926 р. місто дуже відрізнялося від Харкова за національним так і за мовним складом.
Валки (8,64 тис.) місто на заході Харківської області, теж недалеко від Харкова. Практично мононаціональне, схожий склад мали і інші райцентри західної частини області, які зараз електорально виділяються підвищеною підтримкою "помаранчевих".
Зміїв (6,01 тис.) - райцентр за 40 км на південь від Харкова, все ідентично Люботину.
Чугуїв (14,41 тис.) - російськоетнічний райцентр, єдине таке місто Харківської області і тоді і зараз. У наш час, звичайно, столиця "голубої" Харківщини.
Ізюм (9,55 тис.) райцентр на кордоні з Дон. областю. У 1926 р. вже вирізнявся низькою пропорцією україномовні/українці як для такого крихітного розміру і сільського регіону.
ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ
Різнопланові міста.
Бахмут / Артемівськ (37,78 тис.) висока ступінь асимільованості українців, особливо якщо порівняти з переписом 1897 р. коли українська була рідною для 62%, а російська всього для 19%.
Слов'янськ (28,77 тис.) схоже на Бахмут, тільки диспропорція мова/нац-сть серед українців вища за вищої частки українців у населенні. Думаю що у 1897 р. мовний склад тут був приблизно у Бахмуті.
Єнакієве (24,33 тис.), місце народження Віктора Фьодорича. І тоді і зараз він був у середньому більш російськетнічним ніж інші шахтарські міста Донбасу. Серед росіян, поляків та білорусів непропорційно висока чисельність чоловіків. Так наприклад серед чоловіків співвідношення росіяни-українці становило 55,9% на 27,9%, то серед жінок 49,7% на 33,9%, тобто 2:1 і 1,47:1 відповідно.
Маріуполь (41,34 тис.) був багатонаціональним але неросійські національності були дуже асимільовані. Серед греків асиміляція посилювалась тим, що рідною мовою їх була урумська (греко-татарська), а не румейська, яка просувалася під час коренізації.
ЛУГАНСЬКА ОБЛАСТЬ
Старобільськ, населення 13,97 тис., столиця північної Луганщини / східної Слобожанщини. Тут і надзвичайно високий відсоток українців, і досить сильна асимільованість. Але 5,5% росіян в колишньому повітовому центрі дуже мало, скоріше більшість змішаних записалася українцями, звідси і порівняно низький відсоток україномовних.
Ізваринський рудник (Ізварине), нас. 1,77 тис., Сорокинський рудник (Краснодон), нас. 4,93 тис. - два населених пункти на південь від Луганська, з російськоетнічною більшістю і тоді і зараз.
КРИМ
У Криму тоді був реальний інтернаціонал.
Бахчисарай - 9,54 тис.
Алушта - 4,76 тис.
Старий Крим - 4,74 тис.
Сімферополь - 88,31 тис.
ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ
Міста з досить стандартним нацскладом для правобережжя, тільки Кам'янець мав невелике переважання українців, а Проскурів (Хмельницький) - євреїв. Цікаві вони тим, що мали рівне населення (Кам'янець - 32,05 тис., Проскурів - 31,99 тис.). З 1937 по 1954 р. Хмельницька область називалась Кам'янець-Подільською з обласним центром у Кам'янці. І взагалі до середини 20 ст. Кам'янець був містом номер 1 на території області.
ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ
У Брацлаві (7,84 тис.) історично проживала велика кількість росіян-старообрядців, бл. 20% населення.
У Вінниці (57,85 тис.) все стандартно, на замовлення трудящих.
ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСТЬ
Новоград (14,90 тис.) виділяється підвищеним відсотком німців, з Бердичевом (55,56 тис.) зрозуміло.
КИЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
Бровари (5,28 тис.) та Ірпінь (2,51 тис.), два перемістя Києва, дуже сильно відрізнялися як за національним, так і особливо за мовним складом. Таке відчуття що Ірпінь тоді була дачним районом Києва. Причому такі міста як Бориспіль, Вишгород, Васильків були близькими до Броварів, тоді як Буча і Ворзель близькими до Ірпіні.
Чорнобиль (нас. 8,09 тис.) був містечком ЦУ з типовим для них національним складом 1/2 - 1/3 - 1/6.
