Хто такі "євразіїці" і з чим їдять вітренків-корчинських

повертаюсь до черги від холодильника з напоями. попередній покупець відійшов, а наступний лізе без черги ще й нахабно мене відштовхує. далі діалог:
- Що за нахабство...
- Нє напряґай, блять, а то...
- Чуй, нас взагалі двоє
- Плєвать, у сєбя там права качайтє. Са мной здєсь разґаварівай на нармальнам русскам язикє
( а далі взагалі діяґноз )

нєвєроятно, але ж факт: Гітлер аґітує за приєднання повернення України до Російської Федерації. Дєло проф. Дєнікіна живьот і побіждаєт!!!

дякую avigdor

Директор Института стран СНГ депутат Госдумы Константин Затулин заявил, что "...не следует искать друзей среди соседей.Это страны, которые переживают период становления своей независимости, и среди них логично искать добычу, а не друзей"
joekhar

перечитав ще раз свій позапопередній пост і зрозумів: я ж насправді їх ненавиджу. настільки, що готовий власноруч вбивати.

( „Чи був покійний моральною людиною?” - питався Остап Бендер у жалобній промові над могилою Михайла Самуелійовича Паніковського, людини без паспорта. І сам же відповідав: „Ні, покійний не був моральною людиною”.

19 січня 2007 року на харківському цвинтарі над могилою Євгенія Петровича Кушнарьова - колишнього мера Харкова, екс-губернатора Харківської області та екс-керівника Адміністрації Президента Кучми, народного депутата України й голови комітету Верховної Ради з питань правової політики - лунали інші промови. Говорили про великого патріота України, що являв собою взірець законослухняності та відданого служіння своєму народові.

Говорили й заяложену фразу про підступну смерть, яка забирає найкращих. Про вічну пам'ять у серцях вдячних харків'ян і всього прогресивного людства. Про гаряче серце, яке перестало битися в палаті інтенсивної терапії Центральної районної лікарні Ізюмського району Харківської області.

А потім вбиті горем друзі небіжчика з гамором попрямували до накритих столів, де „за слов'янським звичаєм” пом'янули свого дурисвіта, що на 56-му році життя отримав у бочину свинцеву кулю 30-го калібру, яка валить на смерть дикого вепра з першого ж пострілу. І там, підігріті улюбленим напоєм „великого громадянина й патріота”, розказували один одному іншу історію. Про те, як Євгеній Петрович поїхав з друзями полювати на кабана.

Ну, „полювання” - це по-їхньому. По-нашому це називається браконьєрством )