Біла Церква теж мала подібний нацсклад, але вирізнялася тим, що тут була найнижча частка росіян у населенні серед міст такої величини (42,97 тис.). Якщо пам'ятаєте карти національного складу повітів 1926 року, то згадаєте що якраз у південній Київщині навколо Білої Церкви був один з найнижчих % росіян - 0,7%, менше тільки у західній Черкащині (0,6%).
ЧЕРНГІВСЬКА ОБЛАСТЬ
Зібрав різнотипні міста.
Ніжин (нас. 37,99 тис.), столиця південної Чернігівщини. Довгий час було найважливішим містом на території області, тільки з середини 20 ст. Чернігів вирвався вперед. Взаємовідносини чимось схожі на пару Кам'янець-Хмельницький.
Городня (нас. 4,99 тис.) місто на півночі Чернігівщини у зоні білоруських діалектів, тому етномовні пропорції тут нестандартні. Російськомовні тут в реалі білоруськомовні, а українці - етнічні білоруси. Ситуація з цим схожа білоруське західне полісся.
У Новгороді-Сіверському (9,16 тис.), розташованому на північному-сході області, ситуація була схожою на Городню, тільки там домішка була не чисто білоруською а білорусько-південноросійською. Що цікаво, за переписом 1897 р. у Новгороді-Сіверському абсолютно переважала українська (малоруська). У 1926 р. і у Городні і у Новгороді-Сіверському українську схоже назвали рідною тільки вихідці з сусідніх районів (у райцентрах в 20-30 км українська має по 80-90%), а всі місцеві діалектомовні позначили рідною російську. Ну і ніякої несподіванки що зараз Новгород-Сіверський - столиця "голубої" Чернігівщини, там дуже сильні позиції проросійських партій.
Борзна (10,90 тис.) типовий чисто український райцентр в центральній Чернігівщині, теж на замовлення трудящих.
ПОЛТАВСЬКА ОБЛАСТЬ
У Полтавській області мало цікавого.
Миргород (14,42 тис.) вирізняється тим, що тут був досить вагомий відсоток євреїв, які позначили рідною мовою українську. Взагалі за межами правобережних районів розселення україномовних поляків, були майже відсутні міста де кількість україномовних перевищувала кількість українців.
Полтава (91,76 тис.), найбільше місто з українською та україномовною більшістю на той час. Не тільки в УРСР а взагалі.
СУМСЬКА ОБЛАСТЬ
Три різнотипні міста.
Середино-Буда (нас. 7,27 тис.) все майже ідентичне до Новгорода-Сіверського. Зараз - столиця "голубої" Сумщини, голосує майже на рівні Донбасу.
Ромни (25,79 тис.) - досить стандартне, але є значна білоруська громада. Аналогічна велика білоруська діаспора була зафіксована і у сусідньому Бахмачі на Чернігівщині. Зараз Ромни столиця помаранчевої Сумщини, голосує на рівні Волині.
Путивль (8 тис.) російськоетнічне місто, входило до складу Курської губернії. По високому співвідношенню мова/національність видно що місцеві українцями не писалися, ті що є - мігранти з сусідніх українських районів.
КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСТЬ
Голованівськ (відомий тільки завдяки лісу) у 1926 був майже чисто єврейським поселенням з населення 4,05 тис.
Про Новоукраїнку (нас. 16,43 тис.) я вже колись писав у темі про молдаван Кіровоградської області. Тут не тільки високий % молдаван, але й перевищення відсотка молдавськомовних над молдаванами. Причому перепис 2001 молдавськомовних тут уже не помітив, все в межах стат. похибки.
ОДЕСЬКА ОБЛАСТЬ
Бірзула / Котовськ, населення у 1926 - 10,08 тис.
Балта (нас. 23,03 тис.) була центром Молдовської Автономної Республіки. Серед 1,6% молдаван - 4/5 чоловіки, тобто скоріше за все тимчасові мігранти, молдаванами у "столиці" і не пахло.
МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛАСТЬ
Криве Озеро (нас. 4,71 тис.) було у 1926 р. майже моноетнічним єврейським поселенням з 94% євреїв. Тому не дивно що після війни туди переселяли народ з інших регіонів, зокрема і бойків Дрогобицької області. Зараз Криве Озеро один з найбільш "помаранчевих" райцентрів не тільки у Миколаївській області, а і в цілому на південному сході.
Миколаїв (нас. 104,72 тис.) досить стандартний для свого місця, додав його для кількості, бо у області більше нічого не цікавого не знайшов.
ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ
Генічеськ (9,95 тис.) на південному сході області біля Криму. Зараз - епіцентр "голубої" Херсонщини, що не дивно враховуючи національний склад 1926 року.
Херсон (58,69 тис.) схожий на Миколаїв, тільки росіян менше, українців і євреїв більше і ступінь асиміляції у останніх теж менше.
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ
Кривий Ріг (31,39 тис.) мав дуже високий відсоток українців і україномовних, як для такого розміру і місця, і мало росіян.
Кам'янське / Дніпродзержинськ (34,15 тис.), місце народження Леоніда Ілліча, здивувало величезною польською та білоруською діаспорами. Ну і високе співвідношення україномовні/українці для такого розміру і місця, що взагалі було характерно для Дніпропетровщини і відрізняло її навіть від Харківщини, не кажучи вже про Донбас.
ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
Вибрав кілька різнопланових міст.
Люботин (7,67 тис.) це зараз окраїна Харкова, у 1926 р. місто дуже відрізнялося від Харкова за національним так і за мовним складом.
Валки (8,64 тис.) місто на заході Харківської області, теж недалеко від Харкова. Практично мононаціональне, схожий склад мали і інші райцентри західної частини області, які зараз електорально виділяються підвищеною підтримкою "помаранчевих".
Зміїв (6,01 тис.) - райцентр за 40 км на південь від Харкова, все ідентично Люботину.
Чугуїв (14,41 тис.) - російськоетнічний райцентр, єдине таке місто Харківської області і тоді і зараз. У наш час, звичайно, столиця "голубої" Харківщини.
Ізюм (9,55 тис.) райцентр на кордоні з Дон. областю. У 1926 р. вже вирізнявся низькою пропорцією україномовні/українці як для такого крихітного розміру і сільського регіону.
ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ
Різнопланові міста.
Бахмут / Артемівськ (37,78 тис.) висока ступінь асимільованості українців, особливо якщо порівняти з переписом 1897 р. коли українська була рідною для 62%, а російська всього для 19%.
Слов'янськ (28,77 тис.) схоже на Бахмут, тільки диспропорція мова/нац-сть серед українців вища за вищої частки українців у населенні. Думаю що у 1897 р. мовний склад тут був приблизно у Бахмуті.
Єнакієве (24,33 тис.), місце народження Віктора Фьодорича. І тоді і зараз він був у середньому більш російськетнічним ніж інші шахтарські міста Донбасу. Серед росіян, поляків та білорусів непропорційно висока чисельність чоловіків. Так наприклад серед чоловіків співвідношення росіяни-українці становило 55,9% на 27,9%, то серед жінок 49,7% на 33,9%, тобто 2:1 і 1,47:1 відповідно.
Маріуполь (41,34 тис.) був багатонаціональним але неросійські національності були дуже асимільовані. Серед греків асиміляція посилювалась тим, що рідною мовою їх була урумська (греко-татарська), а не румейська, яка просувалася під час коренізації.
ЛУГАНСЬКА ОБЛАСТЬ
Старобільськ, населення 13,97 тис., столиця північної Луганщини / східної Слобожанщини. Тут і надзвичайно високий відсоток українців, і досить сильна асимільованість. Але 5,5% росіян в колишньому повітовому центрі дуже мало, скоріше більшість змішаних записалася українцями, звідси і порівняно низький відсоток україномовних.
Ізваринський рудник (Ізварине), нас. 1,77 тис., Сорокинський рудник (Краснодон), нас. 4,93 тис. - два населених пункти на південь від Луганська, з російськоетнічною більшістю і тоді і зараз.
КРИМ
У Криму тоді був реальний інтернаціонал.
Бахчисарай - 9,54 тис.
Алушта - 4,76 тис.
Старий Крим - 4,74 тис.
Сімферополь - 88,31 тис.